- •1. Історія створення прокуратури та етапи розвитку прокуратури в Україні.
- •2. Колегії Генеральної прокуратури України та прокуратур областей.
- •3. Правові основи діяльності прокуратури в Україні.
- •4.1. Правовий статус прокурора в цивільному судочинстві.
- •4.2. Правовий статус прокурора в господарському судочинстві.
- •5. Місце прокуратури в системі органів державної влади.
- •6. Підбір, підготовка та розстановка кадрів в органах прокуратури.
- •7. Основні напрями реформування органів прокуратури України.
- •8. Гарантії незалежності прокурорів у здійсненні повноважень.
- •13. Структура прокуратур областей та прирівняних до них прокуратур.
- •14. Загальна характеристика міжнародних документів у сфері прокурорської діяльності та статусу прокурорів.
- •15. Розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами.
- •16. Правовий статус прокурора в адміністративному судочинстві.
- •17. Сутність прокурорського нагляду як виду державної діяльності.
- •18. Матеріальне та соціальне забезпечення працівників прокуратури.
- •20. Порядок призначення прокурорів.
- •25. Принцип єдності прокурорської системи.
- •26. Повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.
- •27. Принцип централізації прокурорської системи.
- •28. Прокурорські перевірки та порядок їх проведення.
- •29. Принцип гласності діяльності органів прокуратури.
- •30. Правовий статус Генерального прокурора України.
- •31. Принципи єдиноначальності та колегіальності у діяльності органів прокуратури.
- •32. Повноваження прокурора при здійснені нагляду за додержанням і застосуванням законів.
- •33. Поняття та види функцій прокуратури.
- •34. Накази, вказівки, розпорядження Генерального прокурора України.
- •35. Принцип публічності діяльності органів прокуратури.
- •36. Правовий статус прокурора у кримінальному процесі.
2. Колегії Генеральної прокуратури України та прокуратур областей.
У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі АРК, прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), військових прокуратурах регіонів, військовій прокуратурі Військове-Морських Сил України (на правах обласних) утворюються колегії.
Колегії в органах прокуратури є дорадчими органами, рішення яких реалізуються наказами відповідних прокурорів.
У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора АРК, інших керівних працівників органів прокуратури.
Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.
У прокуратурі АРК, прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя, прирівняних до них прокуратурах утворюються колегії у складі відповідного прокурора (голова), його першого заступника, заступників, інших керівних працівників прокуратури. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України за поданням відповідного прокурора.
У колегіях розглядаються найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховуються звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.
На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.
Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення. Про розбіжності Генеральний прокурор України доповідає Голові Верховної Ради України, а інші прокурори — Генеральному прокурору України. Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур — Генеральному прокурору України.
3. Правові основи діяльності прокуратури в Україні.
Ст. З Закону "Про прокуратуру" встановлює, що правові основи організації і діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим законом, іншими вітчизняними законодавчими актами та нормами, що випливають із визнаних Україною міжнародних та міждержавних договорів. Статті 121 - 123 розділу 7 Конституції України визначають загальні питання організації прокурорської системи, її функції, порядок призначення і звільнення та строк повноважень Генерального прокурора, і встановлюють, що прокуратура - це єдина централізована система.
Безпосереднім і основним джерелом права про прокурорський нагляд є Закон "Про прокуратуру", який прийнятий Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. і діє донині з чисельними змінами і доповненнями, останніми з яких є зміни від 12 липня 2001 року, обумовлені припиненням дії деяких перехідних положень Конституції.
У цьому законі визначені завдання прокуратури, її функції, принципи організації й діяльності, організаційна будова, порядок призначення на посаду прокурорів всіх рівнів, структура Генеральної та підлеглих прокуратур, повноваження прокурорів всіх рівнів щодо керівництва підпорядкованими органами прокуратури.
Закон містить норми, які встановлюють предмет прокурорського нагляду та повноваження прокурора щодо кожного його напряму (галузі), регламентує загальні положення участі прокурора у розгляді справ судами, передбачає вимоги до претендентів на посади прокурорів і слідчих прокуратур, заходи правового й соціального їх захисту. Норми, що визначають ті чи інші аспекти правової основи діяльності української прокуратури містяться також у багатьох галузевих законах, у тому числі кодифікованих: КПК, ЦПК, ГПК, КЗпАП, Законах "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", та багато інших.
У більшій чи меншій мірі названі законодавчі акти містять норми, що регламентують процесуальний статус прокурора, його повноваження, правові засоби їх реалізації у різних судових і судочинних інстанціях під час провадження кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ та під час реалізації відповідними правоохоронними органами своїх функцій.
Є багато міжвідомчих актів Генеральної прокуратури України та юридичних установ зарубіжних держав (меморандумів, угод, спільних протоколів, протоколів про наміри), що стосуються прокуратури, наприклад:
1. Меморандум про порозуміння між Департаментом Генерального Аторнея і Генеральною прокуратурою України з приводу співробітництва в переслідуванні воєнних злочинців (від 20 серпня 1992 р.).
2. Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади (від 25 вересня 1992 р.).
3. Угода про правову допомогу та співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки (від 8 грудня 1992 р.).
Спільний протокол українсько-німецьких переговорів про співробітництво в галузі правової допомоги у кримінальних справах 22-24 січня 1996 р. в Генеральній прокуратурі України в м. Київ (від 5 квітня 1996 р.).
Протокол про наміри між Генеральним прокурором України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки (від 1 березня 2000 р.) та ін.
Міжвідомчі та відомчі акти з питань міжнародного співробітництва у вигляді наказів, інструкцій, листів Генерального прокурора, наприклад: 1. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів. (Наказ МВСУ, СБУ, Державної митної служби, Генеральної прокуратури України, Державного комітету у справах охорони державного кордону, ДПАУ від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2). Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. (Наказ Міністерства Юстиції України, СБУ, Верховного Суду України, ДДУзПВП (держдепартамент України з питань виконання покарань), Генеральної прокуратури України, МВС, Державної податкової адміністрації України від 29 червня 1999 року № 34/5/22/103/512/326/73. Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги. (Наказ Генерального прокурора України від 26 листопада 1998 року № 11).
4. Про додержання вимог міжнародно-правових актів при розслідуванні кримінальних справ (Лист Генеральної прокуратури від 20 серпня 1999 року номер 14-2-136-99), та інші, які містять норми, що передбачають повноваження Генерального прокурора у вирішенні питань про передачу на час допитів закордонним правоохоронним органам осіб, котрі перебувають під вартою на території України, а також правила стосунків органів прокуратури з цими органами у зв'язку з виконанням різноманітних процесуальних та інших дій.
Правову основу організації і діяльності прокуратури України доповнюють постанови Верховної Ради України, укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України.