- •46. Місцеві органічні добрива, їх види, значення та застосування в зональних системах землеробства.
- •47. Основні принципи складання сівозмін
- •48.Вимоги до обробітку грунту в лісостеповій зоні україни
- •49.Застосування комбінованих агрегатів для обробітку грунту в зонах україни
- •50.Використання біологічного азоту в адаптивному землеробстві
- •51. Основні види ерозії і методи боротьби з її проявами
- •52. Види альтернативного землеробства, розвиток біологічного землеробства в україні
- •53. Еколого-економічне застосування добрив у землеробстві
- •54. Біологічний захист рослин.
- •55.Принципи та задачі ведення альтернативного землеробства.
- •56. Основні задачі та вимоги до вирощування екологічно-чистої продукції.
- •57. Забруднення грунтів хімічними елементами та важкими металами.
- •58. Система ведення біологічного землеробства в зонах України.
- •59. Агрономічні основи сівозміни.
- •60. Захист рослин за порогом шкодочинності.
- •61. Боротьба зі шкідниками та бур’янами в адаптивному землеробстві.
- •62. Охорона земель України від забруднення.
- •63. Застосування добрив в альтернативному землеробстві.
- •65. Мінімалізація обробітку грунту
- •66. Значення добору адаптованих сортів і гібридів
- •67. Значення адаптивної азотфіксації у живленні рослин
- •68. Система захисту рослин в адаптивному землеробстві, побудована на чергуванні культур.
56. Основні задачі та вимоги до вирощування екологічно-чистої продукції.
Найбільш перспективним напрямком розвитку аграрного сектору, отримання екологічно чистої продукції в економічно обґрунтованих об'ємах та збереження родючості ґрунтів є біологічне (екологічне) землеробство.
Варто пам’ятати, що органічне землеробство, повна відмова від використання синтетичних агрохімікатів ще не є гарантією отримання екологічно чистої продукції. Для цього необхідні й певні умови: екологічна чистота території, ґрунту, зрошуваних вод, відповідна технологія вирощування, зберігання, переробки тощо.
Органічне сільське господарство ґрунтується на чотирьох основних принципах: здоров’я, екологія, справедливість, турбота. Дотримуючись цих принципів і реагуючи на споживчий попит світового агропродовольчого ринку, останніми роками в багатьох країнах світу вже діє ринок збуту екологічно чистих продуктів харчування органічного походження, організовані й функціонують служби сертифікації та маркетингу.
Сертифікати на право вирощувати екологічно чисту продукцію видаються господарствам за таких умов:
відсутність джерел забруднення довкілля;
чистота ґрунту від радіонуклідів, важких металів, залишків пестицидів, насіння і вегетативних органів бур’янів, збудників хвороб, шкідників;
наявність органічних добрив для покриття потреби рослин в елементах живлення;
належна культура землеробства;
наявність кваліфікованих кадрів;
достатнє матеріально-технічне забезпечення;
міцне фінансове становище господарства.
57. Забруднення грунтів хімічними елементами та важкими металами.
Небезпека надходження у довкілля важких металів визначається тим, що на відміну від органічних забруднювачів вони не руйнуються, а переходять з однієї форми в іншу, зокрема включаються у склад солей, оксидів, металоорганічних сполук. Історично склалось так, що на території України впродовж багатьох років діють потужні чинники забруднення довкілля саме цими полютантами. На населення України, яке становить всього 1 % від населення Землі, припадає близько 5 % загальносвітового видобутку і переробки мінеральних ресурсів. Крім того, майже 50 % врожаю вирощується на ґрунтах, що здобрюють хімікатами та обробляють пестицидами. У вигляді баласту у ґрунти водночас з мінеральними добривами надходить велика кількість токсичних металів.
Джерелом надходження важких металів до навколишнього середовища є відходи практично всіх галузей народного господарства. Найбільш токсичними є іони металів – Cu, Cd, Pb, Cr, Mn, Hg, Fe, Al, Se, Sn. Техногенний пил, який виділяється внаслідок функціонування підприємств важкої промисловості, в середньому містить, %: цинку – 6,72, свинцю – 0,11, кадмію – 0,01. Ґрунтова аномалія забруднення при цьому спостерігається в радіусі 7 км. Викиди від таких підприємств поширюються в радіусі 10–40 км, осідаючи на рослинах та приникаючи в ґрунт на глибину 10–15 см. Тому сільськогосподарські культури, які ростуть у промислових районах, накопичують токсичні компоненти таких викидів, що може призводити до зниження урожайності та загибелі рослин.