17. Ситуаційний політичний аналіз.

ситуаційний аналіз - це своєрідний фундамент, на якому будується політичний аналіз. Без аналізу поточного стану речей в політичному світі неможливо ні складати прогнози, ні приймати рішення. У цьому випадку цілком доречна класична аналогія з спорудженням звичайного будинку: помилки при закладанні фундаменту можуть призвести до сумних результатів. Прорахунки при оцінці ситуації так само спричиняють вкрай серйозні наслідки: будь-яка помилка в ситуаційному аналізі обов'язково позначиться на наступних стадіях політичного аналізу.

Розгляд аналізу політичної ситуації слід розпочинати з її визначення. Під політичною ситуацією розуміємо комплекс взаємодій між суб'єктами політики наявної політичної системи у певний період та в заданих проблемно-пошукових межах. Отже, повний аналіз політичної ситуації має охоплювати взаємодії всіх політичних акторів, що в сукупності і складають політичну систему суспільства, причому в даний час і у відповідності з проблемою, що розглядається. Остання обставина особливо важлива, оскільки аналіз попередніх станів політичної системи для прикладних досліджень є малозначимим, основним об'єктом ситуаційного аналізу є наявна гостроактуальна проблема.

Серед сучасних видів політичного ситуаційного аналізу найскладнішою формою є загальний аналіз політичної ситуації, що вимагає детального дослідження стану всієї політичної системи. При цьому можна використовувати два базові підходи. Перший припускає розподіл політичної системи на окремі інститути і розгляд поточного стану кожного з них окремо, а вже потім - розгляд їх взаємодії. Такий тип загального ситуаційного аналізу можна назвати вертикальним, або інституціональним, оскільки він ніби розтинає політичну систему на окремі сегменти, а саме на основні політичні інститути: уряд, органи президентської влади, парламент, політичні партії, суспільно-політичні організації, фінансово-промислові угруповання (в аспекті їх участі в політичному житті), ЗМІ, окремі соціальні групи. Такий аналіз здійснюють практично усі значні зарубіжні аналітичні центри.

18. Подія, як елемент політичного аналізу.

Івент-аналіз дозволяє виділити з масиву політичних подій дані про ключові тенденції, що визначають напрямок і обмежують можливості основних політичних гравців.

Результати аналізу подій дозволяють зрозуміти, куди рухається суспільство у середньостроковій перспективі, які ролі основних акторів і на що необхідно звертати увагу при плануванні дій. У силу можливостей аналізу подій створювати цілісне розуміння політичних процесів, його активно застосовують Агентство з контролю над озброєннями і роззброєння ООН, Державний департамент США, Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DAPRA) і багато інших владних центрів.

Івент-аналіз – прикладна аналітична методика вивчення динаміки розвитку подій або їхньої послідовності.

Сьогодні метод івент-аналізу використовується для: а) вивчення воєнних конфліктів; б) масових акцій; в) динаміки переговорів; г) розвитку міжнародних подій.

Метод івент-аналізу використовується за допомогою великої бази даних, в яких зібрані події, стандартизовані за наступною схемою:

1. суб’єкт-ініціатор (хто);

2. сюжет (що);

3. об’єкт (по відношенню до кого);

4. дата події (коли).

Систематизовані таким чином події зводяться в матричні таблиці, ранжуються та підраховуються за допомогою ЕОМ.

№ 19 Теоретичні засади та типологія політичного прогнозування

Прогноз – науково-обґрунтоване судження про можливі стани об’єкту у майбутньому, про альтернативні шляхи та терміни їх здійснення.

Політичний прогноз ( у шир. сенсі) – розробка науково обґрунтованих суджень про ймовірні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому та про можливі шляхи та строки їх досягнення.

Політичний прогноз (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ).

В історії уявлень про можливість політичного прогнозування виділяють триі позиції:

• Марксистська “оптимістична” ( стверджує можливість політичного прогнозування );

• Позитивістська “песимістична” ( відкидає можливість політичного прогнозування );

• Прогнозування можливе, але ставитись до нього треба обережно;

Дві сторони політичного прогнозування:

1. Теоретична;

2. Практична (забезпечення умов для прийняття оптимальних політичних рішень);

Мета політичного прогнозування:

1. Уникнення небажаних результатів у майбутньому;

2. Прискорення одержання бажаних результатів;

Форми прогностичного знання:

• знання про якості об’єктів, які реально існують;

• знання про якості об’єктів, які не існують сьогодні, проте можуть з’явитись у майбутньому;

Теоретичні засади політичного прогнозування:

І. Загальна методологічна основа: людина здатна пізнавати світ, у тому числі і політичну сферу;

ІІ. Основа для прогнозування: майбутнє політичних явищ знаходиться у теперішньому часі, але лише в імовірному плані.

ІІІ. Дія закону причинності ( причинно-наслідкових зв’язків ): будь-яке явище має свого попередника ( причину ) і саме виступає як причина для наступного явища ( наслідку ). Завдання політичного прогнозування – виявлення ланцюгів причинно-наслідкових звязків.

ІV. Аналіз та вивчення мотивів людей.

V. Знання конкретної політичної ситуації.