Глава 2 аналіз структури ринку праці

2.1 Види ринку праці

Ринок праці

Соціальний

підхід

спеціалістів

зовнішній

внутрішній

робочих кадрів

Територіальний

підхід

На думку економістів, види ринків праці можна розглядати з різних точок зору. Це пов'язано з формуванням ринкових систем господарювання та притаманних їм відносин, які стосуються всього комплексу політичних, соціальних, правових, психологічних та інших аспектів життєдіяльності людини.(рис. 2.1):

Рис. 2.1. Класифікація видів ринку праці

I. У світовій економіці прийнято розподіляти ринок праці на первинний і вторинний сектори.

Основними критеріями цього поділу вважають:

1. спосіб включення робочої сили в процес праці;

2. спосіб координації праці;

3. спосіб оцінки праці.

З урахуванням цих критеріїв до первинного ринку праці відносять такі категорії працівників: підприємці та менеджери; працівники нових гостродефіцитних професій, пов'язаних з обслуговуванням ринку; інженерно-технічні працівники високої кваліфікації, на працю яких є попит; працівники органів управління; основний персонал підприємств кооперативів, малих підприємств, новостворених структур, які посіли на ринку достатньо міцні позиції. Ці працівники відрізняються гарантованою (пов'язаною із стабільним розвитком підприємства) зайнятістю, високооплачуваною роботою, висо­кою готовністю працювати в умовах ринку.

До вторинного ринку праці в Україні слід віднести:

1. всіх зайнятих, рівень праці яких не відповідає потребам підприємства, тобто приховано безробітних, їх становище нестійке, при перших кардинальних змінах у техніко-організаційній структурі виробництва ця категорія може поповнити відкрите безробіття;

2. особ, зайнятих неповний робочий день;

3. сезонних робітників, тимчасово зайнятих за трудовими договорами;

4. робітників низької кваліфікації, чия конкурентоспроможність у ринкових умовах вкрай низька, а можливі дії для її підвищення обмежені. [1, C. 25]

Специфікою українського вторинного ринку є те, що до нього потрапляють люди, які в свій час одержали високу кваліфікацію та освіту.

Усередині як первинного, так і вторинного ринків, між окремими групами існують відмінності. Це свідчить про те, що всередині ринків є більш вузькі сегменти. Конкуренція розгортається всередині сегментів, міжсегментна конкуренція відсутня.

II. Ринок праці поділяється на внутрішній та зовнішній. Ці поняття фіксують стан ринку праці щодо конкретного підприємства.

Основний кадровий склад персоналу утворює його внутрішній ринок. Працівники, що залучаються із зовнішніх джерел, утворюють зовнішній. Більш ефективний внутрішній ринок, оскільки він передбачає збереження стабільного колективу, фактор ефективної роботи, традицій, стилю, звичаїв. Тому підприємство намагається не допустити проникнення на внутрішній ринок працівників ззовні.

Поділ ринку на внутрішній і зовнішній, на думку економістів, дещо нагадує первинний і вторинний ринки, проте перший належить до підприємства, дру­гий охоплює всіх зайнятих у національній економіці.

III. В масштабі регіону прийняте розмежування повного (загального), фіксованого й внутрішньофірмового ринків праці, що тісно взаємопов'язані.

Повний ринок охоплює сферу обігу робочої сили: тих, хто має попит на робочу силу,працездатне населення,яке реально шукає роботу у державних і недержавних секторах економіки й потребує профорієнтації, професійної підготовки та перепідготовки.[4, C. 153]

Фіксований ринок - офіційна частина повного ринку, де рух робочої сили здійснюється через службу зайнятості. Фіксований ринок праці охоплює незайняте населення, що зареєстровано у службі зайнятості за місцем проживання, вільні вакансії на підприємствах, в організаціях і установах, а також місця в системі формальної освіти. На цьому ринку безробітних працевлаштовують за допомогою центрів зайнятості, що можуть організувати перепідготовку кадрів у центрах профосвіти і на різноманітних курсах. Кожний обласний центр України в системі служби зайнятості має центри профорієнтації й профосвіти.

Внутрішній ринок фірми (підприємства) - локальний ринок праці, що охоплює систему відносин між роботодавцями і найманими робітниками безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях з працевлаштування, розстановки кадрів, організації і охорони праці,тривалості робочого часу та оплати, регулювання відносин під час скорочення штатів, вивільнення, закриття підприємства.

Внутрішній ринок фірм - невід'ємна частина цивілізованих ринкових відносин. Він успішно функціонує у всіх розвинутих країнах, де створився як відповідна реакція на великий рух кадрів і став наслідком усвідомлення ролі та важливості організації ефективного використання людського капіталу для досягнення успіху підприємств і компаній.

IV. З точки зору територіального підходу існують ринки праці:

1. внутрішній — місцевий, регіональний, національний;

2. зовнішній — транснаціональний та світовий.

VI. Залежно від соціального підходу виділяють ринки робочих кадрів та спеціалістів. [3, C. 19]

Таким чином, проаналізувавши теоретичні положення ринку праці, можна зробити висновок, що ця економічна категорія має ряд суспільно- позитивних характеристик. Зазначимо принципово важливі моменти.

1. Ринок праці - ланка ринкової системи загального характеру, на нього, поширюються принципи організації, що притаманні всій системі ринків.

2. Ринок праці може ефективно функціонувати лише у взаємозв'язку з іншими ринками.

3. На ринку праці продається робоча сила, тобто здатність до праці. Ринок праці не регулює безпосередньо процес купівлі-продажу, а створює умови для задоволення попиту і пропозиції на робочу силу.

4. Ринок праці відіграє важливу роль у відтворенні робочої сили, забезпечує розподіл і перерозподіл трудових ресурсів, створює стимули для їх ефективного використання, заміняє неефективну структуру зайнятості на більш динамічну.

5. Функціонування ринку праці підпорядковується законам товарного виробництва: закону попиту і пропозиції, закону вартості, закону конкуренції, що виражається у виконанні ним певних функцій.

6. Ринок праці має складну структуру, всі елементи якої у своїй сукупності забезпечують збалансованість попиту і пропозиції робочої сили, реалізацію права людей на працю і вільний вибір виду діяльності, на певний соціальний захист.

2.2 Дослідження ринку праці в Україні

В Україні тривалий час існувала монополія державної власності, зокрема, на ринку праці та в економіці в цілому - панували адміністративно-командні методи керування, жорстка регламентація розмірів заробітної плати, наявність інституту прописки, обов’язкова зайнятість населення тощо.

В цих умовах не було засад для ринкових відносин у сфері праці, оскільки існував плановий розподіл робочої сили між галузями народногосподарського комплексу, що обслуговувала дефіцитну державну економіку.

Після проголошення Україною незалежності почався новий етап розвитку країни – період перехідної економіки. Останнє десятиліття ХХ ст. характеризувалося високими темпами спаду виробництва і продуктивності праці ( продуктивність праці у цей період скоротилася на 40%). Це призвело до збіднення товарних ринків, гальмування структурної перебудови економіки, зниження рівня споживання, скороченням зайнятих (у 2011 році було вивільнено 140 тис. осіб) та появи величезної армії безробітних ( за методологією МОП рівень безробіття на 2011р. становив 7,9 %)тощо.(див. табл. 2.1)

Таблиця 2.1