90. Договірні відносини у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Належне виробництво аграрних товаровиробників можливе за умови якісного та своєчасного виробничо-технічного обслуговування. Такі послуги надають державні, кооперативні та приватні агросервісні підприємства, а також окремі підприємці за договором підряду.

Залежно від мети та предмета договору обслуговування поділяєть­ся на такі види: виробничо-технічне, агрохімічне, гідромеліоративне тощо. Серед них найважливіше місце посідають договори щодо виробничо-технічного обслуговування аграрних товаровиробників районними ремонтно-транспортними підприємствами (РТП), машинно- технологічними станціями (МТС). Цими договорами передбачається виконання таких робіт:

- ремонт тракторів, комбайнів, автомобілів, інших сільськогоспо­дарських машин, двигунів, агрегатів, вузлів та устаткування;

- технічне обслуговування машинно-тракторного парку, автомобі­лів, устаткування тваринницьких ферм, птахоферм, теплиць та ін.;

- спеціалізовані механізовані роботи;

- монтажні, спеціальні будівельні та пусконалагоджувальні роботи;

- перевезення вантажів транспортними засобами виконавця;

- підготовка і перепідготовка механізаторських та інших кадрів.

Залежно від потреби ці види робіт можуть бути як самостійним предметом договору, так і комплексним у сфері виробничо-технічного агросервісу.

Основною правовою формою, яка юридично опосередковує від­носини, пов'язані з ремонтом і технічним обслуговуванням сільсько­господарських підприємств, є договір, згідно з яким виконавець здій­снює діагностику і ремонт сільськогосподарської техніки.

У договорі визначаються обсяг ремонту (кількість машин, агрега­тів), його види, календарні строки здавання в ремонт технічних засобів і його закінчення, загальна вартість цих послуг.

Здавання-приймання в ремонт машин і агрегатів оформляються актом на кожну машину і агрегат, який підписується уповноваженими представниками замовника і виконавця.

В акті зазначаються технічний стан і комплектність машин (агрегатів) та вид ремонту.

Якщо при здаванні техніки в капітальний ремонт буде виявлено потребу в проведенні її поточного ремонту, уповноважені представни­ки сторін мають скласти відомість дефектів, яку слід ураховувати при визначенні кошторису ремонтних робіт.

Аграрні товаровиробники беруть зобов'язання підготувати маши­ни та агрегати до ремонту за чинними технічними умовами і, як пра­вило, своїми силами і за свій рахунок доставити їх в агросервісні підприємства або інший пункт ремонту, передбачений договором, і передати її за актом, підписаним уповноваженими представниками, виконавцю. В обумовлений у договорі строк замовники після одержан­ня повідомлення повинні прийняти відремонтовані машини і агрегати, оплатити вартість ремонту і вивезти відремонтовану техніку. Після капітального ремонту тракторів, автомобілів, комбайнів, складного обладнання, двигунів виконавець передає замовнику заповнений пас­порт (формуляр) і гарантійний талон; після ремонту інших вузлів і агрегатів, машин і нескладного устаткування — лише гарантійний талон. При виявленні невідповідності відремонтованих машин чи агрегатів стандартам або технічним умовам виконавець забезпечує термінове усунення недоліків за власні кошти. При цьому, сторони повинні скласти про це акт, зазначивши у ньому дефекти та строки усунення недоліків.

Самостійним предметом договору є ремонт і технічне обслуговування внутрішньогосподарських меліоративних мереж. Згідно з ним виконавець зобов'язаний виконати весь комплекс робіт у строки, передбачені проектно- кошторисною документацією та графіком. Він бере на себе зобов'язання очищати водоканали та інші меліоративні мережі, здійснювати їх ремонт, пусконалагоджувальні роботи і профілактичне обслуговування гідроспо­руд, насосних станцій та свердловин вертикального дренажу, проводити пусконалагоджувальні роботи та їх профілактичне обслуговування з до­держанням технічних умов, норм і правил тощо.

До групи договорів у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників належать також договори на агрономічне обслуговування, з перевезення, з виконання авіаційно- хімічних робіт підприємствами цивільної авіації, з виконання робіт по терасуванню схилів, будівництву протиерозійних, гідротехнічних спо­руд і створенню полезахисних лісових насаджень та ін.

Договори на агрохімічне обслуговування укладаються з відповід­ними спеціалізованими підприємствами, які мають надавати аграрним товаровиробникам послуги в хімічному обслуговуванні:

- роботи з внесення мінеральних добрив на посіви;

- внесення хімікатів по боротьбі з бур'янами на сільськогосподар­ські площі;

- внесення ядохімікатів по боротьбі з сараною та іншими шкідни­ками тощо.

Сторонами у такому договорі виступають агрохімічне підприємство (виконавець) та аграрне підприємство (замовник). У договорі зазна­чається, які саме роботи має здійснювати агрохімічне підприємство (виконавець).

Вимагається чітке і належне додержання Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»^[62] та законодавства про охорону землі.

Виробництво сільськогосподарської продукції неможливе без матеріально-технічного забезпечення товаровиробників сільськогос­подарською технікою, пально-мастильними матеріалами, сільськогос­подарським устаткуванням, мінеральними добривами тощо. Таке за­безпечення здійснюється через Міністерство аграрної політики та Украгротехсервіс шляхом оптової торгівлі, в результаті придбання матеріально-технічних засобів та матеріалів на біржах, безпосередньо в підприємствах, які їх виготовляють, та за договорами поставки.

Основною правовою формою, яка опосередковує відносини щодо матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаро­виробників, є договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення. Зміст і порядок укладення цього договору мають відпо­відати вимогам чинного законодавства, зокрема, ЦК України, ГК Укра­їни, ГПК України, Закону України від 5 червня 2003 р. «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», Указу Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 566/94 «Про заходи щодо впорядку­вання розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприєм­ницької діяльності України».

У договорі поставки повинні зазначатися:

- найменування, кількість, номенклатура продукції, якщо є необхід­ність, то і комплекти машин, устаткування, державний стандарт або технічні умови, які мають бути зареєстровані в органі Держстандарту;

- якість і комплектність продукції;

- строк дії договору;

- ціна продукції, порядок, форми взаєморозрахунків (розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом мають здійснюватися відповід­но до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати);

- умови постачання, які здійснюються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС) Міжнародної торговельної палати;

- строки повернення тари багаторазового використання; реквізити сторін (банківські, поштові); за міжнародним контрактом — арбітраж­ні застереження та реквізити;

- інші умови.