- •Організація психолого-педагогічного супроводу дитини в умовах дошкільного закладу
- •Проектувальна діяльність
- •Організаційна діяльність
- •Література
- •Формування основ духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини
- •Література
- •Література
- •Література
- •Психолого-пелагогічне значення пізнавальної задачі в розумовому розвитку старших дошкільників
- •Література
- •Особливості розвитку мислення дітей, що виховуються в установах інтернатного типу
- •3.1. Ікуніна
- •Література
- •Зображувальне мистецтво як засіб розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку
- •Література
- •Литература
- •Використання елементів психофізичного тренування в системі роботи з фізичного виховання дітей дошкільного віку
Дошкільна
освіта № 1 (
ЗМІСТ
Зінченко В.М. Організація психолого-педагогічного супроводу дитини в умовах дошкільного закладу 4
Бондаренко Н.Б. Формування основ духовних цінностей старших до- шкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини 10
Аматьєва О.П., Сивопляс Н.В. Особливості психологічної підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі 15
Крайнова Л.В., Трубник І.В. Розвиток екологічної свідомості майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів 20
Дметерко Н.В. Психолого-педагогічне значення пізнавальної задачі в розумовому розвитку старших дошкільників 25
Ікуніна 3.1. Особливості розвитку мислення дітей, що виховуються в установах інтернатного типу ЗО
Дронова О.О. Мистецтво живопису як засіб розвитку спілкування у старшому дошкільному віці 35
Одерій Л.Є., Козлова О.А. Зображувальне мистецтво як засіб розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку 42
Кривошея Н.Б. Развитие творческих способностей у старших дошколь- ников посредством народи ой песни 47
Георгян Н.М. Розвиток^рухової культури дітей старшого дошкільного віку на заняттях гуртка ритміки 53
Садова Т.А. Використання елементів психофізичного тренування в сис- темі роботи з фізичного виховання дітей дошкільного віку 59
Відомості про авторів 65
Відомості про факультет дошкільного виховання і практичної психоло- гії Слов'янського державного педагогічного університету 66
Організація психолого-педагогічного супроводу дитини в умовах дошкільного закладу
В.М. Зінченко
Профессионализм организации и осуществления сопровождения ребенка в мир своего «Я» находится в прямой зависимости от научно обоснованной организации работьі дошкольного учреждения, использования в педагоги-ческом процессе инновационньїх технологий, создания психолого-педагогической службьі в дошкольном учреждении и четкой организации ее работьі, вьіработки модели сопровождения ребенка, основанной на сотруд-ничестве психолога, воспитателей и родителей.
Рго£еззіопа1І5т о£ ог^апігааоп апсі геаіігапоп о£ сопаисгіпд а сЬІИ іп а луогИ о£ Ьіз о^га «Сь> із таіпіу сіерепсіесі оп те зсіепгі£іс еІаЬогаїеа! шогк о£ рге-зсЬооІ езіаЬНзЬтепІ ап те изіп§ іп реск§о§іса1 ргосезз те пелу гесЬпоІо^іез, те сгеагіоп о£ рзусЬо!о§іса1 зєгуїсє о£ рге-зсЬооІ езгаЬІізшпепг, іо сгеаіе а тосіеі о£ сопсІисгіп§ а спіИ, Ьазеа оп те соорегагіоп о£ рзусЬо1о§із(, а іеасЬег апсі те рагепіз.
У доповіді міністра освіти і науки України В. Кременя на підсумковій колегії' Міністерства освіти і науки визначені стратегічні завдання розвитку сучасної системи освіти. Проблеми успішної реалізації' фізичного, розумового, морального, трудового, естетичного розвитку дітей необхідно вирішувати ще в ранньому та дошкільному віці.
Поява таких важливих документів, як «Базовий компонент дошкільної освіти», Закон України «Про дошкільну освіту7», свідчить, що у світі дошкільної освіти відбувається зміна орієнтирів від суто навчальних до роз-вивально-соціальних, які мають забезпечити формування у дитини першого соціального досвіду спілкування з однолітками та дорослими, основних морально-етичних якостей, розумових здібностей, належним чином підготувати її до шкільного життя. З 2001 року відбувається перехід на 12-річне навчання, починаючи з 6-річного віку, що ставить перед дошкільною освітою дуже відповідальне завдання - забезпечити психофізичну готовність дітей до школи.
Найпершим суспільним середовищем для дитини є дошкільний заклад, головне призначення якого - соціальна адаптація до умов житія в товаристві незнайомих дітей і дорослих, виховання ціннісного ставлення до природи, людей, самої себе. Саме дитячий садок має забезпечити фізичне, психічне здоров'я дитини, її різнобічний гармонійний розвиток, набуття життєвого досвіду, стати своєрідним посередником між сім'єю та широким світом.
Вчені вважають, що впровадження Базового компонента, його орієнтованість на кожну особистість допоможе уникнути усе-редненості, рецегггурності, надасть можливість дійти до кожної окремої дитини, розкрити її здібності і задатки.
Надзвичайно важливим чинником має стати психологізація дошкільних закладів, організація психологічного супроводу дитини, тобто ставлення до неї не лише як до об'єкта засвоєння знань та вмінь, а й як до суб'єкта спілкування, співпраці, сшвдружної діяльності, розширення ступенів її свободи, надання права на власний вибір. Знання, вміння та навички визнаються психологами та педагогами не лише як показники розвитку7 особистості, а й як вихідні якості осо-бистісного зростання. Вікові та індивідуальні особливості розглядаються як ступені реа-лізацїї свого природного потенціалу, зокрема, соціального, пізнавального, художнього, творчого.
На думку О. Кононко, впровадження головних положень Базового компонента дошкільної освіти передбачає поєднання таких компонентів дошкільної освіти -
Дошкільна освіта № 1 (3). 2004 р.
супроводу дитини у світ «Я» і поступове якісне зростання дошкільника, стрижнем якого є морально-ціннісна площина розвитку особистості, оскільки саме вона визначає позицію дитини у світі, систему її ставлень до природи, до предметної і духовної культури, до людей, до суспільства, до самої себе.
Психологізація в такому разі передбачає забезпечення компетентного супроводу дитини і об'єднання зусиль усіх дорослих, які беруть участь у її вихованні, навчанні і розвитку.
Вирішення цієї проблеми вимагає створення в дошкільних закладах психолого-педагогічної служби, певної моделі її організації і забезпечення системи роботи щодо формування у вихователів і батьків пси-холого-педагогічної компетентності. Але якщо вихователі мають певний ргаень такої компетентності, то батьки потребують постійної і систематичної допомоги у формуванні необхідного комплексу психолого-педагогічних знань, практичних навичок та вмінь успкпного виховання дитини та спілкування з нею.
Провідна роль у психологізацц педагогічного процесу належить психологу. Саме він організує супровід вихованців і професійну готовність дорослих до його здійснення.
Наше дослідження проводилось у дошкільних закладах Донецької області.
Мета полягала у вивченні і розробці методики організації системи супроводу дитини в умовах дошкільного закладу.
Об'єкт дослідження - супровід дитини в умовах дошкільного закладу.
Предмет дослідження - модель супроводу дитини.
Концепція дослідження ґрунтувалась на таких положеннях:
оволодіння методикою супроводу складний і недостатньо висвітлений процес як в науково-методичній літературі, так і в практиці дошкільних закладів;
провідним чинником введення системи супроводу є зміна усталених поглядів на особистість дошкільника, впровадження в систему дошкільної освіти Концепції -Я;
- система супроводу здійснюється педагогами, батьками та шшими дорослими, які беруть участь у вихованні, навчанні і розвитку дитини під керівництвом психолога.
Такий підхід дозволив сформулювати гіпотезу, яка грунтується на припущенні, що опанування вихователями і батьками методикою супроводу дитини знаходиться в залежності від чинної в дошкільному закладі моделі психолого-педагогічної служби, головних напрямів і змісту її діяльності, особливостей побудови системи супроводу, в основі яких співробітництво:
Вихователь <-> Психолог <-> Батьки.
Супровід - це система професійної діяльності психолога, яка забезпечує створення соціально-психологічних умов для успішного навчання і психічного розвитку дитини в ситуаціях дошкільної взаємодії'. Об'єктом супроводу психолога є дитина.
Психологічний супровід здійснюється педагогічними заходами через педагога, який є спїїшрапівником психолога в розробці стратегії' супроводу. Батьки - цс суб'єкти супроводу, вони беруть участь у цьому процесі на засадах спїїшращвників, особистісної і родинної відповідальності.
Експериментальні дослідження мали констатуючий, формуючий та контрольний етапи. Констатуючий етап був спрямований на розробку варіативної моделі супроводу дитини в умовах дошкільного закладу.
На цьому етапі нами було визначено реальний рії?ень розвитку дітей до організації Ьс супроводу та розроблено можливі варіанти моделей супроводу.
У спеціальній літературі супровід розглядається як цілісний процес створення необхідних соціальних та психолого-педагогічних умов для успішного гар-моншного розвитку кожної дитини. Цю проблему в щлісній системі має вирішувати психолого-педагогічна служба дошкільних закладів. Експериментаторами були запропоновані свої варіанти організації' психолого-педагогічної служби.
1.1 варіант оргашзації психолого-педагогічної служби
ППС дошкільного закладу І
Вихователі
Діти
Батьки
У ППС працювали психолог, завідувач, методист, 2 вихователя (підібрані шляхом тестування) і 6 батьків (по одному від вікової групи, за бажанням). Модель передбачала планування, зміст і організацію роботи на рівні всього дошкільного закладу відносно кожної вікової групи. Тобто розроблені системи супроводу здійснювались у групах під керівництвом психолога і членів психолого-педагогічної служби дошкільного закладу.
2. II варіант організації психолого-педагогічної служби
ППС дошкільного закладу
і
ППС групи № 1
ППС групи №2
ППС групи №3
ППС групи №4
До складу психолого-педагогічної служби дитячого садка входили психолог-методист, завідувач, 4 вихователя-психолога (по одному від кожної вікової групи) та представники батьківських комітетів груп (4). У кожній віковій групі вихователі (за допомогою тестів) були розподілені на вихователя-психолога і вихователя-педагога. ППС групи складалась з двох вихователів та трьох батьків (батьківські комітети).
З метою перевірки ефективності здійснення систем супроводу дітей у старших групах була проведена діагностика рівня взаємовідносин: діти <—> діти;
діти <—> батьки; діти <—> вихователі; діти <—> психолог.
Використовувались модифіковані методики «Намалюй свою родину», «Намалюй людину», проективні методики: «Чарівна кімната» і «Драбина», протокольні спостереження ігрової та повсякденної діяльності дітей, у процесі якої використовувались проблемні ситуації'.
Після цієї серії дослідження одержані показники порівнювалися з психологічними характеристиками дітей (наявними на той період) та аналізувались на всіх рівнях. На щй основі ми мали такі загальні показники:
3. Показники взаємовідносин діти <—> вихователь
Рівень |
І тип організації ППС |
II тип організації ППС |
високий |
19,5 % |
18,2 % |
середній |
52,7 % |
48,5 % |
низький |
27,8 % |
33,3 % |
4. Показники взаємовідносин діти <—> батьки
Рівень |
І тип організації ППС |
II тип організації ППС |
високий |
27,8 % |
27,3 % |
середній |
47,2 % |
48,5 % |
низький |
25% |
24,2 % |
Рівні взаємовідносин діти <—> дорослі: Високий - повна довіра, взаєморозуміння,
постійне відчуття дитиною необхідності у
спілкуванні з дорослими, позитивний
емоційний фон.
Середній - спілкування з «причин» на
різних рівнях: інтелектуальному, побутовому, спільної діяльності, порушення зв язків з різних приводів; чергування позитивного та негативного фону.
Низький - не відчуває необхідності у спілкуванні, крім задоволення фізіологічних і матеріальних потреб, або боїться дорослих; емоційний фон, частіше негативний.
5. Показники взаємовідносин діти <—> діти
Рівень |
І тип організації ППС |
II тип організації ППС |
високий |
13,9 % |
12,2 % |
середній |
58,3 % |
54,5 % |
низький |
27,8 % |
33,3 % |
Відповідно до засобів спілкування дітей між собою, ми також виділили три рівні:
Високий - в основі культура спілкування: взаємопорозуміння, здатність до спільної діяльності, комунікативність, використання вербальних і невербальних засобів спілкування, наявність друзів (за інтересами, характером діяльності, спілкуванням).
Середній - комунікативність прагнення до спільної діяльності, використання вербальних і невербальних засобів спілкування. Проте відсутність постійних друзів, наявність конфліктів у спілкуванні, відсутність навичок самостійного розв'язування завдань.
Низький - відсутність культури спілкування, потягу до спілкування, наявність різних проблем (замкненість, стурбованість, сором'язливість тощо), повна відсутність умінь розв'язувати конфлікти.
Аналіз результатів констатуючого етапу експерименту7 надав можливість розробити методику формуючого дослідження і систему супроводу дітей у світ спілкування.
На формуючому етапі дослідницької роботи наші зусилля зосередились на створенні та впровадженні варіативних моделей супроводу дітей, що передбачало активи}7 співпрацю психолога, вихователів та батьків.
Ще в період проведення констатуючого експерименту здійснювалась система роботи психолога з «розморожування» усталених поглядів і настанов, що мали місце на той час у педагогів та батьків. Проводились оглядові лекції', консультації' відносно нових психолого-педагогічних досягнень науки, практики, введення в дошкільну освіту Базового компонента, змін згідно із Законом «Про доіпкільну освіту». Першим кроком до нововведення і використання експериментальних методик була організація ППС та проведення розширених засідань ППС в дошкільних закладах, у процесі яких здійснювався аналіз результатів констатуючого етапу експерименту та розроблялись алгоритмічні приписування на період перебудови підходів до взаємодії' з вихованцями, обговорювались засади співпраці психологів, вихователів, батьків.
Розуміючи, що педагогічний моніторинг — одна з найважливіших умов і засобів успішного здійснення супроводу, була розроблена його модель.
6. Модель організації педагогічного моніторингу