22. Інваріант, варіант і варіація фонеми.

Інваріант – структурна одиниця мови (фонема, морфема, лексема) на відміну від її конкретної реалізації.

Варіація – різновид фонеми, який виступає замість головного вияву фонеми в сильній позиції або під впливом звукового оточення і не збігається з іншими фонемами чи виявами інших фонем певної мови. Варіаціями є факультативні і комбінаторні варіанти фонем. . Факультативними варіантами є такий звуковий вияв фонеми, який реалізується в сильній позиції і може виступати замість головного вияву фонеми. Так, в українськiй мовi поряд з вимовою фонеми [в] у сильнiй позиції як сонорного щілинного губно-губного приголосного зустрiчається в деяких носіїв мови вимова її в тій самій позиції як губно-зубного звука: вітер, квіти. Губно-зубний приголосний у цьому випадку е факультативним варіантом головного вияву фонеми [в]. М'який приголосний [д'], який може з'являтися перед м'якими сонорними [н'], [л'] у словах типу підняти, днями, для, є факультативним варіантом фонеми [д]. Комбінаторними варіантами є такі реалізації фонем, які з'являються замість головного вияву під впливом звукового оточення. Наприклад, напівм'які губні перед голосним [i] є комбінаторним варіантом фонем б п в м: бік – боку, піч – печі, віз – воза, мій – мого.

Варіант фонеми – усі звукові реалізації фонеми разом з головним виявом її. Є три види варіантів фонеми: факультативні, комбінаторні і позиційні. Позиційні варіанти – це різновиди (відтінки) фонем, що виступають замість головного вияву в певній означеній позиції. Позиційним варіантом фонеми О є О(У) в ненаголошеному складі. Додатковий варіант – варіант, який збігається з виявом інших фонем: боротися – боротьба; ткати – тчемо.

23. Позиційні зміни звуків.

Позицiйнi змiни залежать від місця звука в слові. Спостерiгаються такі позицiйнi змiни.

Редукція - послаблення артикуляцiï голосного в певній, головним чином у ненаголошеній позиції, аж до повного його зникнення. Це залежить від нерівномірного розподілу сили голосу між наголошеними й ненаголошеними складами.

Наприклад, у французькiй мовi редукувалися всі голосні в пiслянаголошених складах: la classe (la kla:s), il parle (il parll). У німецькiй мовi редукується ненаголошений е: kaufen [kaufn), andere [andre]; так само в англійській мові: counsel ['kaunsl], wolves [wolvz]. Дуже поширене це явище в росiйськiй мовi: молоко [мьлако], облако [облькь). В украïнській редукції нема. Повне зникнення ненаголошеного голосного називається синкопою.

Оглушення дзвінких приголосних у кінці слова спостерiгається в росiйськiй, польськiй, сербськiй, хорватській, німецькій, іспанській мовах. Наприклад, у російській хлеб [хл'еп), сад (сат), у польськiй - chleb [xdep), sad (sat), y німецькій der Weg [wek] «дорога», але die Wege дороги», das Lob [lop] «похвала». Такого оглушення нема в українській, англійській, французькій мовах.

Позицiйне чергування - регулярна змiна звуків, зумовлена ïхнiм оточенням у слові. Наприклад, чергування о, е у відкритому складі з i в закритому в украïнськiй мовi: коня кiнь, хмелю - хміль.

Чергування звуків, які з точки зору сучасної мови не мають причини, називаються історичними. Наприклад, порівнюючи сучасні форми дієслів водити - воджу, вести веду, не можна пояснити, чому в першому випадку відбулося чергування д - дж, у другому такого не сталося. Це пояснюється тільки історично: колись у першому випадку до основи додавалося закінчення -йу (д + йу джу), у другомy - лише -у. Тепер ця відмінність у закінченнях ззовнi непомiтна.

Протеза - приєднання на початку слова додаткового - звука. Наприклад, в українськiй мовi перед голосними з'являються звуки в, г: око - вічі, осі - вісь, вулиця з давнього улиця, гострий з давнього острий (пор. латинське асег). Слова, які починалися на голосний а, е, у, ще в давньоукраїнській мові діставали протетичний й: яблуко (пор. німецьке Apfel), ягня (пор. старослов'янське агнюць), Европа (пор. грецьке Еurора), юшка (пор. росiйське уха).

Поява початкового (протетичного) і в таких словах, як iмла, iржа, зумовлена прагненням уникнути збігу приголосних в одному складi (iм-ла, iр-жа). Аналогічне явище спостерiгається також у романських мовах: лат. schola escola фр. école школа.