Питання для самоконтролю

1. Які особливості соціалізації дітей з девіантною поведінкою?

2. В чому полягає роль сім'ї у попередженні соціальної дезадаптації дітей?

3. Що таке соціальна норма? Які її властивості та способи утворення?

4. Які є різновиди соціальних норм?

5. Якими є підходи до класифікації поведінкових відхилень?

6. Що таке девіантна поведінка?

7. Яка структура девіантної поведінки?

8. Назвіть причини девіантної поведінки дітей та молоді.

9. У чому полягає зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді?

Термінологічний словник

Адиктивна поведінка - це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.

Алкоголізм - хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості.

Антисоціальна поведінка – це поведінка, що суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю оточуючих людей.

Асоціальна поведінка - це поведінка людини, яка ігнорує моральні норми, чим загрожує благополуччю міжособистісних стосунків. Може виявлятися у формі агресивних дій, сексуальних девіацій, узалежнення від азартних ігор, бродяжництва тощо.

Девіантна поведінка - система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки. // Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи.-К.,2002.-С.63.

Девіантна поведінка – це поведінка, що виникає внаслідок порушення процесів соціальної адаптації, виявляється у соціально-негативних поведінкових реакціях та призводить порушника до ізоляції, лікування, перевиховання або покарання. // Поддерьогіна А. Соціальні девіації у неповнолітніх.

Девіантність – це характеристика поведінки, яка не співпадає з соціальними нормами і цінностями, що прийняті у суспільстві

Делінквент - неповнолітній з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює вчинки, заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами.

Делінквентна поведінка – це поведінка індивіда, що порушує норми громадського правопорядку, загрожує благополуччю інших людей або суспільству взагалі та може бути правомірно покараною.

Диссоціальна поведінка – поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, загрожує цілісності й розвитку самої особистості. Основними формами саморуйнівної поведінки є: суїцидальна поведінка, хімічна залежність, нехімічні адикції, фанатична залежність, аутична поведінка, віктимна поведінка, діяльність, що пов’язана з ризиком для життя, залежність від їжі.

Духовні норми – це передусім норми, в основу яких покладено загальнолюдські цінності, представлені у світових релігіях, художній культурі та науковій думці.

Кримінальна (злочинна) поведінка — це протиправне, суспільно-небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних ушкоджень тощо).

Моральні норми – це очікування-приписи певної соціальної групи (реальної або номінальної) щодо її членів. Носіями цих норм є конкретні спільноти (сім'я, громада), їхні лідери й керівники.

Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.

Наркотичні засоби - це рослини, сировини і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я.

Норма — це регулятивне правило, яке вказує межі свого застосування; відповідає чомусь типовому або звичайному.

Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки – соціальних норм, встановлених або санкціонованих державою, які відображають волю певної частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Правові норми - це формально обов’язкові правила фізичної поведінки, які мають загальний характер, встановлюються або санкціонуються державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечуються її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Проституція - різновид девіантної поведінки, що виявляється у позашлюбних, випадкових, нерозбірливих сексуальних стосунках не заснованих на особистій симпатії чи потягу за плату

Соціалізація (з латини «socialis» - суспільний) – це процес засвоєння індивідом протягом усього його життя певної системи знань, соціальних норм і культурних цінностей, настанов і зразків поведінки, які дозволяють йому функціонувати в якості повноправного члена суспільства, до якого він належить.

Соціальна адаптація – це процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи стосунків із соціальними об’єктами, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища.

Соціальна адаптація особистості – це атрибутивна властивість суб’єктів соціальної життєдіяльності, що реалізується шляхом інтерпретації внутрішніх та зовнішніх інформаційних моделей соціального буття з погляду їхньої відповідальності адаптивним установкам, які не суперечать розумінню оточуючої дійсності та були: цілеспрямовано сформовані зовні; стихійно засвоєні в процесі соціалізації; відкриті самостійно.

Соціальна дезадаптація – це втрата особистістю якостей, необхідних для повноцінної життєдіяльності в суспільстві; порушення нормального ходу соціалізації індивіда, втрата або деформація важливих функцій особистості

Соціальні норми - це зумовлені об’єктивними закономірностями правила поведінки, які мають загальний характер, виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Токсикоманія - захворювання, яке викликане психічною та фізичною залежнісію внаслідок вживання речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдиханням парів речовим побутової хімії (клей, ефір, розріджувачі, аерозолі).