3. Організаційні типи виробництва
Тип виробництва – класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.
Існують три типи виробництва:
одиничне виробництво – характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких, як правило, не передбачається.
серійне виробництво – характеризується обмеженою номенклатурою продукції, виробництво окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути достатньо великим.
масове виробництво – характеризується вузькою номенклатурою продукції але великим обсягом виробництва окремих виробів.
Крім цих трьох типів, окремо виділяють дослідне виробництво. В дослідному виробництві виготовляються зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробування, доопрацювання конструкцій. На основі проведених досліджень розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За майже всіма характеристиками дослідне виробництво нагадує одиничне виробництво.
За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи (від робочого місця до підприємства в цілому).
Тип виробництва характеризується рівнем спеціалізації робочих місць. Цей рівень можна визначити за допомогою коефіцієнта спеціалізації або серійності.
К – це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на робоче місце
за місяць;
r – кількість операцій, що проходить конкретний предмет в процесі обробки на
даному робочому місці;
n – кількість предметів за найменуванням, які обробляються на даному
робочому місці за місяць;
nрм – кількість робочих місць.
Для кожного організованого типу виробництва притаманні свої типи робочих місць.
1) робоче місце одиничного виробництва характеризується виконанням різних операцій над різними деталями з урахуванням технологічних можливостей устаткування;
2) робоче місце серійного виробництва характеризується виконанням операцій над обмеженою номенклатурою деталей, які періодично обробляються партіями;
3) робоче місце масового виробництва характеризується постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці.
Тип виробництва істотно впливає на його ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління.
4. Виробничий цикл
Виробничий цикл – це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції (тобто час, протягом якого предмети праці, що запущені у виробництво, стануть готовою продукцією).
Виробничий цикл обчислюється як для одного виробу, так і для певної кількості виробів, які виготовляються одночасно.
Виробничий цикл є одним з найважливіших нормативові організації виробничого процесу.
Структура виробничого процесу.
Час виробництва – включає в себе:
тривалість технологічних операцій;
тривалість природних процесів;
тривалість допоміжних операцій.
В свою чергу допоміжні операції включають в себе: підготовчо-заключні, транспортні, контрольні, складські.
Час перерв:
перерви в робочий час;
перерви в неробочий час (вихідні та святкові дні, перерви між змінами, перерви на обід)
Перерви в робочий час поділяють на перерви партіонності, тобто тоді, коли предмети праці обробляються партіями. І перерви чекання, коли виникає асинхронність операцій виробничого процесу, тобто предмети праці не обробляються оскільки робочі місця зайняті іншими операціями.
Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, від технологічних процесів її виробництва, від типу виробництва.
Крім структури, кожний виробничий цикл характеризується певною тривалістю.
Тривалість виробничого циклу – це час перебування предмету праці в процесі обробки з моменту запуску у виробництво до моменту виходу готової продукції.
Тривалість виробничого циклу визначається в календарних одиницях часу, тобто в місяцях, днях, годинах, хвилинах.
Тривалість виробничого циклу в загальному вигляді можна виразити за формулою:
Тр – час виконання технологічної операції (робочий період);
Тдоп – час виконання допоміжних операцій;
Тобсл – час обслуговування;
Тn – тривалість перерв.
Крім загальної тривалості виробничого циклу можна розглянути і тривалість виробничого циклу однієї деталі, партії деталей.
Тривалість виробничого циклу однієї деталі відповідає сумі тривалостей всіх технологічних операцій, допоміжних операцій і перерв (тому, що кожна окрема деталь може пройти всі операції тільки послідовно).
Тривалість виробничого циклу партії деталей визначається часом, затраченим на всі операції технологічного процесу (технологічного циклу) + час на допоміжні операції і перерви.
Тривалість технологічного циклу можна розглядати з двох сторін:
1) як тривалість циклу однієї операції, тобто як час обробки партії деталей на
якійсь одній операції;
2) як тривалість обробки партії деталей по всіх операціях технологічного
процесу, тобто час обробки партії деталей в одному або декількох цехах.
Технологічний цикл виробництва партії деталей визначається за формулою:
n – число деталей в партії;
tобр – час, по нормі на обробку однієї деталі, хв.;
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку по даній операції;
nрм – кількість робочих місць, на яких паралельно виконується одна операція;
tзм – календарний фонд часу однієї зміни, хв.;
S – кількість змін.
Тривалість технологічного циклу партії деталей залежить від виду руху предмету праці, який може бути паралельним, послідовним і послідовно-паралельним.
Послідовне поєднання операцій полягає в тому, що кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над всіма деталями даної партії.
-
сума часу всіх операцій;
n – кількість деталей у партії.
К t1 = 1хв.
і t2 = 3 хв. С = 2 ст.
л t3 = 1 хв.
ь t1 t4 = 3 шт.
к.
t2
о
п
t3
е
р
а
ц. Час виконання операцій
Якщо на якійсь операцій є кілька станків то час обробки на цій операцій необхідно розділити на кількість станків.
Паралельний рух – кожна деталь передається на наступну операцію відразу ж після обробки її на попередній.
Переваги – мінімальна тривалість циклу.
Недолік – неповне завантаження операцій де трудомісткість менша ніж на головні операції (найбільш тривала операція – без перерв).
tгол – час виконання головної операції.
t1 = 2, t2 = 1, t3 = 3
t1 n = 4 шт.
t2
t3
Спочатку відображаємо обробку всіх деталей на головну операцію (без перерв). На останню операцію
Паралельно-послідовний рух – робітник починає наступну операцію не чекаючи обробки всієї партії на попередній операції, тобто є зміщення часу виконання суміжних операцій.
tn – час обробки останньої операції;
S – зміщення, якщо попередня операція більша чим наступна.
t1
t2
t3
Особливість: два випадки суміжних операцій.
1) попередня операція менша ніж наступна (t1 < t2) – від кінця 1-ї деталі вниз і
вправо, обробка всіх деталей партії.
2) попередня операція більша ніж наступна (t2 < t3) – від кінця обробки
останньої деталі перпендикуляр і вправо від нього обробка останньої
деталі, вліво – обробка всіх інших деталей.