14. Соціальна освіта: сутність та поняття

Соціальна освіта, перш за все, спрямована на формування особистості, що здатна до самореалізації та інтеграції до суспільного життя. Освіта у цілому спрямована на підготовку фахівців тієї чи іншої сфери діяльності, а аспект соціалізації особистості є найважливішим фактором, що визначає її доцільність та ефективність. На мікро- і мезорівнях соціальної роботи соціальна освіта розуміється як процес навчання особистості соціальним умінням і навичкам з метою оволодіння життєвою компетенцією, самостійністю, незалежністю, самореалізацією себе у різних видах соціального життя. Теорія соціальної освіти спирається на підходи гуманістичної, біхевіористичної і когнітивної психології.

Мета соціальної освіти виражається у підготовці фахівців, які займатимуться розробкою, випробуванням та впровадженням технологій соціальної інтеграції особистості у суспільство, соціальною експертизою проектів у соціальній сфері, соціального менеджменту установ та організацій. Основні завдання соціальної освіти: профілактика соціальних проблем, розробка та впровадження інноваційних технологій особистісної реалізації, реалізація соціальних технологій у соціальних установах та ін. У числі головних завдань соціальної освіти виділяють встановлення балансу потреб окремої людини та суспільства.

Соціальна освіта реалізується шляхом проведення соціального діалогу, який відображається в усіх формах міжсуб’єктних взаємовідносин і взаємодій, як у неприхованій, так і в прихованій формах. Це діалог: між громадянським суспільством і державою, між індивідом і суспільством, соціальною групою, між різними соціальними прошарками, суспільними і державними організаціями, політичними та іншими силами.

Сутність соціальної освіти та її архітектоніка представлені усвідомленням ролі особистості в соціально-історичних процесах. Традиційно таке розуміння зводилося до ролі видатної особистості й народних мас і мало торкалося усвідомлення того, хто має бути реальним суб'єктом соціальної динаміки. Архітектоніку соціальної освіти коротко представляють переліком ролей суб’єкта соціальної освіти у соціальному діалозі: соціальний менеджер, архітектор, спеціаліст у сфері Public Relations, терапевт, соціальний комунікатор, посередник, консультант, медіатор, маркетолог, експериментатор, радник, аналітик, спеціаліст у сфері соціального проектування, соціальний технолог.

Освіта – основа інтелектуального, духовного, соціального й економічного розвитку суспільства і держави. Світогляд, принципи, знання та цінності молодого мокоління залежать від якості освіти. Сучасна освіта має базуватися на засадах майбутнього антропогенного соціокультурного середовища. Навчальні заклади повинні сприйматися не як конвеєр, з якого виходять спеціалісти, а скоріше як базою формування людського капіталу (вчених, педагогів, культурних діячів) на засадах творчого перетворення і застосування знань. Модернізація сфери освіти має орієнтуватися перш за все на новітні технології та наукові відкриття.