Зображувальне мистецтво як засіб розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку
Статья посвящена одной из актуальних проблем дошкольной педагогики.
Вьібор направлення предлагаемого исследования аргументируется задачами, продиктованньїми современньїм развитием государства. Авторьі обра-щают внимание читателей на анализ исследований педагогов и психологов в обозначенной йми области. Особое внимание уделяется новьім исслелова-ниям проблеми.
Материал статьи содержит результати исследования, проведенного авторами. Представляют интерес виводи и обозначенньїе перспективи изучения данной проблеми.
Іп гЬіз аггісіе із сопсегпесі лліґЬ асШаї ргоЬІетз о£ рге-зспооі сішсігеп ебисаґіоп. МисЬ аїіепаоп із §ітеп іо їЬе згисгу о£ агг ратґіп§ луЬісЬ £геаиу іпйиепсез оп гЬе ае\те1ортепг. о£ сгеатіїгу о£ рге-зсЬооІ сЬІІагеп.
На сучасному етапі розвитку нашої країни відбуваються процеси оновлення та вдосконалення суспільства. Ці процеси торкнулися і системи освіти, яка орієнтується на якісно новий рівень розвитку, який відповідав би вимогам сучасного життя.
Видатний український педагог В.О. Сухо-млинський у своїх працях зазначав, що ми повинні відкрити в кожній людині творця, поставити ії на шлях самобутньої творчої, щтелектуально-повнокровної праці.
Ми живемо у час небаченої ще в історії' людства науково-технічної революції, й життя в усіх його проявах стає більш різноманітним та складним. Воно чим далі, тим більше вимагає від людини не шаблонних, звичайних дій, а рухливості мислення, швидкого орієнтування, творчого підходу до вирішення великих та малих завдань. Тому перед педагогами стоїть завдання виховання творчої особистості, починаючи вже з дошкільного віку.
А.С. Виготський писав про те, що творчість виявляється скрізь, де людина утяв.ляє, змшює, відступає від стереотипу, створює хоча б крупинку нового для інших або для себе.
Творчості вимагає і сучасне виробництво, де майже на очах з'являються нові професії і зменшуються ті його галузі, де потрібна важка одноманітна виконавча праця. Людині з творчим складом розуму легше не лише змінити професію, а й знайти творчу «родзинку7» в улюбленій справі, захопитися будь-якою працею та досягти високої продуктивності праці.
Прискорення науково-технічного прогресу буде залежати від кількості та якості творчо розвинених розумів, від їхньої здібності забезпечити швидкий розвиток науки, техніки та виробництва, від того, що зараз зветься підвищенням інтелектуального потенціалу народу.
Перед нашою країною, школою, вихователями та батьками постає завдання надзвичайної важливості: домогтися того, щоб кожного з тих, хто зараз ходить у дитячий садок та хто ще тільки-но має народитися, зростити не лише свідомим членом суспільства, не лише здоровою та міцною людиною, але й обов'язково — ініціативним, думаючим працівником, здібним до творчого підходу до будь-якої справи, за яку б він не взявся. Ак
тивна життєва позиція може мати підставу, якщо людина міркує творчо, якщо бачить навколо можливість для вдосконалення.
Але треба пам'ятати, що творча обдарованість дитини, як і окремі ії здібності, не дається ій у готовому вигляді від природи. Вроджені здібності — це лише одна з передумов надзвичайно складного процесу формування індивідуально-психологічних якостей, у тому числі і здібностей, які величезною мірою залежать від впливу навколишнього середовища, системи виховання, характеру діяльності.
Від самого народження діти, одержуючи інформацію й аналізуючи ії, активно пізнають світ, намагаються побудувати систему, зрозуміти закономірності процесів, що відбуваються. Необхідно допомогти дітям побачити багатогранність оточуючого світу, його суперечливість, закономірність розвитку. Ми маємо навчити їх аналізувати все, що відбувається навколо, бачити явища та системи не лише в структурі, але й у часовій динаміїді.
Наша мета — не тільки розвивати фантазію дітей, а й навчити міркувати системно, розуміючи процеси, що відбуваються. А вихователям дати в руки знаряддя з конкретного практичного виховання у дітей якостей творчої особистості, здатної розуміти єдність оточуючого світу, виріїхгувати свої маленькі проблеми.
Людина створює щось нове, і це є для неї суб'єктивно значущим як у плані його реалізації', так і за своїм психологічним перебіїом. Саме цими ознаками характеризується і дитяча творчість. Для дитини створювані нею продукти є суб'єктивними, новими та оригінальними, вони потребують пошуку, думки, є відкриттями. В такому розумінні творчою є така діяльність, яка дає дитині задоволення, збуджує інтерес і є для неї суб'єктивно значущою.
Доиткільний вік — це вш, сприятливий для розвитку творчості. Дитині все дається легко, все цікаво і все вона виконує з великим захопленням, особливо коли ці дії' пов'язані з грою або просто включені в іїрові відносини.
Дослідники підкреслюють, що сутність творчості полягає у пошуку і відкритті нового. Система навчання має враховувати цю умову — створювати можливості для пошуків і відіфиттів. За сприятливих умов навчання і виховання, творчість стає особливою якістю особистості, яка росте. Проявляється вона у ставленні до навколишніх предметів, природи, людей, до мистецтва, різних видів діяльності і до самого себе. Тому одним із основних завдань дошкільного закладу, на що, зокрема, спрямовує програма «Дитина», є забезпечення належних умов для повноцінного, своєчасного й різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної творчої особистості. Це завдання вимагає від вихователів переорієнтуватись у виборі методів організації' занять з різних видів діяльності дітей: перейти від репродуктивних методів до продуктивних (творчих, дослідницьких). Саме такі можливості надає художня діяльність.
Що стосується дошкільнят, то художня творчість — це здібність дитини передавати свої власні думки, почуття, стан, настрій, фантазії' через самобутні, оригінальні художні засоби самовираження. Мистецтво — це той канал, через який може виявитися та реалізуватися у матеріалі внутрішнє життя дитячої душі.
Усі ми добре знаємо, що саме образотворча діяльність у галузі живопису і особливо малювання є однією з найдоступніших та емощйно захоплюючих форм художньої творчості дошкільників. Вона є унікальним засобом особистісного розвитку дитини, громадського та духовного становлення підростаючого поколшня.
Художні засоби самовираження для дітей є водночас і засобами адаптації' до зовнішнього світу, і засобами спілкування з довкіллям. Саме тому розвиток творчих здібностей дітей засобами образотворчого мистецтва є процесом природним та високоефективним. Залучаючи дітей до художньо-творчої діяльності, педагог реалізує не тільки завдання художнього виховання, а й більш глобальні -розвиває штелектуально-творчий потенціал дітей.
Як стверджували Н.О. Ветлугіна, Т.Г. Каза-кова, В.С. Мухіїїа, та інші, різноманітні за своїм зовніїпнім виглядом і технологічними особливостями матеріали створюють невичерпні можливості для розвитку дитячої фа
нтазіі, стимулюють до нових пошуків. Дитина сама має віднайти способи досягнення метрі, сама має обрати засоби та матеріали, необхідні для цієї діяльності.
Згадаймо В.О. Сухомлинеького, який вважав, що витоки здібностей та обдаровань дітей - на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки.
Продуктивна діяльність дає дитині змогу відтворити на аркуші паперу свої думки та почуття. Ось чому головним завданням організації' зображувальної діяльності має стати виховання естетичних почуттів, а допоміжним - навчання технічних прийомів. Отже, залучаючи дитину до образотворчої діяльності, вихователь не тільки сприяє її' психічному розвитку і становленню особистості, а й спонукає до відтворення прекрасного. А останнє особливо важливе, й підтвердженням цьому слугує вираз Ю. Азарова та А. Азарової про те, що «коли дитина не побачить краси у малому, вона не навчиться бачити прекрасне й у великому».
Відомо, що педагоги різних країн вже багато років досліджують проблему7 природи виникнення дитячої художньої творчості. Так, великого значення надає зображувальному мистецтву як засобу розвитку художньої творчості Т.О Комарова. Вона визначає її як створення людиною (як об'єктивно, так і суб'єктивно) нового, значущого тільки для конкретної особи продугктуг. Т.О Комарова стверджує, що саме створення нового шляхом малювання, наклеювання, вирізування й складає результат творчої діяльності дітей старшого дошкільного віку.
Кожна дитина, створюючи зображення того або іншого предмета, передаючи сюжет, вносить до зображення власні почуття, власне розуміння. У цьому7 й полягає художня творчість дитини дошкільного віку. Творчість виявляється в неї не лише тоді, коли створюються зображення за завданням педагога, а й якщо дається можливість визначити композицію, виразні засоби зображення, внесення цікавих доповнень тощо. У зв'язку з цим варто ще раз процитувати думку Є.А. Фльориної, відомого дослідника дитячої творчості. Вона писала, що дитячу зображувальну творчість ми розуміємо як свідоме відбиття дитиною оточуючої дійснос: у малюнку, ліпленні, конструюванні, яке пс будоване на роботі у7яви, на відображенг власних споглядань, а також вражень, одер жаних нею через слово, картинку та їюх види мистецтва. Дитина не пасивно копію оточуюче, але перепрацьовуй його у зв'язк із накопиченим досвідом та ставленням д< зображеного.
Є.В. Волкова дає таке визначення творче діяльності. Вона вважає, що всяка така діяль ність людини, яка створює щось нове, вс одно буде це створене творчою діяльність якою-небудь річчю зовнішнього світу7 аб<
ВІДОМОЮ буДОВОЮ рОЗуму ЧИ ГІОЧуТТЯ, Щ{
живе та виявляється в самій людині. Тобт< головним показником творчості вона вважа новизну. Н.О. Ветлугіна в свою чергу виок ремлює, окрім новизни, ще один показник творчість має являти суспільну цінність Продукція дитячої художньої творчості від повідає вимогам Є.В. Волкової та Н.О. Вет лугіної, бо продукти дитячої творчості да рують естетичне задоволення багатьом до рослим, самим дітям та одноліткам. Крім то го, дитяча художня творчість - це перш: ланка в розвитку творчої діяльності, у якіі дитина виявляє своє розуміння навколиш нього, своє ставлення до нього, все це допо магає розкрити її внутрішній світ, особливо сті її сприйняття, уявлень, здібностей та заці кавленості.
У своїй художній творчості дитина актив но відкриває щось нове для себе, а для тих хто її оточує, нове про себе саму.
Таким чином, результати досліджень пе дагогів, психологів та естетів свідчать пр< величезні можливості розвитку особистості дитини у процесі художньої творчості. Прі цьому необхідно зазначити, що пробудиті здібності - це, мається на увазі, не відкриті якийсь клапан, надати простір природі ди тини. Художньо-творчі здібності форму7 ються поступово, у процесі активної діяль ності, й відповідно, велике значення МОЖІ мати цілеспрямована система педагогічнії: впливів, досить гнучких та зважаючих н: індивідуальні здібності дітей.
Тому наша дослідна робота була спрямо вана на виявлення особливості художньо творчих проявів дітей старшого дошкільно
го віку, а також на розробку змісту роботи, спрямованої на розвиток творчих проявів та емоційно-позитивного ставлення дітей до образотворчого мистецтва, до оточуючого, на засвоєння дітьми визначених художніх технік живопису - малювання.
У Базовому компоненті дошкільної освіти у розділі «Культура» також зазначається, що дитина повинна прагнути відійти від шаблону, виявляти вигадку та фантазію, винахідливість, експериментувати, вдосконалювати. При цьому вона має вміти передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії' через образотворчу діяльність, але результати констатуючого експерименту дозволили нам зробити висновки, що, на жаль, на практиці далеко не повністю використовуються виховні можливості зображувальної діяльності. Розвитку творчих нахилів не приділяється достатньо уваги. У меті занять зазначаються художні, технічні та виховні завдання, але до останніх вихователі відносять розвиток моральних якостей замість естетичних. Якщо ж, іноді, у меті зазначається необхідність розвитку творчих здібностей, вихователям все одно не вдається досягти цього, бо вони неспроможні підпорядкувати весь зміст роботи цій меті. У повсякденній виховній роботі дітям нав'язуються визначені штампи та стереотипи; виключається можливість самовираження дитини у кольорі, лінії' тощо. Вихователі не наважуються надавати у користування дітей різноманітні зображувальні матеріали. Та й в цілому вихователі неспроможні розвивати сприятливу для творчості емощйну атмосферу.
Результати аналізу дитячих малюнків свідчать, з одного боку, про наявність у дошкільнят вміння спостерігати, запам'ятовувати побачене, передавати колір, форму предметів різними прийомами та способами малювання. Проте якість малюнка оцінюється лише за «правильністю» зображення. А виразність образу, його художня оригінальність не відбита в роботах дітей. Більшість робіт дітей не виразна. Вони знають і розрізняють кольори, проте не вміють ними користуватися або не наважуються це зробити. Діти не прагнуть створювати нові кольори. Вони не використовують колір, щоб передати настрій та ставлення до зображуваного.
Таким чином, завдяки образотворчій діяльності як засобу формування творчості, ми маємо можливість навчати дитину основам творчого вирішення художньої проблеми, можемо надати дітям можливість для прояву активності та самостійності.
Ми провели власне дослідження впливу зображувального мистецтва на розвиток художньої творчості дошкільників. Освітньо-виховний процес в експериментальній групі було спрямовано на:
збагачення культури зорового сприйняття, формування художньо-образного бачення; розвиток емоційної чутливості до витворів зображувального мистецтва; формування вміння висловлювати своє ставлення до зображеного; розвиток вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати; виховання прагнення самим брати участь у створенні прекрасного, вносити його елементи до життя; формування вміння використовувати свої уявлення про засоби художньої виразності (ритм, колір, композиція тощо) для втілення свого задуму, передачі своїх почуттів. Методика передбачала такі форми орга-нЬації дітей: спеціальні тематичні заняття, нетрадиційні заняття разом із батьками, ігри, вправи. Основним методичним принципом було створення атмосфери позитивного настрою та свободи на заняттях і поза ними.
Вплив вихователя на творчу активність вихованців здійснювався через комплекс умов. У першу чергу ми приділили увагу матеріальним умовам, необхідним для занять зображувальною діяльністю. Серед них: приміщення, обладнане за гігієнічними та естетичними вимогами, різноманітні якісні матеріали для малювання.
У нашій експериментальній роботі ми спробували використати різні типи мотивації для розвитку творчих сил дітей. Творче зростання можливе лише за умови наявності у дитини позитивної мотивації. Тому важливим моментом формуючого етапу експерименту було створення мотивації, яка грунту
ється на базових потребах дітей дошкільного віку.
Щоб відкрити дитині шлях для її подальшого розвитку, ми намагались оцінювати досягнення дітей у відповідності до їх особис-тісних можливостей, ґрунтовно аргументувати оцінку та надавати їй позитивного характеру. Взагалі в групі була встановлена атмосфера зацікавленого і доброзичливого ставлення з боку дорослих і однолітків до творчих спроб кожної дитини. Це дуже стимулювало художньо-творчу діяльність дітей.
Ми прагнули допомогти дітям повірити в себе, не боятися висловлюватися, спрямовувати дитячу діяльність на шлях краси та праці. Тому заняття з малювання набули вільної форми, де було місце і для педагогічної імпровізації', і для раптових волевиявлень дітей.
У свош роботі з розвитку художньо-творчих здібностей велика увага приділялася розвитку в дітей чуття кольору. Пріоритетними напрямами нашої педагогічної діяльності були визначені: розвиток у дітей чуття кольору; розвиток естетичного сприйняття; розвиток уміння широко використовувати його як засіб виразності при створенні художнього образу, при відбитті настрою, характеру образу, свого ставлення до нього.
Для цього нами була використана серія занять, під час яких ми вчили дітей за допомогою кольору передавати свої почуття: любов, радість, відчай, гнів тощо. На початку використовували легкі завдання - відбити асощащї, які виникають при сприйнятті того, що відбувається в природі («Вогонь», «Туман», «Спека» тощо). Потім - більш складні завдання, які спонукають дітей передавати вггутрішній стан («Любов», «Мій настрій», «Радість моя» тощо).
Ознайомлюючи дітей із зображувальними можливостями кольору, ми звертали увагу й на те, як колір предмета змінюється у залежності від фону. Одночасно ми проводили роботу з ознайомлення дітей із витворами мистецтва. Звертали увагу дітей на те, які кольори допомогли художнику створити той або інший настрій, що сталося б, якби він змінив фарби на протилежні. Далі ознайомлюємо дітей із жанром портрета, виразними можливостями кольору під час його створення.
Розглядаючи репродукції', ми підводили дітей до розуміння того, що завдання художника полягає не лише в тому, щоб досягти зовнішньої схожості зі зразком, але й у тому, щоб відобразити характер та настрій людини або іншого героя, а також своє ставлення до них.
У задумах дітей під впливом творів живопису відбувається конкретизація образів, збагачення їх через використання та комбінування побачених деталей, властивостей предмета, виявляється яскраво зазначене емоційне ставлення до героя та сюжету, з'являється спрямованість уваги дітей на те, якими засобами відобразити образ, подію тощо.
Нерідко у нашій експериментальній групі організовувалися виставки дитячих робіт, на які завжди запрошувалися батьки. Також ми розробили та впровадили у навчально-виховний процес зміст спільної роботи дітей та батьків, під час якої вони мали змогу сидіти за одним столом зі своєю дитиною та брати активну участь у ході заняття. Вони разом вирішували художньо-творчі завдання, знаходили вихід із різних проблемних ситуаїцй, об'єднавши зусилля. Такі заняття викликали велику зацікавленість в обох сторін.
Проведений аналіз дитячих робіт за їхнім змістом, використанням зображувально-виразних засобів указав, що їх можна характеризувати як творчі. Майже всі діти мали власний задум, усі вони із численних запропонованих зображувальних матеріалів зробили самостійний вибір. Розширилась тематика. У малюнках можна було знайти різнобічну та яскраву характеристику героїв.
Аналіз робіт дітей свідчить, що використання зображувального мистецтва сприяє знаходженню дитиною різних способів у відтворенні власного задуму. Це виявляється в тому, що в образах дитячих малюнків з'являється виразність, передаються їх характери через поставу, жести, рухи, характерні деталі. Використовується колорит як засіб вираження змісту, надаються різнобічні композиційні рішення.
Таким чином, серед численних видів художньої діяльності, якими займаються старші дошкільники, важливе місце займає зображувальна діяльність - малювання. Використовуючи як засіб формування творчості,