- •1.Організація контролю якості ліків у країні;
- •Функції
- •2. Організація аналітичної служби контрольно–аналітичних лабораторій і кабінетів;
- •Функції
- •3. Організація роботи місця провізора–аналітика;
- •4. Обладнання робочого місця провізора–аналітика;
- •5. Загальні фармакопейні методи аналізу лікарських засобів
- •6.Хімічні методи аналізу лікарських засобів;
- •7. Фізичні методи аналізу лікарських засобів
- •8. Приготування розчинів індикаторів
- •9. Що таке еталони, їх приготування
- •10. Приготування титрованих розчинів із фіксаналів
- •11. Приготування титрованих розчинів з наважки
- •12. Встановлення поправочного коефіцієнта
- •13. Етапи визначення доброякісності лз
- •14. Фармакопейні методи ідентифікації лікарських засобів
- •15. Експресні методи ідентифікації лікарських засобів
- •16. Кількісне визначення речовин методами нейтралізації
- •17.Кількісне визначення речовин методами кислотно–основного титрування в неводних середовищах Особливості титрування в неводних розчинах.
- •18. Кількісне визначення речовин методами аргентометрії
- •Метод Мора
- •19. Кількісне визначення речовин методами меркурометрії
- •20. Кількісне визначення речовин методами броматометрії
- •Застосування
- •Кількісне визначення речовин методами йодометрії;
- •Кількісне визначення речовин методами нітритометрії;
- •Кількісне визначення речовин методами йодатометрії;
- •Визначення вологи, зольності;
- •Визначення густини;
- •Визначення наявності спирту у настоях та екстрактах;
- •Визначення сухого залишку у настоях та екстрактах;
- •Визначення температури плавлення, кипіння,
- •Визначення вмісту азоту в органічних сполуках;
- •Рефрактометрія – основні засади методу
- •Поляриметрія - – основні засади методу;
- •Фотометрія - – основні засади методу;
- •Хроматографія – основні засади методу;
- •Визначення тотожності порошків;
-
Рефрактометрія – основні засади методу
РЕФРАКТОМЕТРІЯ — оптичний метод аналізу, заснований на вимірюванні показника заломлення (n) речовини, яку визначають.
Абсолютним показником заломлення називають відношення швидкості проходження світла у вакуумі до швидкості проходження світла в речовині, що досліджується. На практиці визначають відносний показник заломлення — відношення швидкості проходження світла в повітрі до швидкості проходження світла в речовині або відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення n = v1/v2 = sin α/sin β, де v1 — швидкість проходження світла в повітрі; v2 — швидкість проходження світла в речовині; α — кут падіння; β — кут заломлення. Показник заломлення залежить від довжини хвилі світла, температури, агрегатного стану, а також від концентрації речовини і природи розчинника, якщо визначають розчини.
Р. використовується для ідентифікації речовини; для кількісного визначення одно-, дво- та багатокомпонентних сумішей; для визначення якості розчинів речовин та термінів їх зберігання.
-
Поляриметрія - – основні засади методу;
ПОЛЯРИМЕТРІЯ — метод якісної та кількісної оцінки оптично-активних речовин, який ґрунтується на вимірюванні кута обертання площини поляризації прямолінійно поляризованого світла. Відхилення площини поляризації від початкового положення, яке виражається у кутових градусах, називають кутом обертання й позначають α. Його величина залежить від природи речовини, концентрації розчину, природи розчинника, товщини шару, довжини хвилі світла і температури. Від природи речовини залежить також напрям обертання площини поляризації (правообертаючі, лівообертаючі оптично-активні речовини).
-
Фотометрія - – основні засади методу;
1. Комплекс методів вимірювання інтенсивності випромінювання у видимій, УФ- або ІЧ-області спектру. До фотометрії відносять атомно-абсорбційний аналіз, фотометрію полум'я, турбідіметрію, нефелометрію, люмінесцентний аналіз, спектроскопію відбиття, молекулярно-абсорбційний фотометричний аналіз. Останній включає спектрофотометрію, фотоколориметрію та візуальну фотометрію (колориметрію). Спектрофотометрія і фотоколориметрія основані на визначенні оптичної густини речовин за допомогою спектрофотометрів та фотоелектроколориметрів. Молекулярно-абсорбційний фотометричний аналіз застосовують для визначення більшості хімічних елементів при їх вмісті від 10-4-10-5 % до десятків %, а також для дослідження процесів комплексоутворення, ідентифікації органічних сполук тощо.
2. Розділ прикладної оптики, в якому вивчаються методика і техніка вимірювання параметрів джерел світла, світлових пучків та освітлених поверхонь. Основними фотометричними величинами є світловий потік Ф, сила світла J, освітленість E, світність R та яскравість джерела B. За основну фотометричну величину в системі СІ взято силу світла J. Фотометричні величини визначають фотометрами (потік), люксметрами (освітленість).
В основі фотометрії як науки лежить розроблена А. Гершуном теорія світлового поля.[1][2]
На практиці положення теорії світлового поля реалізуються інженерною дисципліною — світлотехнікою.