- •8. Навчально-методичне забезпечення дисципліни «регіональна економіка» конспект лекцій
- •Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •1.1.Об’єкт і предмет курсу «Ргіональна економіка».
- •Тема 2. Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів.
- •Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність.
- •Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура.
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •План лекції
- •Принципи, критерії та чинники економічного районування.
- •Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.
- •План лекції
- •1.1. Співвідношення понять «територія» і регіон та взаємозв’язок між ними.
- •1.2. Взаємовідносини «регіон-столиця».
- •1.3. Поглиблення територіального поділу праці і оптимізація галузевої структури господарського комплексу регіону
- •Тема 5. Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком.
- •План лекції
- •Рис 5. Структурна модель державної регіональної політики
- •Тема 6. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.
- •План лекції
- •1.1 Економіка України як єдиний господарський комплекс. Особливості та стан формування.
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України.
- •План лекції
- •1.4.Науково-технічний потенціал
- •Фінансовий потенціал
- •Бюджетний потенціал
- •Модуль 2
- •Тема 8 Трансформаційні процеси в господарському комплексі України та їхні регіональні особливості.
- •План лекції
- •Паливно-енергетичний комплекс
- •Металургійний комплекс.
- •Машинобудівний комплекс
- •Хімічний комплекс
- •Лісопромисловий комплекс.
- •Апромисловий комплекс
- •Будівельний комплекс
- •1.9.Транспортний комплекс
- •Соціальний комплекс.
- •Тема 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •План лекції
- •Тема 10 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку План лекції.
- •Східний економічний макрорайон
- •Тема 11. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •План лекції
- •Міжнародний поділ праці: сутність, форми прояву та розвитку
- •1.2. Міжнародна спеціалізація в світовому господарстві
- •1.3. Сучасні тенденції розвитку форм міжнародного поділу праці в світовому господарстві
- •Особливості торгівлі товарами України з регіонами світу
- •Тема 12. Фактори сталого розвитку
- •План лекції.
- •Сталий розвиток суспільства та його екологічна, економічна та соціальна складові.
- •Концепція сталого розвитку для україни
- •9. Методичні рекомендації для проведення семінарських занять, виконання самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •Пошукові web – системи
- •Соціально-економічні і довідкові web – сайти, портали тощо
- •Зміст навчальної дисципліни за модулями модуль 1 Семінар по темі 1. Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •Семінар по темі 2. Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •Семінар по темі 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 5.
- •Електростанції України
- •Спеціалізація центрів чорної та кольорової металургії
- •Кількість населення
- •1. Чим відрізняється демографічний потенціал розвитку регіону від виробничого потенціалу:
- •8. До основних принципів раціонального природокористування належать:
- •9. Механізм лімітування природокористування передбачає:
- •10. До заохочувальних заходів матеріального стимулювання належать:
- •11. До головних характеристиками демографічного потенціалу регіону належать:
- •15. Основна частка працездатного населення зайнята у:
- •26. Фінансові ресурси регіону за суб'єктами розпорядження поділяються на:
- •32. Субсидія — це певна сума платежів, що:
- •33. Методи розподілу міжбюджетних трансфертів:
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до і поточно-модульного контролю
- •Модуль2 Семінар по темі 8 Трансформаційні процеси в господарському комплексі України та їхні регіональні особливості.
- •Семінар по темі 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •Питання для дискусії по темі 9
- •Питання для дискусії по темі 10
- •Природні ресурси економічних районів України
- •1. За економічним районуванням України (автор м.Д.Пістун) виділяються:
- •34. Відзначте центри чорної металургії у Донецькому районі:
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до іі поточно-модульного контролю
- •Перелік екзаменаційних питань
- •Література
1.2. Міжнародна спеціалізація в світовому господарстві
Міжнародна спеціалізація виробництва - це форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами. Іншими словами, відбувається зосередження виробництва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції - в інших країнах (чи на їх підприємствах).
Відомі дві історичні форми міжнародної спеціалізації - міжгалузева і внутрішньогалузева. Міжгалузева спеціалізація передбачає зосередження в окремих країнах певних галузей виробництва при відсутності цілого ряду інших галузей. Раніше міжнародна спеціалізація виробництва розвивалась виключно як міжгалузева, прикладом якої є спеціалізація багатьох країн Африки, Азії та Латинської Америки на виробництві мінеральної та сільськогосподарської сировини, а також деяких видів продовольства.
Певною мірою такий вид спеціалізації отримав розвиток і між розвинутими країнами, відносно невеликими за розміром території та чисельністю населення. Проте їх спеціалізація частково пов’язана також з географічним середовищем і природними умовами, вона більш прогресивна і характеризується виробництвом промислової продукції та напівфабрикатів. Прикладом такої спеціалізації є Швейцарія, яка відома на весь світ випуском годинників, Швеція - постачальник високоякісної сталі та підшипників, Бельгія - чавуну і сталі, Фінляндія - лісоматеріалів і продукції деревообробки тощо. Високорозвинуті країни орієнтують своє виробництво не тільки на національні, а й на міжнародні економічні потреби. Виготовлена ними продукція споживається в усіх частинах світу. Водночас посилюється орієнтація на переробку привізної сировини, замість традиційних місцевих виробництв формуються нові галузі промисловості.
Внутрішньогалузева спеціалізація пов’язана з галузями, що засновані не стільки на використанні природних ресурсів, скільки на результатах науково-технічної діяльності і охоплюють переважно розвинуті країни. Ці країни мають приблизно однакову галузеву структуру виробництва і можливість окремої країни посісти певне місце у міжнародній спеціалізації шляхом випуску найпомітнішої продукції, що залежить від рівня витрат на галузеві науково-дослідні роботи.
Одним із напрямів внутрішньогалузевої спеціалізації є предметна спеціалізація, що полягає в зосередженні випуску певних видів продукції даної галузі у тій чи іншій країні. Зокрема, існує спеціалізація великих фірм США, Великобританії, ФРН, Японії, а отже і самих цих країн на виробництві окремих видів обладнання, синтетичних матеріалів тощо. У деяких галузях формується спеціалізація на виробництві виробів певних типорозмірів. Так, тракторобудування США спеціалізується на виробництві потужних колісних та гусеничних тракторів, Великобританії - колісних тракторів середньої, а ФРН - малої потужностей .
Більш тісні зв’язки між виробниками різних країн виникають на основі подетальної спеціалізації, що являє собою спеціалізацію заводів окремої країни по випуску комплектуючих виробів, вузлів або деталей, які не мають самостійного споживання. Така спеціалізація отримала розвиток при виробництві масової продукції: автомобілів, радіоапаратури, тракторів тощо - і поширюється на випуск двигунів, електрообладнання, підшипників, коробок передач, приборів і т. п.
Міжнародна виробнича кооперація є похідною формою міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародно-спеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.