2.7. Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне

Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне Слов'янського району — одна з найвизначніших пам'яток Донецької області. Комплекс просто неба складається з сільського подвір'я XIX століття — вітряка, хати, комори, кузні, колодязя, вуликів, зал зі зразками народної творчості Слобожанщини та єдиного в Україні музею дитячої творчості.

Створення музею розпочалося в 1983 році з ініціативи Олександра Івановича Шевченка — краєзнавця, художника, вчителя, організатора дитячої художньої студії «Синій птах». Разом з групою ентузіастів і учнями він здійснював етнографічні експедиції, під час яких були виявлені пам'ятки народної архітектури та зібрані предмети матеріальної культури, народна пісня, казки. Експонати завозили зі всієї округи — із сіл Бригадировка, Сидорово, Маяки, вітряк — з Харківської області. Перш ніж везти, дбайливо розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали, реставруючи. У 1992 році музей у Прелесному одержав статус державного і став філією Донецького обласного художнього музею.

Хата

Найвиразніша з будівель музею дерев'яна, білена хата-чотирьохстінка, з дахом вкритим очеретом — типове селянське житло Слобожанщини XIX — початку XX ст. Центральне місце в хаті займає вибілена і розписана піч — берегиня родинного вогнища. Поруч з піччю — мисник з керамічним посудом. Під вікнами ткацький верстат, великий стіл, мальовані й різьблені скрині. У святому куті ікони, прикрашені рушниками, квітами.

Комора

Комора, споруджена на чистому дворі підкреслювала рівень достатку господаря дому. В експозиції знаряддя праці та вироби майстрів по дереву: ярма, сани, колеса, гребінки, колоди.

Поруч розташована кузня з діючими експонатами — горном та кувадлом з малим та великим молотками. Також в кузні зібрані металеві вироби: серпи, коси, сапи, ножі, плуги, борони.

Особливого колориту музейному комплексу надає старовинний вітряк, якому майже 200 років. Вітряк подарований музею жителями села Бригадирівка Харківської області та відреставрований майстрами із села Троїцького. У млині було замінено третину колод. Двоповерховий вітряк — справжня гордість села. Усередині його теж є не менш цікаві речі — величезне колесо механізму млина, жорна, сільгоспінвентар, біля якого прикріплене цікаве пояснення, що на такій техніці селяни Слобідської України вирощували стільки хліба, що його експортували в 57 країн.

Висновки

Особливістю музею є показ розвитку ремесел та основних етапів еволюції народного житла і пов’язаної з ним матеріальної і духовної культури українців.

У плані забудови селянської садиби 2 пол. ХІХ ст. чільне місце займає хата. В експозиції – оздоблені розписами скрині, мисники, дерев’яні та глиняні миски, різьблені сволоки, божниці, речі побуту. Окрасою хати були тканини: рушники, килими, скатерті, ліжники, які надавали кожному житлу не тільки затишності, а й неповторності.

Вдало використано природний ландшафт та відтворено народні традиції озеленення дворів, вулиць, провулків, вигонів, майдану. Городи, сади, квітники, декоративні насадження надають музею переконливості, життєвості, дають повну уяву українського села ХІХ ст. Доповнюють експозицію музею-села двоє рукотворних озер.

Музей народної архітектури та побуту України працює з 1976 р. У мальовничій місцевості між колишнім селом Пироговим та Голосіївським лісом просто неба зібрано більше трьохсот споруд, перевезених із різних куточків нашої країни. Ці споруди — хати, млини, комори, клуні, гамазеї, стайні, стодоли — дають уяву про життя українських селян сто — двісті років тому. Найціннішими експонатами є курна хата з Волині (16 ст.), хата з Черкащини, побудована дядьком Тараса Шевченка, дерев’яні храми (XVII — XVIII ст.), церковно-парафіяльна школа з Черкащини (ХІХ ст.).

Територію музею поділено на зони, які представляють етнографічні регіони України. Це Середня Наддніпрянщина, Полтавщина і Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати. Окрему групу експонатів утворюють вітряки. У відділі «Сучасне село» зібрано зразки сільських будинків 1960-70-х років.