Адвокат Кучерявий о.П - з форуму, роз’яснення 2011 рік Про деякі проблеми спадкування земельних ділянок

З 10.12.2009 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю”. У відповідності до цього Закону статтю 377 Цивільного кодексу країни (далі – ЦК) викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2010 року. Частиною 2-ою цієї статті встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору.

Згідно з нормою статті 110 Земельного кодексу України, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження і обтяження в обсязі, передбаченому законом або договором. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження чи обтяження. Відповідно до вимог частини другої статті 111 ЦК обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором. Відомості про такі обмеження та обтяження мають бути зазначені у свідоцтвах про право на спадщину.

Але діючий Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мінюсту України від 22.02.2012 № 296/5 не передбачає обов’язку нотаріусів перевіряти відсутність або наявність обмежень чи обтяжень за даними Державного земельного кадастру та зазначення таких відомостей в свідоцтвах про право на спадщину. Така обставина може викликати у майбутньому значні проблеми у спадкоємців. Напевне, що Мінюстом буде внесено відповідні зміни.

Стаття: набуття прав на землі в україні іноземними суб’єктами підприємництва: проблеми правового регулювання

В. Федорович

Раніше було невизнання за іноземними суб’єктами права власності на землю в Україні. І тільки з прийняттям чинного ЗК України від 25 жовтня 2001 року, який вступив у силу з 1 січня 2002 р., ситуація дещо змінилася.

Іноземні громадяни та юридичні особи тепер можуть бути власниками земель в Україні, але з істотними особливостями та обмеженнями, що полягають у такому:

1.Відповідно до п. 4 ст. 22 ЗК України не можуть передаватися у власність іноземним громадянам та іноземним юридичним особам землі сільськогосподарського призначення.

2.Ст. 81 ЗК України вказує, що іноземні громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземні громадяни можуть набувати права власності на земельні ділянки с/г призначення у разі:

1) придбання за договором купівлі–продажу, ренти, дарування, міни та іншими цивільно-правовими угодами;

2) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві власності;

3) прийняття спадщини.

3. Відповідно до ст. 82 ЗК України іноземні юридичні особи можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: – у межах населених пунктів в разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних з здійсненням підприємницької діяльності в Україні; – за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна.

Отже, для того, щоб іноземній юридичній особі придбати у встановленому порядку земельну ділянку, їй необхідно спочатку придбати об’єкт нерухомості, який розташований на цій земельній ділянці.

Крім того, у ст. 129 ЗК України врегульовано порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним юридичним особам.

Відповідно до цієї статті продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням із Верховною Радою України. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.