1. Урбанізація в ході промислової революції

Урбаніза́ція — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

Сучасна урбанізація як всесвітній процес має три спільні риси, характерні для більшості країн.

Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.

Друга риса — концентрація населення і господарства в основному у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації.

Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

Стадії урбанізації

Вважається, що процес урбанізації пройшов три стадії:

1. Від виникнення міст до XVIII ст.;

2. Кінець XVIII — початок XX ст., коли відбувалося швидке зростання розмірів і чисельності міст;

3. Метрополізація, яка характеризується зосередженням людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах у XX ст.

Іноді виділяють четверту стадію — дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо.

У промисловой революції :Швидко розвивається промисловість та обслуговуючий сектор надавали безліч нових робочих місць. У той же час поява дешевих промислових товарів вело до розорення дрібних виробників і розорилися ремісники ставали найманими робітниками. Але головним джерелом поповнення армії найманих робітників стали зубожілі селяни, які переселялися в міста.

Швидка урбанізація і зростання числа найманих робітників надзвичайно загострили соціальні проблеми. Поки центри фабричного виробництва були відносно невеликими, міський житель міг на додаток до заробітку на фабриці обробляти город, а в разі втрати роботи найнятися на ферму. Але із зростанням міст таких можливостей ставало все менше. Мігрували в міста селянам доводилося з трудом пристосовуватися до незвичних умов міського побуту.

Протягом XIX - початку XX століття житлові умови більшості найманих робітників не відповідали елементарним санітарно-гігієнічним вимогам. У більшості випадків їх оселі були перенаселені

До винаходу газового освітлення тривалість робочого дня на підприємствах залежала від природного освітлення, але з появою газових пальників фабрики отримали можливість працювати в нічний час

В цілому рівень життя населення в результаті промислової революції виріс. Поліпшення якості харчування, санітарних умов, якості та доступності медичного обслуговування призвело до значного зростання тривалості життя і падіння смертності. Стався демографічний вибух. За 13 століть (з VI по XIX століття) європейської історії населення континенту ніколи не перевищує 180 млн осіб. За один тільки XIX століття (з 1801 по 1914 роки) число європейців зросла до 460 млн осіб.