- •1.Організація контролю якості ліків у країні;
- •Функції
- •2. Організація аналітичної служби контрольно–аналітичних лабораторій і кабінетів;
- •Функції
- •3. Організація роботи місця провізора–аналітика;
- •4. Обладнання робочого місця провізора–аналітика;
- •5. Загальні фармакопейні методи аналізу лікарських засобів
- •6.Хімічні методи аналізу лікарських засобів;
- •7. Фізичні методи аналізу лікарських засобів
- •8. Приготування розчинів індикаторів
- •9. Що таке еталони, їх приготування
- •10. Приготування титрованих розчинів із фіксаналів
- •11. Приготування титрованих розчинів з наважки
- •12. Встановлення поправочного коефіцієнта
- •13. Етапи визначення доброякісності лз
- •14. Фармакопейні методи ідентифікації лікарських засобів
- •15. Експресні методи ідентифікації лікарських засобів
- •16. Кількісне визначення речовин методами нейтралізації
- •17.Кількісне визначення речовин методами кислотно–основного титрування в неводних середовищах Особливості титрування в неводних розчинах.
- •18. Кількісне визначення речовин методами аргентометрії
- •Метод Мора
- •19. Кількісне визначення речовин методами меркурометрії
- •20. Кількісне визначення речовин методами броматометрії
- •Застосування
- •Кількісне визначення речовин методами йодометрії;
- •Кількісне визначення речовин методами нітритометрії;
- •Кількісне визначення речовин методами йодатометрії;
- •Визначення вологи, зольності;
- •Визначення густини;
- •Визначення наявності спирту у настоях та екстрактах;
- •Визначення сухого залишку у настоях та екстрактах;
- •Визначення температури плавлення, кипіння,
- •Визначення вмісту азоту в органічних сполуках;
- •Рефрактометрія – основні засади методу
- •Поляриметрія - – основні засади методу;
- •Фотометрія - – основні засади методу;
- •Хроматографія – основні засади методу;
- •Визначення тотожності порошків;
17.Кількісне визначення речовин методами кислотно–основного титрування в неводних середовищах Особливості титрування в неводних розчинах.
1. Швидкий метод кількісного аналізу багатьох неорганічних, органічних та елементоорганічних сполук.
2. Дозволяють визначати речовини, які у водних розчинах не мають стрибків титрування.
3. Дозволяють визначати речовини, які часто у воді є нерозчинні, водою розкладаються, у воді утворюють стійкі несолеподібні речовини або стійкі емульсії.
4. Можуть використовуватися для титрування забарвлених розчинів.
5. Можливість фіксації т.е. індикаторним та фізико-хімічними методами.
6. Часто немає потреби розділяти і відділяти від супутніх домішок або наповнювачів.
7. Внаслідок меншого поверхневого натягу органічних розчинників порівняно з водою, величина краплі є меншою, а точність аналізу вищою.
Для титрування дуже слабких основ розчинником, звичайно, беруть оцтову кислоту. Для титрування дуже слабких кислот знаходять застосування декілька амофіпротних основних розчинників. Кращим з них є етилендиамін, успішно використовується, також диметилформамід, але він є слабшим, ніжетилендиамін. Широко застосовуються в кислотно-основному титруванні також метанол і етанол. Вони є нейтральними розчинниками, подібно воді, але з меншою константою автопротолізу. Їх використовують при титруванні моно- і дикарбонових кислот, амінів і диамінів, солей мінеральних і органічних кислот.
18. Кількісне визначення речовин методами аргентометрії
Арге́нтометрі́я (від лат. argentum — срібло) — титриметричний метод для кількісного визначення аніонів, які утворюють із катіоном Ag+ малорозчинні сполуки. Найчастіше застосовується для визначення вмісту галогенідів (особливо хлоридів), тіоціанатів, ціанідів.
Методи аргентометрії ґрунтуються на утворенні малорозчинних сполук при взаємодії досліджуваної речовини та нітрату аргентуму:
Метод Мора
Титрування за методом Мора
За методом Мора титрування проводиться нітратом срібла із концентрацією 0,05 або 0,1 моль/л. Як індикатор використовується розчин хромату калію.
При титруванні галогенідів в першу чергу осаджуються галогеніди срібла (білий AgCl та жовтий AgBr):
Визначення йодидів за методом Мора не проводиться через їхню значну адсорбцію на поверхні осаду AgI та, як наслідок, спотворення результатів.
Після повного відтитровування галогенідів, катіони Ag+ вступають у взаємодію із хромат-аніонами, утворюючи осад цегляно-червоного кольору:
Поява червоного забарвлення свідчить про досягнення кінцевої точки титрування.
19. Кількісне визначення речовин методами меркурометрії
Меркурометрі́я — титриметричний метод кількісного визначення деяких аніонів, заснований на утворенні малорозчинних сполук при взаємодії з розчинами солей Hg(I). Визначуваними аніонами зазвичай є галогенід-іони, а титрантом — розчин нітрату ртуті(I) Hg2(NO3)2.
Для встановлення кінцевої точки титрування застосовують декілька індикаторів:
-
дифенілкарбазон (а також дифенікарбазид), у вигляді 1% розчину в 95% етанолі. Повне відтитрування аніонів і поява надлишкової кількості катіонів веде до утворення синього осаду комплексу (у слабокислому та нейтральному середовищах) або ж посиніння розчину (в HNO3 6 моль/л).
До переваг цього методу відноситься можливість проводити визначення у сильнокислих розчинах, а також при їхній каламутності чи забарвленості. Окрім того можливе і зворотне титрування.
Меркурометрія має певні переваги над подібним до неї методом аргентометрії:
-
сполуки ртуті є дешевшими за сполуки срібла;
-
сполуки Hg(I) менш розчинні, ніж солі Ag(I), тому пік на кривій титрування поблизу точки еквівалентності виражений чіткіше;
-
визначенню хлорид-іонів меркурометричним титруванням не заважають присутні у розчині іони MnO4-, CrO42-, NO2-, SO32-, S2-, а також H2O2.