Стовбур мозку (центри довгастого мозку)

•Дихальний

•Серцево-судинний

•Слиновиділеннян

•Сльозовиділення

•Кашлю

•Чхання

•Миготіння

•Блювоти

•Смоктання

•Жування

•Ковтання

•Рефлексів підтримання пози

Гіпоталамус

Задньогіпоталамічні ядра (центри симпатичного контролю) – підвищення АТ, ЧСС, підвищення цукору крові, тощо;

Передньогіпоталамічні ядра (центри парасимпатичного контролю) – зниження АТ, уповільнення ЧСС, посилення перистальтики кишківника.

Ядра середньої частини гіпоталамуса (латеральні і вентромедіальні) регулюють апетит і харчову поведінку. Подразнення ядер заднього і середнього гіпоталамуса викликають агресивну поведінку або емоції задоволення.

Центральний відділ

2 рівень. Забезпечує координацію соматичних і вегетативних рефлекторних актів, тобто зв’язків і відношень організму із зовнішнім середовищем за рахунок внутрішніх процесів життєдіяльності.

•центри стовбура мозку;

•середній мозок;

•ретикулярна формація;

•мозочок;

•лімбічна система.

Ретикулярна

формація

Центральний відділ

Стовбур мозку – забезпечує регуляцію тонусу скелетних м’язів й пози тіла при одночасній зміні їх кровопостачання;

Ретикулярна формація – забезпечує координацію вегетативної регуляції травлення, виділення, дихання і кровопостачання;

Лімбічна система – забезпечує вегетативні компоненти емоцій,

наприклад,

почащення серцевого ритму,

блідість шкіри із-за спазму судин при гніві, підвищене потовиділення при страху.

Центральний відділ

3 рівень. Реалізує вегетативне забезпечення довільної діяльності, фізичної та розумової праці, поведінки людини. Здійснюється різними відділами кори великих півкуль (КВП). КВП як вищий рівень ієрархичної организації центрів вегетативної регуляції, підпорядковує й корегує діяльність двох інших рівнів інтеграції.

Організм – саморегульована біосистема

Живий організм – відкрита система, що має безліч зв’язків із оточуючим середовищем. Ці зв’язки здійснюються через посередництво нервової, травної, дихальної, видільної систем.

Зміна параметрів функцій при піддержанні їх у межах гомеостазу відбувається на кожному рівні організації за рахунок саморегуляції, тобто внутрішніх механізмів управління життєдіяльності.

Основні компоненти біологічної системи, необхідні для забезпечення її нормальної життєдіяльності

1.Апарат контролю в організмі представлений рецепторами (екстерорецептори, інтерорецептори і рецептори органів), які дають інформацію про стан зовнішнього та внутрішнього середовища організму.

2.Апарат регулювання (відновлення змінених параметрів) й управління (піддержання параметрів на вихідному рівні) представлений ЦНС.

3.Механізми: клітинні, гуморальні й нервові.

4.Виконавчі органи – на них впливають механізми ЦНС.

5.Ефект – уповільнення функції або навпаки активна робота.

6.Зміна параметрів.

7.Зворотній зв’язок – здійснює передачу інформації до апарату контролю.

Принципи управління

1.Управління за неузгодженністю (відхиленню) - циклічний механізм, при якому всіляке відхилення від оптимального рівня регулюємого показника мобілізує всі апарати функціональної системи до відновлення його на колишньому рівні.

2.Управління за обуренням – регулюючі механізми вмикаються до реальної зміни параметра на основі інформації, що потрапляє в нервовий центр функціональної системи і сигналізує про можливу зміну регулюємого процесу (показника) в майбутньому.

Механізми управління

1.Клетітинний - на рівні клітини регулюються ті ж самі параметри, що й в цілому організмі.

2.Гуморальний – зміна фізіологічної активності органів і систем під впливом хімічних речовин, які доставляються через рідкі середовища організму (кров, лімфа, ліквор та інші).

3.Нервовий – зміна фізіологічних функцій під впливом керуючих дій, що передаються із ЦНС по нервах до органів і систем організму.