60. 61. Сутність психологічної війни в політиці.

Психологічна війна в політиці та основні прийоми її ведення

Категорія: Практична політологія. Опубліковано: П'ятниця, 02 червня 2006, 00:00 Психологічна війна – це сукупність різноманітних форм, методів і засобів впливу на людей з метою зміни у бажаному напрямку їх психологічних характеристик ( поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, мотивів, установок, стереотипів поведінки ), а також групових норм, масових настроїв, суспільної свідомості загалом ( В. Г. Крисько ). Сфери використання психологічної війни в політиці:

1. Діяльність окремих політиків;

2. Виборчі кампанії;

3. Політична реклама;

Головна мета психологічної війни: домогтися повороту від підтримки опонентів з боку мас до ворожого ставлення до них і відкритої боротьби.

Прийоми психологічної війни:

І. Прийоми психологічного тиску:

- багаторазові повторення однієї і тієї ж тези;

- посилання на авторитети;

- викривлення цитат, статистики;

- тенденційний підбір ілюстративного матеріалу;

ІІ. Прийоми соціологічного тиску: впровадження у певне суспільство цінностей іншого;

ІІІ. Прийоми, повязані з порушенням законів логіки:

- підміна тези; - “рух по колу”;

ІІІ. Маніпуляція подачею інформації:

- дроблення інформації;

- підвищення швидкості подачі інформації;

- передача інформації без коментарів;

- маніпулювання зображенням;

- “спіраль замовчування” – замовчування думок опонентів;

- “смердючий оселедець” – “переключення” уваги громадськості на менш важливі політичні події;

ІV. Використання чуток, пліток, анекдотів;

62. Теоретичні засади політичної іміджелогії

Імідж ( “образ” ) – образ особистості, суспільно-політичного інституту, який існує у масовій свідомості. Імідж – результат ірраціональності масової суспільно-політичної свідомості. Політична іміджелогія – наука, що вивчає проблеми формування і створення в суспільній свідомості образів суспільних організацій, інститутів, окремих політиків, розробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб’єктів політики.

Функції іміджу ( Г. Г. Почепцов ):

1. Ідентифікації ( імідж – посередник між політиком і громадянами );

2. Ідеалізації (функція видачі бажане за дійсне );

3. Протиставлення ( будь-який імідж виникає в межах системного протиставлення іншим іміджам );

Типологія іміджів: 1. “Свій хлопець”. 2.“Аристократ”.3. “Знавець”. 4. “Добрий сім’янин” ( “Порядна людина” ).5. “Справжній політик”.6.“Ділова людина”. 7. “Інтелектуал”. 8. “Жінка-політик”. 9. “Місцевий” імідж.

Етапи створення іміджів:

1. З’ясування образу, який існує у масовій свідомості;

2. З’ясування ідеального образу;

3. Доведення існуючого образу до ідеалу.

Методи з’ясування образу масової свідомості:

1. Зосередження на окремих аспектах поведінки лідера;

2. Використання фокус-груп з метою вивчення громадської думки;

3. Використання методу “мозкового штурму”;