32.Специфіка зазначених видів творчості. Основні функції видів творчості: гносеологічна, аксіологічна, евристико-конструктивна, репрезентативна.

Гносеологічна функція забезпечує пізнання світу, людей, самого себе. Творчість може в деяких випадках замінювати реальність, з існуванням чого-небудь (наприклад, самотності, підлості, смерті) можна познайомитися через творчість.

Гносеологічну функцію також називають кассандрівською  (пророчою) – митці узагальнюють інформацію про навколишній світ, комплексно передають її й можуть виступати «пророками» – передбачати ті чи інші події. Арістотель, порівнюючи історика й поета, надавав перевагу останньому: історик описує події, які сталися, а поет говорить про те, що могло б статися (для цього має знати закономірності світу).

Аксіологічна (ціннісна) функція – кожна культура створює свої ідеали, що базуються на цінностях суспільства. Цінність – явище, матеріальний чи духовний предмет, що усвідомлюється окремою людиною, суспільством або людством як надзвичайно важливий. В основі культури лежить традиція, у першу чергу іншим поколінням передається найважливіша інформація, що й фіксується в ідеалах.

Евристико-конструктивна функція  виявляється у її здатності служити орієнтиром для подальших задумів та розробок та на оволодіння новими знаннями.

Найважливішою є репрезентативна функція, яка полягає в тому, що при сприйманні певних систем людина усвідомлює предметний характер їх і одержує наочну, картинну інформацію про оригінал. Репрезентація, – зауважує Е. Я. Басін, – як правило, не є кінцевою функцією зображення. Це швидше його властивість, без якої воно як таке не існує. Кінцева мета репрезентації може бути різною. Різною є і ступінь репрезентації в конкретному зображенні cукупності оптичних, доступних зоровому сприйманню, властивостей і якостей об’єкта.

33. Роль досвіду життєвих вражень у творчості

Врахування досвіду життєвих вражень у творчості передбачає одночасну активованість системи характеристик:

• ставлення до творчої проблеми як до виклику;

• установка на творчість;

• креативність як риси особистості;

• система предметних знань і навичок у межах творчої проблеми;

• емоційний стан радості та піднесення;

• пульсування уваги на зовні (на об’єктивне) і в середину (на суб’єктивне);

• загальмованість рис особистості, які блокують творчість;

• чітке уявлення про мету творчої діяльності;

• загальна енергетизованість;

• тимчасове припинення дії стереотипів;

• швидка зміна погляду на проблему;

• інтенсивне бажання вирішити творчу задачу;

• не втомлене, тонізоване тіло;

• стан тимчасового розслаблення;

• достатньо довга концентрація на проблемі;

• коливання емоційного стану;

• переформулювання творчої проблеми мовою образів, слів, почуттів, рухів;

• уважність і чутливість до будь-яких асоціацій;

• розвинутий інтелект;

• вміння спрямовувати та утримувати увагу на окремих компонентах проблеми;

• вербальна гнучкість;

• використання випадкових подій та ін.