1.2 Методологія дослідження: практичний зміст

Методологія - це логічна організація діяльності людини полягає у визначенні мети і предмета дослідження, підходів та орієнтирів у його проведенні, виборі засобів і методів, що визначають найкращий результат. Будь-яка діяльність людини характеризується методологією. Але в успіху дослідницької діяльності методологія відіграє вирішальну, визначальну роль. Мета дослідження полягає в пошуку найбільш ефективних варіантів побудови системи управління і організації її функціонування і розвитку. Але це загальне уявлення про мету. На практиці проведення дослідження переслідує різні цілі, наприклад моніторинг якості управління, формування атмосфери творчості та інновацій в системі управління, своєчасне розпізнавання проблем, загострення яких може в майбутньому ускладнити роботу, підвищення кваліфікації персоналу управління, оцінка стратегій і пр. Цілі дослідження можуть бути поточними і перспективними, загальними і локальними, постійними і епізодичними [ 11, 25].

Методологія будь-якого дослідження починається з вибору, постановки і формулювання його мети[19, 47].

Об'єктом дослідження є система управління. Але в методологічному відношенні дуже важливим виявляється розуміння і облік класу цієї системи. Вона відноситься до класу соціально-економічних систем. А це значить, що основоположним її елементом є людина, діяльність людини визначає особливості всіх процесів її функціонування і розвитку. Зв'язку, завдяки яким існує ця система, характеризують складні і суперечливі відносини між людьми, засновані на їх інтересах, цінностях, мотивах і установках.

Якими б досконалими не були сучасні технічні засоби, їх роль залежить від інтересів людини, мотивів використання та освоєння.

Система управління будується на діяльності людини. Можна досліджувати техніку, але не можна досліджувати її у відриві від людини і від усіх факторів її використання в його діяльності.

Предметом дослідження є проблема. Проблема - це реальне протиріччя, що вимагає свого вирішення. Функціонування системи управління характеризується безліччю різноманітних проблем, які виступають як суперечність стратегії і тактики управління, умов ринку і можливостей фірми, кваліфікації персоналу та потреб в інноваціях і пр. Необхідні дослідження для вирішення цих проблем, частина з яких є "вічними", інші - минущими або дозрівають. Мета є основою розпізнавання і вибору проблем в дослідженні[14, 31].

Наступною складовою у змісті методології дослідження є підходи. Підхід - це ракурс дослідження, це як би вихідна позиція, відправна точка (танцювати від печі - народна мудрість), з якої дослідження починається і яка визначає його спрямованість щодо мети.

Підхід може бути аспектним, системним і концептуальним. Аспектний підхід являє собою вибір однієї грані проблеми за принципом актуальності або за принципом обліку ресурсів, виділених на дослідження. Так, наприклад, проблема розвитку персоналу може мати економічний аспект, соціально-психологічний, освітній і т. д. Системний підхід відображає більш високий рівень методології дослідження. Він вимагає максимально можливого врахування всіх аспектів проблеми в їх взаємозв'язку і цілісності, виділення головного і суттєвого, визначення характеру зв'язків між аспектами, властивостями і характеристиками. Концептуальний підхід - передбачає попередню розробку концепції дослідження, тобто комплексу ключових положень, що визначають загальну спрямованість, архітектоніку і спадкоємність дослідження. Підхід може бути емпіричним, прагматичним і науковим. Якщо він в основному спирається на досвід, то це емпіричний підхід, якщо на завдання отримання найближчого результату, то прагматичний. Найбільш ефективним є, звичайно, науковий підхід, який характеризується наукової постановкою цілей дослідження і використанням наукового апарату в його проведенні.

Методологія дослідження повинна включати також визначення та формулювання орієнтирів і обмежень. Вони дозволяють проводити дослідження більш послідовно і цілеспрямовано. Орієнтири можуть бути м'якими і жорсткими, а обмеження - явними або неявними [9, 119].

Головну роль в методології відіграють засоби та методи дослідження, які можна розділити на три групи:

• Формально-логічні - це методи інтелектуальної діяльності людини, що становить основу досліджень управління;

• Загальнонаукові методи відображають науковий апарат дослідження, який визначає ефективність будь-якого типу;

• Специфічні - це методи, які народжуються специфікою систем управління і відображають особливість управлінської діяльності.

Отже, методологія — це, по-перше — систематизована сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети. По-друге — це галузь теоретичних знань, уявлень про сутність, форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів і процедур у процесі наукового пізнання та практичної діяльності.

Отже, дослідження - це вид діяльності з більш багатим змістом ніж, скажімо, аналіз, проектування або діагностика. Дослідження проблеми або ситуації включає в себе більш широкий набір методів ніж аналіз або проектування. Це і спостереження, і оцінка, і проведення експерименту, і класифікація, і побудова показників, і багато іншого. Безумовно, дослідження містить, у собі аналіз, але не зводиться до нього. Дослідження являє собою більш високий рівень творчої діяльності людини. По цілям досліджень можна виділити практичні та науково-практичні. Практичні дослідження призначені для швидких ефективних рішень і досягнення бажаних результатів. Науково-практичні дослідження орієнтовані на перспективу, більш глибоке розуміння тенденцій і закономірностей розвитку організацій, підвищення освітнього рівня працівників. За методологією проведення слід виділити, перш за все, дослідження емпіричного характеру і спираються на систему наукових знань. Різноманітні дослідження й по використанню ресурсів власних або залучених, по трудомісткості, тривалості, інформаційного забезпечення, організації їх проведення. Дослідження як вид діяльності включає наступні роботи:

• розпізнання проблем і проблемних ситуацій;

• визначення причин їх походження, властивостей, змісту, закономірностей проведення та розвитку;

• встановлення місця цих проблем і ситуацій (як в системі наукових знань, так і в системі практичного управління);

• знаходження шляхів, засобів та можливостей використання нових знань про дану проблему;

• розробка варіантів вирішення проблем;

• вибір оптимального варіанта розв'язання проблеми за критеріями результативності, оптимальності, ефективності.

У реальній практиці всі ці роботи знаходяться в тісному взаємозв'язку, характеризуючи при цьому ступінь професіоналізму дослідників, конкретні цілі і завдання їх діяльності. Ознайомившись з теоретичною основою поняття дослідження можна перейти до визначення його ролі в науковій і практичній діяльності.

РОЗДІЛ 2

РОЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ В НАУКОВІЙ І ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ