Тема 2-3. Облік руху валютних коштів на рахунках в банку. Касові операції та розрахунки з підзвітними особами в іноземній валюті

1. Загальні положення

Основні нормативні документи, які регламентують облік валютних коштів:

• у бухгалтерському обліку — П(С)БО 21 „Вплив зміни валютних курсів“;

• у податковому обліку — Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств“.

П(С)БО 21 визначає загальний підхід до відображення операцій в іноземній валюті, в той час як Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств“ розглядає спеціальні аспекти, які стосуються доходів і витрат платника податку.

Згідно з П(С)БО 21 „Вплив зміни валютних курсів“, всі валютні статті балансу підлягають класифікації на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. До цих статей можна віднести залишки валюти на рахунках в касі, дебіторську та кредиторську заборгованості.

Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу. До немонетарних статей можна віднести отримані та оплачені аванси, товарно-матеріальні цінності, оборотні та необоротні активи. На перший погляд, отримані та погашені аванси належать до монетарних статей. Це неможливо, тому що до монетарних статей зараховують ті статті, по яких передбачається надходження коштів.

Відповідно до п.7а П(С)БО 21 на дату складання балансу монетарні рахунки підлягають перерахунку за курсом НБУ. Курсові різниці від перерахунку іноземної валюти й інших монетарних статей, що виникли в процесі операційної діяльності, ­відображаються у складі інших операційних доходів (рахунок 714 „Доходи від ­операційної курсової різниці“) чи інших операційних витрат (рахунок 945 „Втрати від операційної курсової різниці“). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей, які виникли внаслідок інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, відображають у складі інших доходів (рахунок 744 „Доходи від неопераційної курсової різниці“) чи в складі інших витрат (рахунок 974 „Втрати від неопераційної курсової різниці“).

Виняток становлять лише фінансові інвестиції у господарські одиниці, які знаходяться за межами України. В цьому випадку збільшення суми фінансових інвестицій внаслідок впливу курсових різниць призводить до збільшення іншого додаткового капіталу (кредит рахунку 425 „Інший додатковий капітал“); зменшення — до зниження суми додаткового капіталу (дебет рахунку 425 „Інший додатковий капітал“).

Немонетарні валютні рахунки, виникнення яких пов’язане з валютними операціями, згідно з п. 7б Стандарту 21 відображають у балансі за історичною вартістю. Тобто оприбутковувати та списувати активи слід за тією вартістю, за якою раніше була виплачена чи отримана передоплата.

Отже, рахунки 371 „Розрахунки за виданими авансами“ і 681 „Розрахунки за авансами одержаними“ на дату складання балансу індексації не підлягають. В цьому випадку виникає неузгодженість із оцінкою активів при проходженні митного контролю, адже відсоток мита та митних зборів буде нараховуватись від первісної вартості товару, обчисленої за курсом НБУ у день проходження митного контролю.

Немонетарні активи, які обліковуються у балансі за справедливою вартістю на дату складання балансу, підлягають відображенню за курсом на день визначення такої вартості. Тобто визначена свого часу справедлива вартість по активах, отриманих безоплатно, внесених у статутний капітал чи обміняних на неподібні активи індексації не підлягають.

Вищевикладене не стосується фінансових інвестицій у валюті. Згідно з П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції“ вони повинні оцінюватися за справедливою вартістю на кожну дату складання балансу (враховуючи курс НБУ).

Особливістю відображення валютних операцій у бухгалтерському обліку є те, що поряд із використанням валюти звітності (гривні) необхідно паралельно враховувати валютні операції у реальній валюті відповідних країн (в іноземній валюті). При цьому практикують дублюючі комплекти облікових реєстрів, запис даних через риску дробу тощо.