5. Аналіз сезонних коливань

В даний час на туристському ринку економічно розвинених країн простежується тенденція до зниження сезонної нерівномірності в послугах туризму за рахунок випереджаючого розвитку пропозиції щодо попиту.

Наприклад, у Франції і Італії розвинений морський туризм, а в Швейцарії і Австрії — гірський. У ряді регіонів негативна дія сезонності в туризмі лагідніє за допомогою цін: встановлюється такий їх рівень, який забезпечив би хороший попит і відповідну рентабельність виробництва.

Одночасно з диференціацією цін для вирішення проблеми рентабельності застосовуються і інші методи. Одним з них є розвиток несезонних форм відпочинку і обслуговування. Це може бути організація хобі-турів в курортних готелях в осінній і весняний періоди; використовування матеріальної бази для проведення фестивалів, з'їздів, конгресів, симпозіумів; організація пізнавальних маршрутних турів по курортних місцях з оглядом визначних пам'яток і т.п. Все це дозволяє завантажувати матеріальну базу поза сезоном, активізувати діяльність агентсько-операторських компаній і згладжувати економічні проблеми рентабельності в різні сезони року.

До вторинних чинників сезонних коливань відносяться:

економічні — структура споживання товарів і послуг, формування платоспроможності попиту

демографічні — диференційований попит по половозрастному складу і іншим ознакам;

психологічні — традиції, мода, наслідування;

матеріально-технічні — розвиток мережі розміщення, живлення, транспорту, культурно-оздоровчого обслуговування;

технологічні — комплексний підхід в наданні якісних послуг;

політична обстановка і міжнародне оточення.

Об'єм реалізованих послуг туризму має явно виражений сезонний характер, який обумовлений багатьма чинниками (часом року, періодом відпустки, канікулами і т. п.). Тому в процесі аналізу і планування об'єму реалізованих послуг туристського підприємства необхідно враховувати закономірність відхилень показників окремих місяців від середньорічних показників. У цих цілях проводиться статистичне вивчення сезонних коливань.

Сезонні коливання вимірюються за допомогою індексів сезонності, які розраховуються як процентне відношення середніх місячних рівнів за ряд років до загального середньомісячного об'єму реалізованих послуг за весь розрахунковий період по формулі:

де іс — індекс сезонності, %;

уі — середній рівень об'єму реалізованих послуг окремого місяця, .;

уо — загальний середньомісячний об'єм реалізованих послуг за розрахунковий період, .

У практиці економічного аналізу використовуються різні методи розрахунку індексу сезонності: простої середньої, аналітичного вирівнювання, відносних чисел, ковзаючої середньої і ін. Найбільш легким з них є метод простої середньої, який застосовується для обчислення сезонних коливань в тих випадках, коли внутрішньорічна зміна об'єму реалізації послуг коливається протягом року біля певного (постійного) рівня.

Індекси сезонності розраховуються в два етапи:

1. Розраховуються середні рівні для кожного місяця за даними за всі роки досліджуваного періоду, що дозволяє позбавитися випадкових коливань місячних рівнів по роках. При цьому застосовується проста середня, розрахована по формулі як приватне від розподілу суми значень всіх варіантів на загальне число-одиниць

2. Визначається загальна середня за весь досліджуваний період. При розрахунку сезонних коливань за абсолютними даними про об'єм явища за кожен місяць обчислюється шляхом розподілу загального об'єму явища за весь досліджуваний період (сума початкових даних) на число місяців в досліджуваному періоді (так, при періоді 3 року — 36 місяців). При розрахунку сезонних коливань на основі середньодобових рівнів визначається шляхом розподілу суми початкових даних на загальне число календарних днів в досліджуваному періоді.

Таблиця 4

Вихідні дані для визначення частки інтенсивних і екстенсивних чинників збільшення виручки від реалізації

№	Показник	Період
з/п		попередній	звітний
1	Середньорічна валюта балансу, тис. грн.	7840	8365
2	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	9167	10000
3	Ресурсовіддача (р. 2 : р. І)	1.1693	1.1955

Внесок екстенсивного чинника дорівнює: (8365 - 7840)-1,1693 = 613,8 тис.грн.

Внесок інтенсивного чинника дорівнює (1,1955 - 1,1693)-8365 - 219,2тис.грн.

Виручка від реалізації збільшилась на 833 тис. грн. Таким чином, внесок екстенсивного чинника становить 73,7 %, інтенсивного -26,3 %, тобто підприємство збільшувало обсяги реалізації завдяки збільшенню своїх активів.