15. Історична періодизація первісного суспільства

Період існування первісного суспільства за часом був найтривалішим в історії людства. За найновішими даними, він бере початок не менш як півтора мільйона років тому. В Азії та Африці перші цивілізації виникли на межі IV—III тис. до н. е., в Європі та Америці — в І тис. до н. е. Періодизація історії первісного суспільства становить складну і поки ще не вирішену наукову проблему.

У сучасній науці існує кілька періодизацій первісного суспільства:

- загальна (історична),

-археологічна,

-антропологічна та ін.

Із спеціальних періодизацій первісної історії найважливішою є археологічна, в основу якої покладено відмінності в матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці. Відповідно до цього історію первісного суспільства поділяють на три періоди — кам'яний, бронзовий і ранній залізний.

Кам'яний вік (приблизно 2 млн. — 6 тис. років тому) поділяється на давній кам'яний вік, або палеоліт, і новий кам'яний вік, або неоліт. Між палеолітом і неолітом виокремлюють перехідну епоху — мезоліт.

Палеоліт поділяється на ранній (нижній, давній) палеоліт (1,5—1 млн. років тому) і пізній (верхній) палеоліт (40—12 тис. років тому). Мезоліт датують приблизно XII—VI тис. до н, е. Неолітичні пам'ятки Європи і Азії датуються переважно VIII—V тис. до н. е. Кінець епохи неоліту, коли з'явилися перші знаряддя з міді, називають енеолітом.

Археологічна періодизація дає змогу скласти загальну періодизацію культури первісного суспільства:

1) становлення первісного суспільства;

2) розквіт первісного суспільства;

3) розклад первісного суспільства.

За часів становлення первісного суспільства виникли початкові форми його організації, почала зароджуватись як матеріальна, так і духовна культура. Початкова форма організації суспільства називається первісним людським стадом або праобщиною, початок якої, ймовірно, збігається з виокремленням людини з тваринного світу та утворенням суспільства, з виготовленням і застосуванням знарядь праці. Кінець періоду існування праобщини збігається з переходом від раннього до середнього або пізнього палеоліту.

16. Історичні джерела як основа відтворення історичного процесу первісної доби. Класифікація джерел.

Археологічні джерела

Велике значення мають речові джерела, які збереглися з давніх часів, чи, як їх по-іншому називають, археологічні пам’ятники. Речові джерела – це залишки матеріальної культури певного суспільства. До речових джерел належать: знаряддя праці, залишки стародавніх споруд, прикраси, посуд та ін.

Археологічними джерелами є не тільки речі, але й залишки поселень і жител, поховань, майстерні, святилища, канали дороги тощо. Вивчення еволюції житла чи поселення дозволяють судити у якійсь мірі про еволюції сім`ї і суспільного життя – колективні житла змінюються сімейними, неукріплені – укріпленими та ін..

Археологічні пам’ятники вивчаються та виявляються в процесі розкопок. В кінці ХІХ ст. в археологічній науці склалось поняття про археологічну культуру, має велике значення для вивчення первісної історії.

Етнографічні джерела

Етнографічні дані мають важливе, хоча і трохи обмежене, значення. Етнографічні матеріали дають уявлення про первісну культуру людини сучасного типу.

Племена і народності, які зберегли риси первіснообщинного ладу живуть у різних місцях земної кулі й понині. Основні риси господарства, суспільного устрою, матеріальної і духовної культури цих відсталих у своєму розвитку племен,в далекому минулому були властиві всьому людству.

Для реконструкції цього минулого має величезне значення вивчення пережитків, які особливо яскраво спостерігаються в обрядах(весільних, святкових та ін.), в одязі, прикрасах, плануванні житла, у фольклорі (казках, піснях, загадках) тощо.

Завдяки етнографічним джерелам вдалося отримати більш зрозуміле уявлення про різні етапи суспільного розвитку в минулому.

На каркас археологічних фактів етнологія наносить первісну культуру, даючи можливість, з допомогою своїх досліджень, відчути її живе дихання.

Лінгвістичні джерела

Важливим джерелом уявлення про минуле народу можуть слугувати лінгвістичні дані. Всі сучасні мови складались по мірі розвитку суспільства і зберегли в собі залишки далекого минулого.

Вивчення взаємовідносин і ступені спорідненості сучасних мов призводить до встановлення фактів історичних зв’язків між народами, так як мовні сім`ї – це групи мов, тобто народів, пов’язаних спільним походженням.

Серед інших лінгвістичних даних велике значення мають дані ономастики – науки про найменування. Її три складові частини – антропоніміка, етноніміка і топоніміка– однаково важливі для відтворення минулого.

Письмові джерела

Кількість письмових джерел швидко зростає у процесі археологічних розкопок, і буде зростати в майбутньому. Але необхідно підкреслити, що письмові джерела залишаються другорядними для історії первісного суспільства. Це пояснюється характером письмових джерел. На перших порах - це царські написи про походи, завоювання та храмові, що відображали велике храмове господарство.

До того ж, майже всі без виключення стародавні тексти дійшли до нас у неповному вигляді, містять багато незрозумілих моментів.

Але все таки, писемні джерела дають нам унікальну інформацію. Геродот, наприклад, коли пише про скіфів – повідомляє про звичаї, легенди, пануючі у суспільстві. Так чи інакше, якби не свідчення Геродота – ми би знали про скіфське суспільство набагато менше, орієнтуючись лише на археологічні матеріали.

Важлива також історико-географічна ознака подій, яка можлива на основі лише письмових джерел. В них знаходяться етноніми – найменування народів, унікальний матеріал для створення етнічних карт древніх епох, в тому числі первісності.

Антропологічні та інші природничі джерела

Велике також значення мають антропологічні джерела – кісткові залишки первісних людей. Чим старіше епоха, до якої належать ці залишки, тим більше мистецтва необхідно щоб витягти з них повноцінну інформацію.

Тільки ретельне порівняльно-анатомічне дослідження дає можливість реконструювати недостатні відділи і створити уявлення про ціле по часинам.. Цьому допомагає ретельно розроблена в антропології система вимірювання скелета.

Дані для реконструкції природного середовища, в якому вирувало життя первісних людей, надають історику такі науки, як геологія, палеозоологія, палеоботаніка. В двох останніх випадкам ми судимо про склад приручених домашніх тварин та формах культивуючи злаків. Ці дані важливі для реконструкції життя первісного суспільств Значення даних медицини, геології, фізики, хімії, інформатики, географії та інших наук первісної історії зростає с кожним роком. Ці джерела є необхідними для вивчення історії первісного суспільства.