60. Захист рослин за порогом шкодочинності.

Рослини і ґрунтові організми здатні різною мірою концентрувати пестициди, які є в ґрунті, що в подальшому впливає на поживні ланцюги. Це призвело до необхідності переоцінки методології захисту рослин. Принципово новою теоретичною базою її стає уявлення про польові рослинні спільноти і, зокрема, про взаємовідношення між культурною рослиною і шкідливими організмами в агроландшафтах. Тому необхідно формувати систему інтегрованого захисту рослин як складову частину адаптивних систем землеробства. Такий захист повинен будуватись на принципі регулювання чисельності шкідливих організмів, тобто підтримання їх популяцій на рівні, який не завдає екологічної шкоди. Якщо шкідливий організм характеризується високим потенціалом розмноження або відноситься до карантинних, діють з урахуванням порогу шкодочинності. В адаптивних системах землеробства безпосередні величини порогів шкодочинності визначають для кожного агроландшафту на підставі даних про втрати врожаю, чисельності шкідливих організмів і факторів, що впливають на їх динаміку.

В системі захисту рослин визначальна роль належить агротехнічним заходам: вибору стійких сортів, оптимізації сівозмін, обробітку ґрунту, системі удобрення, регулюванню строків сівби, густоти насадження рослин та стеблостою, своєчасності збирання врожаю і т.ін. Ці заходи повинні доповнюватись, у першу чергу, біологічними методами регулювання чисельності шкідливих організмів на рівні порогу шкодочинності методами інтерференції.

Значення хімічного методу підсилюється в разі виникнення можливості значних втрат врожаю, коли він стає єдиним способом швидкого придушення популяції шкідливого організму. При цьому важливо застосовувати пестициди з іншими захисними заходами в технологічному комплексі.

61. Боротьба зі шкідниками та бур’янами в адаптивному землеробстві.

Коло засобів боротьби з бур'янами й шкідниками обмежується нетоксичними або слаботоксичними речовинами.Переваганадається при цьому біопрепаратам: відвари шретруму, тютюну, кропиви, полину, хвощів. Велике значення в біологічному землеробстві відводиться сівозмінам.

Основні прийоми і методи біологічного захисту:

- використання паразитичних і хижих комах (ентомофагів);

- мікробіологічний метод (використання патогенних мікроорганізмів, які вражають шкідливі для сільського господарства організми);

- селекційно-генетичний метод (культивування створених генетиками-селекціонерами стійких до пошкодження шкідниками сортів сільськогосподарських культур);

- біотехнічний метод (регуляція поведінки комах та порушення процесів їх росту і розвитку);

- генетичні, або автоцидні, методи захисту рослин (введення в популяцію шкідника нежиттєздатних або безплідних особин, переважання в популяції самців, моновольтинізм для шкідників, що розвиваються у двох і більше поколіннях, і" навпаки, використання цитоплазматичної несумісності, отримання бездіапаузних популяцій та ін.);

- методи молекулярної біології та генної інженерії (отримання генетично модифікованих (трансгенних) рослин, стійких до шкідливих організмів, гербіцидів);

- біологічна боротьба з бур'янами (використання комах-фітофагів для боротьби з бур'янами).