2.5 Методи математичної статистики

Досить важко дати визначення статистики як дисципліни. Найбільш вдалим можна вважати таке визначення: «наука, що вивчає методи збирання й інтерпретації числових даних».

Таким чином, головна мета статистики – одержання осмислених висновків з неузгоджених (що підлягають розкиду) даних. Оскільки індивідуумам властива уроджена мінливість ознак (наприклад, ріст, маса тіла тощо) і, крім того, біологічні ознаки можуть випадково змінюватися в часі, природа клінічних даних, що характеризуються розкидом чи варіацією, диктує необхідність їхнього статистичного оцінювання.

Статистику ще часто називають наукою прийняття розумних рішень в умовах невизначеності. При цьому двом категоріям задач статистики приділяють особливу увагу: статистичне оцінювання і перевірка статистичних гіпотез. Перша задача поділяється на точкове та інтервальне оцінювання параметрів розподілу.

Взагалі статистичні задачі з'являються тоді, коли необхідно дати найкращі, у певному розумінні відповіді за обмеженою кількістю спостережень. Якби кількість спостережень не була обмеженою, можна було б точно визначити параметри розподілів і порівняти їх, при цьому ніякої статистичної задачі не було б. Якщо в ході досліджень ми могли б вивчити всі об'єкти сукупності, які нас цікавлять (наприклад, усіх хворих з визначеним захворюванням), то можна було б сказати, що ми маємо справу із суцільним вивченням генеральної сукупності.

Насправді обстежувати всі об'єкти сукупності вдається рідко, зазвичай доводиться вивчати лише вибірку, сподіваючись, що ця вибірка досить добре показує властивості досліджуваної сукупності.

При цьому також виникають важливі статистичні задачі: випадковий відбір варіантів з генеральної сукупності і репрезентативності вибірки, а також визначення необхідного обсягу вибірки для формування статистично значимого висновку за результатами проведених досліджень.

Усі статистичні методи виходять з припущення, що дані вилучені із сукупності випадково. А це означає, що імовірність виявитися обраним для всіх членів сукупності має бути однакова.

Найбільш відомі методи рандомізації: проста рандомізація, блокова рандомізація, пошарова рандомізація, адаптивна рандомізація чи рандомізація за принципом несиметричної монети, «гра на лідера» та ін. Рандомізація не тільки порівнює імовірність одержання пацієнтом різних порівнювальних впливів, але й дозволяє формувати групи, подібні з погляду прогностичних факторів.

2.6 Організація досліджень

Дослідження проводились у середній загальноосвітній школі №84 . В дослідженнях прийняли участь 12 учнів у віці 15-16 років (3 дівчат 15 років, 3 юнаків 15 років, 3 дівчат 16 років, 3 юнаків 16 років).

Дослідження проводились у три етапи:

- На першому етапі - (вересень 2014-жовтень 2014рр.) вивчалась науково методична література.

- На другому етапі – (листопад 2014-січень2015рр.) проводились дослідження, складались таблиці і діаграми, проводилось анкетування, оформлювалися перший і другий розділи роботи, обраховувались результати досліджень.

- На третьому етапі (лютий2015-квітень2015р.) аналізувалась динаміка досліджень. Оформлювався третій розділ і висновки.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ТИЖНЕВОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 15-16 РОКІВ

Методика Фремінгемського дослідження заснована на реєстрації діяльності людини протягом доби або тижня, вона дає змогу отримати повну інформацію про тривалість конкретного виду діяльності та відпочинку, про чергування фізичних навантажень різної інтенсивності, про сумарну тривалість різних видів діяльності. Такий діапазон можливостей дозволяє кваліфікувати методику хронометражу як об’єктивну точну інформацію. Як приклад пропонуємо ознайомитися з методикою науковця Фремінгемського університету (США) для дітей та підлітків.

В повсякденному житті людей існує п’ять видів рівня рухової активності:

• Базовий рівень, до нього належить сон, відпочинок лежачи;

• Сидячий рівень – поїздка в транспорті, читання, малювання, перегляд телепередачі, настільні та комп’ютерні ігри;

• Малий рівень – особиста гігієна, уроки в школі (крім фізичної культури та трудового навчання), ходіння пішки;

• Середній рівень – домашня робота, прогулянка, ранкова гімнастика, рухливі перерви у школі;

• Високий рівень – фізичні вправи під час спеціально організованих занять (фізична культура та тренування), інтенсивні ігри, біг, катання на санках, ковзанах, велосипеді, лижах, самокаті, роликах тощо.

Для того щоб визначити кількість часу, витраченого на кожен із видів рухової активності, потрібно провести добовий або тижневий хронометраж видів діяльності людини: фіксувати відрізки часу, витрачені на кожен вид у такій послідовності, в якій вони чергують.

Хронометраж зазвичай здійснюють або дослідники та реєструють його в індивідуальній карті дитини. Школярі середнього та старшого шкільного віку, можуть проводити хронометраж самостійно [50].

Таблиця 3.1 Рухова активність учнів старших класів за тиждень місцевості

БР	СИР	МР	СР	ВР
60год	6год. 30хв.	70год. 30хв.	28год. 20хв.	2год. 40хв.
58год. 50хв.	9год. 20хв.	59год. 10хв.	38год.	2год. 40хв.
61год. 40хв.	9год. 10хв.	55год. 20хв.	38год. 10хв.	3год. 40хв.
63год. 20хв.	8год. 20хв.	56год. 30хв.	36год. 10хв.	3год. 40хв.
57год. 50хв.	10год. 10хв.	63год.	34год. 20хв.	2год. 40хв.
61год. 10хв.	9год. 50хв.	55год. 10хв.	39год. 10хв.	2год. 40хв.

В таблиці 3.1, вказана рухова активність в годинах та хвилинах юнаків та дівчат. Середнє значення кожного рівня становить: базовий рівень 60 год. 30 хв., сидячий рівень 8 год. 50 хв., малий рівень 59 год. 50 хв., середній рівень 35 год. 40 хв., високий рівень 3 год.

Рис. 3.1 Рухова активність учнів старших класів за тиждень

- базовий рівень;

- сидячий рівень;

- малий рівень;

- середній рівень;

- високий рівень

Характеризуючи “малий” рівень необхідно проаналізувати час, що відводиться на: особисту гігієну, уроки в школі, переміщення в транспорті, перегляд телевізора та інші.

Динаміка середньостатистичних показників «малого» рівня рухової активності на протязі тижня у юнаків та дівчат 15-16 років показує, що найбільша кількість рухової активності на цьому рівні спостерігається у будні, і такий рівень за тиждень набувається учнями за рахунок переміщення пішки по дорозі до школи та за рахунок уроків в школі.

Характеризуючи “середній” рівень необхідно проаналізувати час, що відводиться на: допомогу по господарству.

Динаміка середньостатистичних показників «середнього» рівня рухової активності на протязі тижня у юнаків та дівчат15-16 років показує, що найбільша кількість рухової активності на цьому рівні спостерігається у вихідні, і такий рівень за тиждень набувається учнями за рахунок допомоги по господарству.

Характеризуючи «сидячого» рівень необхідно проаналізувати час, що відводиться на: харчування вдома та школі, відпочинок.

Динаміка середньостатистичних показників «сидячого» рівня рухової активності на протязі тижня у юнаків та дівчат 15-16 років показує, що на цьому рівні спостерігається майже однакова кількість витрачення часу для цього рівня протягом цілого тижня, і такий рівень за тиждень набувається учнями за рахунок відпочинку, харчування вдома та школі, читання книги.

Характеризуючи «високий» рівень необхідно проаналізувати час, що відводиться на: заняття фізичної культури і регулярні тренування у спортсменів та спортсменок.

Динаміка середньостатистичних показників «високого» рівня рухової активності на протязі тижня у юнаків та дівчат 15-16 років показує, що найбільша кількість рухової активності на цьому рівні спостерігається у міських юнаків та дівчат за рахунок тих днів коли проводяться уроки фізичної культури, спортивних секцій а в сільських юнаків та дівчат на протязі буденних днів і такий рівень за тиждень набувається учнями за рахунок фізичної культури, спортивних секцій та допомоги по господарству.

Характеризуючи «базовий» рівень необхідно проаналізувати час, що відводиться на сон.

Динаміка середньостатистичних показників «базового» рівня рухової активності на протязі тижня у юнаків та дівчат 15-16 років показує, що час затрачений на цей рівень майже однаковий протягом усього тижня і такий рівень за тиждень набувається учнями за рахунок сну.

висновки

Беручи до уваги невтішні дані стану здоров’я школярів старших класів та враховуючи вікові особливості дітей старшого шкільного віку, необхідно звернути увагу на: виховання в них інтересу і звички до занять фізичними вправами; виховання дбайливого ставлення до свого здоров’я; формування стійких мотиваційних настанов на здоровий спосіб життя; усвідомлення необхідності розвивати свої фізичні здібності та рухові уміння і навички; виховання морально-вольових і психологічних якостей особистості.

Як свідчить аналіз літератури, основними шляхами підвищення рухової активності та розвитку рухових умінь і навичок у старшокласників на уроках фізичної культури є: застосування навчально-розважальних ігор; змагання, які сприятимуть активізації дітей з метою суперництва та самоствердження в колективі; використання нестандартних уроків; застосування функціональної музики (музичний супровід допомагає учням більш активно, з емоційним піднесенням виконувати запропоновані завдання).

У дітей старшого шкільного віку рухова активність звичайно спонтанна, неорганізована, і як правило представляє собою періодичні повторюючи короткі відрізки. Наприклад, за допомого прямого спостереження було помічено, що рухова активність у юнаків та дівчат цього віку має переважно періодичний характер. Старший шкільний вік (15-16 років) – період завершення зростання організму та окремих частин, збільшення функціональних резервів, завершується гармонійна перебудова, пов’язана із статевим дозріванням, центральна нервова система стає більш урівноважена. Юнаки цього віку починають відвідувати тренажерний зал для збільшення м’язової маси, дівчата починають слідкувати за своєю фігурою.

Так, проблема підвищення рухової активності та розвитку рухових умінь і навичок, необхідних для підтримки оптимального рівня фізичного здоров’я, залишається невирішеною, актуальною та потребує наукового обґрунтування.

СПИСОК ВИКОРИСТАННЯ ДЖЕРЕЛ

1. Барбіна Є.С., Городинська І.В. Становлення і розвиток ліцеїв і гімназій як закладів нового типу / Є.С. Барбіна, І.В. Городинська - Педагогічні науки. – Випуск 32. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002. – С.20-24.

2. Бардов В.Г. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – 406 с.

3. Баранов А.А. Физиология роста и развития детей и подростков: (теоретические и клинические вопросы). Т.1: Руководство / Ред. А.А. Баранов, Л.А. Щеплягина. - [ 2-е изд.]. – М.: ГЭОТАР – МЕДИА, 2006. - 432 с.

4. Безруких М.М. Возрастная физиология (Физиология развития ребенка) / М.М. Безруких, В.Д. Сонькин, Д.А. Фарбер — М.: ИЦ 'Академия, 2002. — 416 с.

5. Бех І.Д. Виховання особистості / І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2003.- 215–225 с.

6. Біла І.В. Дитина відкриває навколишній світ / В.І. Біла Дошкільне виховання.- 2005.- №6.- 26-28 с.

7. Біла І.В. Дитина відкриває навколишній світ / І.В. Біла - Дошкільне виховання.- 2005.- №6.- 26-28 с.

8. Бурдіян Л.І. Проблеми здоров'я в підготовці учителя фізичної культури / Л.І Бурдіян, В.С. Язловецький, Б.В. Согрін, І.І. баєва - Актуальні проблеми з оздоровчої фізкультури в навчальних закладах України. – Кіровоград, 1997. – 78 с.

9. Всеукр. студ. наук.-практ. конф. – Суми, 2007. – 81 – 87 с.

10. Гальперин С.И. Анатомия и физиология человека. Возрастные особенности с основами школьной гигиены / І.С. Гальперин — М.: Высшая школа, 1974. – 468 с.

11. Городинська І.В. Організація позакласної роботи з фізичного виховання в ліцеях і гімназіях (9-11кл.) / І.В. Городовсько - Навчально-методичний посібник. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002. – 40 с.

12. Городинська І.В. „Малі олімпійські ігри” як дієва форма позакласної роботи з фізичного виховання учнів ліцеїв та гімназій / І.В. Городовська - Молода спортивна наука України. – Вип.7. – Т.2. – Львів: НВФ "Українські технології", 2003. – 162-165 с.

13. Городинська І.В. Деякі проблеми особистісно-орієнтованого фізичного виховання учнів загальноосвітніх закладів / І.В. Городовська - Педагогічні науки. – Випуск 31. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002. – 206 с.

14. Городинська І.В. Особливість організації фізичного виховання учнів гімназій, шкіл і ліцеїв / І.В. Городовська - Пдагогічні науки. – Випуск 16. –Херсон: Айлант, 2000. – 110-112 с.

15. Горбуля В.Б., Рухливі ігри. / В.Б. Горбуля - Запоріжжя 2005. – 146 с.

16. Глазирін І.Д. Основи диференційованого фізичного виховання. – Випуск Черкаського університету. 2003. – 8–9 с.

17. Жабокрицька О.В. Традиційні методи й системи оздоровлення: Навчальний посібник / О.В. Жабокрицька, В.С. Язловецький – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Вінниченка, 2001. – 187 с.

18. Єрмолова В.М. Нова програма 12 – річної школи. Фізична культура 5-12 класи / В.М. Єрмолова, М.Д. Зубалій - Київ, 2005. – 84 с.

19. Іллюшина Н.А. Сучасні підходи до підвищення рухової активності підлітків / Н.А. Іллюшина, О.Я. Кібальник / Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України. – 2003. – 337 с.

20. Картавцев Р.Л. Особенности личности современного подростка и условия ее формирования / Р.Л. Картавцев, Г.А. Слабкий Современная педиатрия. — 2005. — № 2. — 293 с.

21. Карпова І.Б. Фізична культура та формування здорового способу життя / І.Б. Карпова, В.Л. Корчинський, А.В. Зотов - Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 323 с.

22. Кібальник О.Я. Рівень рухової активності підлітків окремих регіонів України / Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту: матеріали ІІ Міжнар. наук. конф. – Х., 2006. – 64 – 67 с.

23. Кібальник О.Я. Особливості розвитку інтересу до занять фізичною культурою підлітків північного та центрального регіонів України / О.Я. Кібальник, О.А. Томенко / Сучасні проблеми фіз. виховання і спорту школярів та студентів України: зб. наук. ст. в галузі фіз. культури та спорту. – Суми, 2006. – 36 – 41 с.

24. Кібальник О.Я. Оздоровча аеробіка в системі фізичного виховання молодших школярів / О.Я. Кібальник - Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України: матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. – Суми, – 2005. – 159 – 161 с.

25. Кібальник О.Я. Підвищення рухової активності підлітків з використанням занять фітнесом оздоровчого спрямування: навч.- метод. посібник / О.Я. Кібальник. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. – 48 с.

26. Круцевич, Т.Ю. Общие основы теории и методики физического воспитания / Т.Ю. Круцевич. – К. : Олимп. литература. – 2003. – Ч. 2. – 154–170 с.

27. Кібальник О.Я. Підвищення рухової активності старшокласників з використанням занять фітнесом оздоровчого спрямування: навч.- метод. посібник / О.Я. Кібальник. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – 48 с.

28. Кібальник О.Я. Фітнес-технологія як засіб підвищення рухової активності та фізичної підготовленості підлітків 15-17 років / О.Я. Кібальнек – Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорт: наук. моногр. / за ред. С.С. Єрмакова. – 2008. – №3. - 78-81 с.

29. Кібальник О.Я. Ефект впровадження фітнес-технології в систему фізичного виховання підлітків 15 – 17 років / О.Я. Кібальник - Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. моногр. / за ред. С.С. Єрмакова. – 2007. – №10. - 62 – 65 с.