32. Граматична форма.

Граматична форма слова — це засіб вираження граматичного значення, показник граматичних значень. Найчастіше виражає одне граматичне значення або й кілька // якась морфема, наприклад: закінчення-и в іменниках в українській мові (може бути родовий відмінок однини (доро́ги) і називний відмінок множини (батьки́, дороги́)), -s в дієсловах в англійській (третя особа однини теперішній час (reads, writes)).

Граматична форма - це єдність граматичного значення і засобів його вираження. Граматичного значення не існує окремо без засобу вираження, а засіб вираження свідчить про наявність граматичного значення.

Граматична форма = Граматичне значення + Засоби його вираження

Розрізняють синтетичні (прості) й аналітичні (складні) форми слова.

Синтетичні форми - форми, в яких граматичне значення виражене в межах слова, тобто лексичне й граматичне значення синтезовані в одній формі.

Аналітичні форми - форми, в яких лексичне і граматичне значення виражені різними словами: лексичне - самостійним словом, а граматичне - службовим. Наприклад: буду писати (лексичне значення виражене словом писати, а граматичне значення першої особи однини майбутнього часу - службовим дієсловом буду); писав би (лексичне значення виражене дієсловом писав, а граматичне значення умовного способу - за допомогою частки би).

Говорячи про форму слова, слід зазначити, що є слова одноформені (учора, над, знов, вчасно, підтюпцем тощо) й багатоформені (див. вищенаведені форми дієслова читати). У багатоформеному слові виділяють його постійну частину, яку називають основою слова, і змінну частину, яку називають формантом. Трапляються випадки, коли багатоформене слово не має єдиної основи для всіх словоформ, і різні словоформи цього слова утворюються від різних коренів. Наприклад: йде - йшов, я - мене, поганий - гірший.

33. Граматичний спосіб.

Граматичні способи - це матерiальнi засоби вираження граматичних значень. Наприклад, у словоформах тихіший і більш тихий граматичне значення вищого ступеня прикметників виражено в першому випадку суфіксом -іш-, у другому словом більш. Це граматичні способи. Іноді вiдсутнiсть матерiального показника є теж способом позначення граматичного значення. Наприклад, те, що в словоформі канікул нема закiнчення, вказує, що іменник стоїть у родовому відмінку множини. У такому разі ми говоримо про нульовий афiкс, нульове закiнчення.

Мова може послуговуватися синонімічними граматичними способами (наприклад, на майбутній час однаково вказує допоміжне слово будемо, і афікс мемо: будемо знати, знатимемо)

Бувають у мові й омонімічні граматичнi засоби (наприклад, закінчення е в словах поле, земле, мале, коле передає різні граматичні значення)

Є синтетичнi й аналітичні способи вираження граматичних значень.

Якщо лексичне й граматичне значення виражається в одному слові, то такий спосіб називається синтетичним (наприклад: знатиму, серйозніший)

Якщо граматичне значення виражається окремо від лексичного, то такий спосіб називається аналітичним (наприклад буду знати, більш серйозний).

Залежно від того, який спосіб вираження граматичних значень переважає в мові, розрізняємо мови синтетичні (українська, росiйська, латинська) и аналiтичнi (англійська. французька, іспанська китайська). Бувають і синтетично аналітичні мови (наприклад, німецька)