017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_

пересування людей слід приймати: усередині будинку, споруди не більше 1:6; зовні будинку, споруди не більше 1:8.

–Через кожні 6 метрів повинні бути горизонтальні майданчики для відпочинку. При різниці висот до 0,36 м майданчик не потрібний, а при різниці до 0,75 м

– потрібен один майданчик.

–По обидва боки пандуса чи сходового маршу повинна передбачатися огорожа заввишки не менше 0,9 м з поручнями. Поручні в цих випадках повинні бути подвійними на висоті 0,7 і 0.9 м, а для дітей дошкільного віку – 0,5 м. Довжина поручнів має бути більше довжини пандуса або маршу сходів з кожного їх боку не менше ніж на 0,3 м.

–Поверхня покриття пішохідних шляхів і підлог приміщень будинків та споруд, якими користуються інваліди, повинна бути твердою, міцною і не допускати ковзання Конструкції пандусів та їх огорожу слід робити з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 2 годин.

–Ширина пандуса при односторонньому русі повинна бути не менше 1.2 м. при двосторонньому русі – не менше 1.8 м.

–На початку і в кінці кожного підйому пандуса слід влаштовувати горизонтальні площадки завширшки не менше ширини пандуса і завдовжки не менше 1,5 м. Довжина проміжних горизонтальних площадок гвинтового пандуса по внутрішньому його радіусу повинна бути не менше 2 м. При зміні напрямку руху пандуса ширина горизонтальної площадки повинна забезпечувати можливість повороту крісла-коляски.

–Доцільно обладнати двері допоміжними засобами їх відкривання та закривання, ручка дверей розташовується на висоті не більше 1 м. Доступний під’їзд до помешкання – це вхід без підніжок перед дверима з шириною пройому 85 см. Зали, коридори мають бути широкі і мати достатню площу для маневрів перед і за дверима 1,5 на 1,5 м . Двері ліфтів, а також нормальні двері всередині приміщення повинні мати ширину 80 – 90 см, потрібно уникати влаштування порогів висотою більше ніж 2,5 см. Ідеальний варіант – замість дверей на завісах – відсувні двері, що автоматично відкриваються та при користуванні візками не зменшують маневрової площі.

–Написи на дзвінках, поштових скриньках, дверях та інформаційних таблицях повинні добре читатись і бути написаними великими літерами, добре освітленими. Усі доступні для інвалідів місця загального користування, будинки та споруди повинні бути помічені знаками або символами, зокрема, місця паркування особистого автотранспорту; зупинка громадського транспорту: пристосовані для інвалідів входи до будинків, споруд та переходи через транспортні комунікації; туалети (вбиральні).

281

4.4.2.Доступ до навчання передбачає підготовку класних кімнат, спеціальних меблів для занять і відпочинку (одномісні парти з лівостороннім відкидним приладдям для письма, інше); підготовка обладнання, яке враховує потреби різних учнів (комп’ютери зі спеціальними лінзами, сурдоперекладним супроводом, азбукою Брайля для учнів з вадами зору, слуху тощо); підготовка бібліотек, технічних лабораторій, майстерень, та відповідних навчальних матеріалів; підготовка інших приміщень (вбиралень тощо).

4.4.3.Доступ до спілкування, харчування, медичної допомоги, відпочинку передбачає підготовка кімнати відпочинку, їдальні, басейну, спортивних майданчиків та стадіону; підготовка літератури, фільмів, музичних та інших матеріалів.

4.4.4.Контроль за забезпеченням безбар’єрного середовища для забезпечення вільного доступу працівників та учнів, в тому числі представників соціально – вразливих груп, до ресурсів керівником навчального закладу або установи професійно – технічної освіти здійснюється.

5. Навчально – методичний супровід впровадження концепції рівних можливостей та соціальної справедливос-

ті у навчально – виробничий та навчально – виховний процеси професійно – технічної освіти

5.1. Кожний навчальний заклад або установа професійно – технічної освіти забезпечує навчально – методичний супровід впровадження політики рівних можливостей та соціальної справедливості у навчально – виробничий та навчально – виховний процеси шляхом підготовки педагогічних працівників, розробки та упровадження методичних рекомендацій, адаптації учнів – представників соціально – вразливих груп до навчального середовища, підготовки учнів до тестів, екзаменів, державної кваліфікаційної атестації, індивідуального підходу, організації творчої діяльності учнів тощо.

5.1.1.Підготовка педагогічних працівників здійснюється шляхом тренінгів, семінарів з нормативно – правового забезпечення, внутрішньої політики навчального закладу або установи, методик навчання, використання ресурсів тощо.

5.1.2.Підготовка педагогічних працівників має включати концепцію рівних можливостей та соціальної справедливості через розроблені та апробовані принципи та спеціальні методики, та включати вивчення науковофілософської спадщини з питань соціально справедливого виховання.

5.1.3.Підготовка педагогічних працівників має розвивати практичні навики роботи з учнями – представниками соціально – вразливих груп розробку нових

методів дослідження стану свідомості учнів і педагогів про недискримінаційну поведінку, спілкування тощо; розробку програм дій адміністрації та педагогів з впровадження концепції рівних можливостей та соціальної справедливості в навчально – виховну роботу закладу або установи.

5.1.4.Розробка методичних рекомендацій для навчання усіх категорій учнів

передбачає виготовлення спеціалізованих методичних та інформаційних буклетів, брошур, довідників, посібників, які включатимуть методичні рекомендації з питань рівних можливостей та соціальної справедливості, з проведення тренінгів, лекцій, ділових ігор для учнів, сприяти корекції навчальних програм гуманітарно – природничого циклу відповідно до мети і завдань щодо виховання, створенню та апробуванню програм, направлених на виховання самосвідомості учнів з урахуванням властивостей психіки учнів –представників соціально – вразливих груп тощо.

5.1.5.Проведення заходів з адаптації учнів – представників соціально – вразливих груп до навчального середовища передбачає проведення орієнтаційних сесій перед початком навчального процесу, консультацій з правил проживання у гуртожитку, консультацій з користування приміщеннями навчального закладу або установи, тематичні консультації з профілактики різних захворювань, шкідливих звичок, з навиків здорового способу життя, тренінги з комунікаційних навичок, інші відповідні заходи.

5.1.6.Забезпечення підготовки учнів – представників соціально – вразливих груп до здачі тестів, екзаменів, державної кваліфікаційної атестації передбачає консультативну допомогу, пробні тести, екзамени тощо.

5.1.7.Забезпечення індивідуального підходу до роботи з учнями – представниками соціально – вразливих груп передбачає врахування у програмах різних моделей, спрямованих на досягнення соціальної справедливості та забезпечення рівних можливостей для учнів – представників соціально – вразливих груп, використання різних форм індивідуального навчання, які не заперечують загальним стандартам професійно – технічного навчання, зокрема, дистанційне або кореспондентське навчання, навчання за індивідуальним розкладом, додаткові консультації по навчальних темах тощо.

Модель індивідуального навчання використовується переважно для роботи з особами з функціональними обмеженнями (інвалідами різних нозологій), вагітними жінками та жінками з дітьми тощо. Дана модель передбачає створення можливостей і умов для індивідуалізації навчального процесу – окремі приміщення, послуги секретаря для ведення конспектів, сурдо – перекладачі, домашні вчителі, спеціальні технічні засоби.

283

Модель скоординованого навчання використовується для роботи з різними групами учнів –представників соціально – вразливих груп. Дана модель передбачає забезпечити відповідність навчального матеріалу потребам ринку і можливостям студентів, постійний перегляд, повторення вивченого матеріалу, пояснення (“хто, що, де, коли, чому і як”), демонстрування практичних прийомів роботи, можливість самостійного виконання завдання тощо. Організації творчої діяльності учнів – представників соціально – вразливих груп передбачає заохочення учнів до участі в спортивних секціях, гуртках художньої творчості та мистецтв.

5.2.Навчально – методичний супровід впровадження концепції рівних можливостей та соціальної справедливості у навчально – виробничий та навчально

–виховний процеси професійно – технічної освіти передбачає використання різних форм організації навчального процесу, які забезпечують природничоматематичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку:

5.2.1.Природничо-математична, гуманітарна, загальнотехнічна, професійнотеоретична підготовка здійснюється в спеціалізованих навчальних кабінетах, аудиторіях, лабораторіях і провадиться у таких формах:

–різні типи уроків, лекція, теоретичний семінар, практичний семінар, лабораторно-практичне заняття тощо;

–індивідуальне заняття учнів, слухачів; виконання учнями, слухачами індивідуальних завдань (реферат, розрахункова робота, курсовий проект, випускна та проміжна етапна кваліфікаційна робота, дипломний проект);

–навчальна екскурсія;

–інші форми організації теоретичного навчання.

5.2.2.Фізична підготовка проводиться у спеціальних приміщеннях, спортивних залах, на спортивних майданчиках, стадіонах у формі уроку фізичного виховання та в позаурочний час у спортивних секціях.

5.2.3.Професійно-практична підготовка проводиться у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у таких формах:

–урок виробничого навчання в навчальному закладі;

–урок виробничого навчання на виробництві чи в сфері послуг;

–виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг;

–переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи в сфері послуг;

–інші форми професійної практичної підготовки.

Професійно-практична підготовка учнів, слухачів здійснюється у тісному поєднанні з виготовленням корисної продукції, наданням послуг, що оплачуються згідно з законодавством.

5.3.Методичне забезпечення включає визначення практичних методичних підходів, що враховують концепцію соціальної справедливості та рівних можливостей, для використання на рівні навчального закладу, на рівні роботи з групою, індивідуальної роботи, а також, підготовку методичних матеріалів; виготовлення буклетів, брошур, довідників, посібників тощо.

5.4.Загальні методичні рекомендації з урахуванням концепції рівних можливостей і соціальної справедливості включають наступні підходи та технології:

5.4.1.Для забезпечення сприятливого навчального середовища потрібно встановити емоційно-комфортний клімат у класі; бути обережними у використанні невербальних форм спілкування (жестах, поглядах, міміці тощо); досягти взаєморозуміння зі учнями; підтримувати спроби учнів і запобігати публічної критики; запобігати привернення наявної спеціальної уваги до учнів – представників соціально – вразливих груп; приймати мовчання і надавати довгі паузи після запитань для підготовки учнів до відповідей; звертатися до учнів по іменах, користуватися списком учнів та робити помітки для врахування підчас індивідуальних занять. Більш детальні поради щодо встановлення сприйнятливого навчального середовища представлені у Додатку 12 до Інструктивного листа.

5.4.2.Для забезпечення навчального процесу з урахуванням концепції рівних можливостей та соціальної справедливості необхідно вживати наступні рекомендації:

•починати з навчання абстрактним навичкам;

•організувати послідовне викладення матеріалу;

•використовувати конкретні та життєві приклади для позитивного зворотного зв’язку;

•проводити навчання необхідно через залучення безпосереднього досвіду учнів, через прикладний характер навичок;

•використовувати методи цілісного навчання;

•використовувати приклади з досвіду учнів;

•бути готовими до забезпечення копіями слайдів, конспектами лекцій тощо (за запитом учнів);

•забезпечувати висновки уроку на його початку, а підсумки – наприкінці уроку;

285

•надавати перелік нових термінів, слів, пояснень; періодично узагальнювати, повторювати ключові концепції;

•виділяти час для запитань та відповідей.

5.5.Навчально – методичний супровід навчально – виховної роботи з учнями з функціональними обмеженнями, жінками, які мають спеціальні потреби має враховувати обґрунтовані спеціальні потреби цієї категорій учнів.

5.6.Проведення заходів з адаптації учнів – представників соціально – вразливих груп до навчального середовища включає попередню підготовку (за декілька місяців), надання навчальних завдань – перед початком навчального курсу, здійснювати підготовку учнів до іспитів, тестів, атестації, сприяти запобіганню харасменту, інші заходи.

5.6.1.Для проведення попередньої підготовки учнів – представників соціально – вразливих груп (за декілька місяців до початку курсу) викладач повинен надавати студентам план курсу та чітко визначені і написані очікувані навчальні результати, перелік літератури для читання, назви необхідних підручників; викладач, або координатор мають запропонував заняття/тренінги з розвитку навчальних навичок, управління часом, написання есе, технік ведення конспектів, технічної мови обраної спеціалізації.

5.6.2.Для проведення заходів з адаптації важливо надавати навчальні завдання перед початком навчального курсу враховуючі, що завдання необхідно давати в усній і письмовій формах; що потрібно обговорювати завдання; потрібно видавати перелік усіх необхідних для курсу ресурсів, наявних в навчальному закладі; запропоновувати різні форми/варіанти проходження навчального курсу.

5.6.3.Забезпечення підготовки учнів – представників соціально – вразливих груп до здачі тестів, екзаменів, державної кваліфікаційної атестації включає проведення іспитів, екзаменів, тестів на початку курсу.

5.6.4.Заходи з адаптування учнів – представників соціально – вразливих груп включають інформування цієї категорії учнів про їх відповідальну участь у навчально – виховному процесі, дотримання організаційних , навчально – виховних вимог установи або навчального закладу професійно – технічної освіти. До очікувань від учнів щодо відповідальної участі у навчальному процесі відносіться відвідування уроків, інших заходів, своєчасне повідомлення про власні потреби; представлення необхідних документів; ознайомлення і дотримання правил користування усіма приміщеннями, послугами та засобами; дотримання навчальних стандартів/ вимог; усвідомлення того, що учні – представники соціально – вразливих груп не мають виключного ставлення до неприйнятної для навчального закладу поведінки.

5.6.5. Заходи з адаптування всіх учнів, в тому числі, учнів – представників соціально – вразливих груп включають заходи щодо запобігання харасменту, зокрема:

–Створення умов для навчання вільних від харасменту в будь-яких його проявах;

–Проведення відповідних тренінгів серед учнів, забезпечення консультаційної, психологічної, юридичної допомоги студентам;

–Визначення ситуацій відповідно до проступку, запобігання зайвої емоційності та поширення інформації;

–Ведення документації про випадки харасменту.

5.7. Організація виховного процесу з урахуванням концепції соціальної справедливості і рівних можливостей включає наступні підходи:

–Організація системної роботи з учнями для підвищення свідомості про недискримінаційну поведінку, рівні права і можливості (моделі поведінки, уявлення про стереотипи та можливості їх подолання, відповідальність за дискримінаційну поведінку) через систему інформаційних, навчальних заходів, акцій, консультацій;

–Організація системної роботи з громадою, батьками, оточенням учнів, громадськими організаціями, роботодавцями через систему інформаційних, навчальних заходів, акцій, консультацій;

–Врахування концепції соціальної справедливості і рівних можливостей підчас профорієнтаційної роботи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ҐЕНДЕРНИХ

ПІДХОДІВ У НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

289

ВСТУП

Україна як суверенна держава, що приєдналася до світового співтовариства, прагне розбудувати громадянське суспільство. Це передбачає утвердження прав і свобод людини, створення умов для вільного розвитку особистості та забезпечення ґендерної рівності. Становлення громадянського суспільства в Україні потребує ґендерних перетворень. Важлива роль у вирішенні цієї масштабної проблеми належить освіті як одному з провідних соціальних інститутів, тісно пов’язаних з фундаментальними основами суспільства. Освіта, виконуючи функції передачі та поширення знань, умінь, цінностей і норм від одного покоління до іншого, через інтеграцію ґендерних підходів у навчальний процес спроможна закласти основи для становлення суспільної ґендерної культури.

Ґендерний компонент наявний у змісті дошкільної та початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Як показує світовий досвід, навчальні програми, які містять ґендерний компонент, великою мірою орієнтовано на аналіз та пошук шляхів вирішення реальних соціальних проблем, що виникають у взаєминах жінок та чоловіків. В Україні такі програми потрібні, тому що вони дають змогу аналізувати гуманітарні проблеми, що торкаються кожного з нас: особистість та її стосунки зі світом, права, свободи, межі свободи, різниця між людьми, шлюб, сім’я, стосунки батьків і дітей.

Через потребу модернізувати систему вищої освіти в Україні в контексті Болонської декларації, що означає зробити її якість та рівень відповідними до освітніх стандартів провідних країн світу, перед вищою школою стоять важливі завдання, пов’язані з усвідомленням нових вимог до організації навчального процесу. Особливу увагу варто приділити результатам навчання як одному з основних показників якості професійної освіти.

Інституалізація ґендерної освіти в системі вищої школи є вкрай слабкою. Накопичений досвід запровадження ґендерних досліджень у викладання залишається неповним, а брак системної підготовки у сфері ґендерних питань набуває дедалі більшої гостроти в контексті сучасної ґендерної політики України. Розроблені авторські програми та навчальні курси так і не стали інтегральною складовою системи вищої освіти в Україні. Підготовка ґендерних програм для системи вищої освіти України, а також підготовка спеціалістів у цій галузі допоможуть людині з вищою освітою осягнути вагу соціально-відповідальної діяльності. Саме це стане гарантією позитивних соціальних змін у майбутньому.

Згідно з вимогами до обов’язкового мінімуму змісту освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, виділяють одинадцять навчальних гуманітарних