100. Сутність та шляхи розв’язання глобальних екологічних проблем сучасності.

Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання.

Господарська діяльність у багатьох державах настільки розвинута, що впливає не лише на екологію своїх держав, а й за її межами. Сьогодні залишилось дуже мало неосвоєних земель для ведення сільського господарства; ♦ систематично збільшується площа пустель; ♦ зменшується кількість лісів; ♦ експлуатація водних басейнів здійснюється у таких масштабах, що природа не встигає відтворити те, що забирає людина, ♦проблеми ядерної безпеки – Чорнобиль та Фукусіма, забруднення людиною водоймів, ♦підвищення температури та парниковий ефект(тануль льодовики – руйнується озоновий шар), ♦забруднення вихлопними і промисловими газами та інше і створюють глобальні екологічні проблеми. За прогнозами за XXI ст. температура підніметься на 3,5 С Ця нібито незначна зміна може виявитись катастрофічною. У деяких регіонах посухи можуть стати довшими, в інших - дощі сильнішими, урагани - руйнівнішими... Хоч і сьогодні від повеней та голоду помирають мільйони людей, однак через глобальне потепління кількість смертей може значно збільшитись. Почастішають хвороби та смертні випадки, пов'язані із спекою. Може збільшитись частота та кількість лісових пожеж, підвищиться рівень моря.

Екологічний демпінг — один із проявів недобросовісної конкуренції, пов'язаний із необґрунтованим зниженням експортних цін шляхом скорочення витрат на природозберігаючі та екологічно безпечні технології.

Одним з головниз засобів боротьби є Екологічний ("зелений") протекціонізм — політика держави, спрямована на заборону та обмеження виробництва, продажу і використання екологонебезпечної продукції та ввезення в країну технологій і товарів, які завдають шкоди навколишньому середовищу і становлять загрозу здоров'ю населення. Підвищення рівня екологічної безпеки господарювання і подолання кризи передбачають радикальну перебудову взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем, екологізацію економічного розвитку й відбір пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності

101. Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем

Основними причинами загострення глобальних проблем є надмірно швидке зростання чисельності населення у слаборозвинутих країнах світу, низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій, швидке збільшення чисельності машин з використанням екологічно брудного палива, хижацьке вирубування лісів, знищення природних річок, панування відносин капіталістичної власності й адміністративно-командної, системи у колишньому СРСР, широке використання важелів ринкової економіки та ін. Основними шляхами розв'язання паливно-енергетичної та сировинної криз є встановлення національної народної власності на природні ресурси, істотна зміна механізму ціноутворення на них, об'єднання зусиль країн — експортерів ресурсів — проти міжнародних монополій, позбавлення диктату міжнародних фінансово-кредитних організацій фінансування розвинутими країнами світу процесу розвідування і розробки природних ресурсів, списання боргів слаборозвинутим країнам та ін.

Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси у слаборозвинутих країнах, який по суті визначається гігантськими транснаціональними корпораціями (ТНК), що контролюють природні багатства. За даними експертів ЮНКТАД (Конференції ООН з торгівлі й розвитку), від трьох до шести компаній контролюють 80—85% ринку міді, 90—95% ринку залізної руди, 80% ринку бавовнику, пшениці, кукурудзи, какао, кави та грейпфрутів, 70— 75% ринку бананів, 60% ринку цукру. ТНК за допомогою політики "поділяй і володарюй" домагаються неузгодженості між країнами — експортерами природних ресурсів.

Здійснення прогресивних аграрних перетворень на селі, знаходження нових та вдосконалення існуючих паливно-енергет. матеріалів

Відповідальність усіх держав за збереження природи і регулювання випуску сировини.