69.Принципи організації валютних відносин в умовах золотомонетного стандарту

Починаючи з кінця XIX ст., найпоширенішою грошовою системою у світі став золотий монометалізм, який існував у трьох видах:золотомонетний стандарт; золотозливковий стандарт; золотодевізний стандарт. Найдосконалішим видом золотого монометалізму вважається золотомонетний стандарт, який використовувався в XIX— XX ст. Золотомонетний стандарт – як класична форма золотого монометалізму передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей.

Системою золотомонетного стандарту є Паризька валютна система (1867р.) Запровадження золотомонетного стандарту вимагало від кожної країни-учасниці конвертування внутрішньої валюти в золото за фіксованим курсом. Жодних міжнародних норм не існувало, а основою валютних курсів був золотий паритет. Золотомонетний стандарт являв собою найстабільнішу саморегульовану грошову систему. Завдяки системі відкритого карбування монет золотомонетний стандарт забезпечував відносну стабільність вартості грошей при гнучкому забезпеченні динамічно зростаючих потреб обігу в засобах платежу. Стабільність національних грошових одиниць та валютних курсів сприяла розвитку вільного ринку, кредитних відносин, міжнародної торгівлі, руху капіталів і зростанню обсягів виробництва. Використання золотомонетного стандарту вимагало від держав значних обсягів золотих запасів у центральних емісійних банках для забезпечення потреб обігу золотими монетами. З метою зменшення маси золотих монет в обігу широко емітувалия паперові банківські білети, активно розвивалася депозитна форма грошей і безготівкові розрахунки.

71.Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Принципи бреттонвудської валютної системи

1. Введений золото-девізний стандарт, заснований на золоті та двох резервних валютах - доларі США та фунті стерлінгів.

2. Бреттон-Вудське погодження передбачало чотири форми використовування золота як основи світової валютної системи:

а) збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація у СВФ ;

б) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний та резервний засіб ;

в) спираючись на свій зрослий валютно-економічний потенціал та золотий запас, США зрівняли долар із золотом, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти ;

г) прирівнювання долара до золота (35 дол за 1 тройську унцію, рівну 31,1035 г) і закріплення за ним статусу головної резервної валюти;

Передбачалося введення взаємної зворотності валют, встановлення режиму фіксованих валютних курсів, валютні обмеження постійної відміни , та для їх введення треба було погодження МВФ.

3. Курсове відношення валют та їх конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більш 10 % допускалася лише з дозволу фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів : ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах. Для виконання меж коливання курсів валют центральні банки були зобов’язані проводити валютну інтервенцію в доларах.

4. Вперше в історії здійснені міжнародні валютно-кредитні організації МВФ(міжнародний валютний фонд) і МБРР(міжнар. банк реконструкції та розвитку).

Причини кризи бреттонвудської валютної системи

1. Нестійкість та протиріччя економіки.

2. Посилення інфляції негативно впливало на світові ціни та конкуренто-здібність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення «гарячих» грошей.

3. Непостійність платіжних балансів.

4. Невідповідність принципів Бреттонвудської системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені.

5. Активізація ринку євродолара.

6. Налпив доларів в країни Зах. Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар.

Валютна криза, дезорганізуючи економіку, утруднюючи зовнішню торгівлю, посилюючи нестабільність валют, породжує важкі соціально-економічні наслідки. Це виявляється в збільшенні безробіття, заморожуванні заробітної плати, рості дорожнечі. Ревальвація супроводжується зменшенням зайнятості в експортних галузях, а девальвація, подорожуючи імпорт, сприяє росту цін у країні. Програми валютної стабілізації зводяться, в кінцевому рахунку, до жорсткої економії за рахунок працюючих і орієнтації виробництва на експорт.