2. Методика аналізу собівартості за елементами витрат

Методика має деякі особливості, це перш за все, можливість вивчати тільки структуру даних витрат, тобто визначати питому вагу кожного елемента витрат в загальній сумі виробничих витрат і потім порівнювати фактичну питому вагу з плановою (розрахунковою), робити висновки щодо зміни структури цих витрат, встановлювати причини цих змін і давати якісну оцінку впливу цих причин на витрати виробництва.

Порівнювати абсолютні фактичні величини витрат за елементами з плановими (чи за минулий звітний період) не можна. Ці величини не є порівнювальними, оскільки в плані наводяться витрати на всю продукцію.

Наступний етап – аналіз собівартості за елементами витрат та статтями калькуляції.

Відомо, що планове зниження собівартості продукції розраховують у розрізі техніко-економічних факторів:

1) підвищення технічного рівня виробництва;

2) вдосконалення організації виробництва та праці;

3) зміни обсягу і структури виробництва продукції;

4) поліпшення використання природних умов:

5) галузевих та інших факторів.

Наприклад, загальний вплив підвищення технічного та організаційного рівнів виробництва проявляється в зменшенні прямих витрат (Вп), яке визначається спеціальним розрахунком для кож­ного організаційно-технічного заходу:

Вп =∑(Зпі - Зді)*Пні

де: і = 1;

Зпі — прямі витрати на одиницю продукції після проведення заходів, грн.;

Зді — прямі витрати на одиницю продукції до про­ведення заходів, грн.;

Пні — обсяг продукції від початку впрова­дження заходу до кінця року, од.

У разі зміни обсягу виробництва продукції зміна її собівартості відбувається за рахунок досягнення економії (перевитрат) постійних витрат.

На основі результатів аналізу собівартості продукції за елементами витрат складається довідка і надається керівникам заінтересованих та відповідальних служб підприємства з метою прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних аспектів у формуванні собівартості продукції.

Наступний етап – аналіз собівартості за елементами витрат та статтями калькуляції.

Для того щоб зробити висновки про можливості (резерви) зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Таке групування показує, куди, для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси. Кількість і на­йменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається методичними вказівками з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції. Аналізуються матеріальні витрати, витрати на заробітну працю персоналу, відрахування до соціальних служб, амортизація та інші операційні витрати.

Таблиця 2

Показники	За планом	Фактично	Відхилення від плану
Обсяг виробництва, шт.	6880	6260	-620
Сума постійних витрат, тис. гри.	8132	8276	+ 144
Змінні витрати на одиницю продукції, тис. грн.	4020	4320	+ 280
Собівартість штуки, тис. грн.	5202	5642	+ 440

Розрахуємо вплив факторів на зміну собівартості продукції методом ланцюгових підстановок.

Алгоритм розрахунку собівартості одиниці продукції:

(Вп / П) + Зв ,

де: Вп — постійні витрати; П — обсяг виробництва; Зв — змінні виграти.

Розрахунок вихідних даних:

1) собівартість одиниці продукції:

(8 132 000 / 6880) + 4020 = 5202;

2) умовна собівартість:

а) (8 132 000 / 6220) + 4020 = 5319;

б) (8 276 000 / 6220) + 4020 = 5342;

3) собівартість одиниці продукції фактично:

(8 276-000 / 6260)-+ 4320 = 5642.

Загальна зміна собівартості одиниці продукції:

5642 - 5202 = 440 тис. грн.,

в тому числі за рахунок зміни:

1) обсягу виробництва продукції

5319-5202= 117 тис. грн.;

2) суми постійних витрат:

5342 -53 19 = 23 тис. грн.;

3) зміни витрат

5642 — 5342 = 300 тис. грн.

Разом це становить 440 тис. грн.

Вплив фактора норм розраховується таким чином: фактична норма мінус планова норма витрат множиться на планову ціну. Вплив фактора цін обчислюється так: фактична ціна мінус планова ціна множиться на фактичну норму