Перевірочні та вимірювальні прилади, призначення, основні характеристики.

Переносний міст Р-353

Призначений для вимірювання опорів електровибухових мереж і електро-детонаторів.

Технічні дані: (діапазонні)

1. Межі вимірювання:

а) від 0,3 до 30 Ом;

б) від 30 до 3000 Ом.

2. Похибка вимірювання ± 5%

3. ЕДС джерела живлення 1.2 в МЦ-НК.

4. Внутрішній опір 30 Ом.

5. Струм в мережі живлення не більше 0,05 А.

6. Маса 1,3 кг.

Малий омметр М-57

Призначений для перевірки провідності проводів, електродетонаторі в і електровибухових мереж, а також для вимірювання їх опору в межах від 0 до 5000 Ом.

Джерелом струму служить батарея ліхтаря 4.1-ФМП-0.7, розміщена в нижній частині корпусу під перегородкою.

При вимірюванні малим омметром до його зажимів під'єднують вимірювальний опір і по шкалі проводять приблизний підрахунок. Про справність проводів, що перевіряються, електродетонаторів визначають по відхиленню праворуч стрілки омметра без проведення підрахунків по шкалі

При проведенні розрахунку електровибухових мереж необхідно брати до уваги, що розрахунковий опір електродетонаторів, які поступають у війська, складає 2,5 ОМ, мінімальний розрахунковий струм для підриву одного детонатора при постійному струмі – 0,5 А, при перемінному – 1 А. безпечний струм – 0,18 А.

Допустимий (безпечний) струм при перевірці електродетонаторів не більше 0,18 А. Під час перевірки ЕД необхідно поміщати за щитами з дощок, за сталевими листами, під дерном або в ґрунті (піску) на глибині 5-10 см. У разі відкритого розташування ЕД, що перевіряються, їх необхідно віддаляти від осіб, які виконують цю операцію на відстань не менше ніж на 30 м.

Для виготовлення електровибухових мереж, прокладання магістральних ліній використовують, як правило, одножильний саперний провід СПП-1, причому для магістральних ліній цей провід скручують у дві нитки і тоді його називають СПП-2. Для зручності використання його намотують на котушки. Електричний опір 1 км одної жили проводу СПП-1 складає 37,5 Ом. У разі крайньої необхідності замість саперного проводу допускається використання інших ізольованих проводів: телефонного кабелю зв’язку, проводів освітлювальні мереж та ін., але у цьому випадку необхідно обов’язково проводити вимірювання їх омічного опору й перевірку справності ізоляції. Перед застосуванням проводи перевіряються на цілісність жили та справність ізоляції. Перевірка проводиться за допомогою малого омметра і якщо показник стрілки співпаде з мінімальним опором жили проводу певної довжини, то жила справна.

При виготовленні електровибухових мереж проводи зрощують. Зрощуючи провід, необхідно з його кінців на довжину 5 см зняти ізоляцію, оголені кінці металевої жили зачистити до блиску, щільно скрутити й знову зачистити до блиску, потім оголені жили зростка щільно обгорнути ізоляційною стрічкою, обов’язково захоплюючи краї ізоляції проводу на 1,5-2 см (мал. 6).

мал. 6 – Послідовність виготовлення зростків саперного проводу (розміри в см):

а – прямий зросток; б, в – зростки під кутом; 1 – зачищення і накладання жил;

2 – зрощування жил; 3 – неізольований зросток; 4 – повністю готовий зросток

При електричному способі підривання в якості джерел електричного струму застосовуються: підривні машинки (табл.4); сухі батареї і елементи; акумуляторні батареї; пересувні електростанції; освітлювальні і силові електромережі.

Основним джерелом для виконання підривних робіт в теперішній час є підривні машинки. На озброєнні інженерних військ знаходяться підривні машинки КПМ-3, КПМ-1А та ПМ-4 (табл. 6).

Таблиця 6

Тактико-технічні характеристики підривних машинок

Показники	КПМ-3	КПМ-1А	ПМ-4
Тип	конденсаторна		імпульсна
Можливості: послідовне з’єднання ЭДП послідовна мережа з попарно-паралельним з’єднанням ЭДП паралельне з’єднання ЭДП	200 шт. ЭДП (R=600 Ом) 260 шт. ЭДП (R=220 Ом) 5 шт. ЭДП (R=30 Ом)	100 шт. ЭДП (R=350 Ом) – 5 шт. ЭДП (R=15 Ом)	5 шт. ЭДП (R=20 Ом) – 2 шт. ЭДП (R=6 Ом)
Маса, кг	2,3	2,1	0,41

Для того, щоб провести одночасний підрив декількох зарядів від одного джерела струму, виготовляється електровибухова мережа, що складається з електродетонаторів, магістральних проводів і проводів, що йдуть до зарядів (електродетонаторів), так звані ділянкові проводи.

Провідність (справність) електродетонаторів, магістральних і ділянкових проводів, а також їхній опір перевіряють малим омметром.

Види електровибухових мереж та їх розрахунок

В електровибухових мережах застосовують такі з’єднання електродетонаторів: послідовне; паралельно-пучкове; змішане. У кожному випадку обов’язково необхідно провести розрахунок опору мережі для того, щоб підібрати відповідне джерело струму.

Послідовна мережа застосовується при джерелах живлення, що розвивають високу напругу при незначній силі струму (наприклад: конденсаторні підривні машинки). Загальний опір такої мережі складатиме

(Ом)

де r_м – опір магістральних проводів;

r_діл – опір усіх ділянкових проводів;

r_ед – опір одного електродетонатора;

m – кількість електродетонаторів.

Послідовна мережа з попарно-паралельним з’єднанням ЕД застосовується для підвищення надійності вибуху при підриванні ґрунтів та внутрішніх зарядів, коли джерела живлення розвивають високу напругу при незначній силі струму. У разі відмови одного ЕД мережа може буде розімкнута. Загальний опір такої мережі складатиме

(Ом)

де m_n – число пар електродетонаторів.

Паралельно-пучкова мережа застосовується при джерелах живлення, що забезпечують низьку напругу (наприклад – акумулятори) при достатньо великій силі струму. Загальний опір такої мережі складатиме

(Ом)

де п – число гілок розгалуження.

Змішана мережа допускається при джерелах живлення, що забезпечують високу напругу, при достатньо великій силі струму (наприклад – пересувні електростанції). Загальний опір такої мережі складатиме

(Ом)

де r_діл – опір ділянкових проводів усіх ділянок однієї гілки.

Тема№4.Підривання елементів конструкцій з дерева, металу, цегли,

каменю, бетону й залізобетону

Підривання елементів конструкцій з дерева, а саме: колод, брусів, балок, пакетів колод, кущів паль тощо, проводиться зовнішніми зарядами – контактними і неконтактними. Контактні заряди за формою можуть бути: зосереджені, подовжені та фігурні; неконтактні заряди – тільки зосереджені.

Масу контактного зовнішнього заряду визначають за наступними формулами:

для підривання круглих колод діаметром до 30 см (мал. 7а)

(г);

для підривання колод діаметром більше 30 см

(г);

для підривання брусу товщиною до 30 см (мал. 7б)

(г);

для підривання брусу товщиною більше 30 см

(г),

де С – маса заряду, г;

К – коефіцієнт, що залежить від породи (міцності) та вологості дерева; значення К береться: для слабких порід (осика, вільха) – 0,8; середніх порід (сосна, ялина) – 1; міцних порід (дуб, береза) – 1,6 (РПР-69, табл.17);

D – діаметр колоди, см;

F – площа поперечного перерізу, см².

h – товщина бруса в напрямку дії вибуху, см.

Малюнок 7 – Підривання зосередженим зарядом:

а – колоди; б – збірного дерев’яного брусу

1 – дріт (шпагат); 2 – заряд; 3 – запалювальна трубка

Масу заряду з пластичної ВР слід зменшувати на 1/3 й доцільно з неї робити кільцевий заряд.

Для дерева на корені або свіжозрубаного дерева заряд ВР необхідно збільшувати на 25 %. При валці дерева заряд розташовують з того боку, в який його необхідно звалити.

Неконтактні заряди для підривання конструкцій з дерева (розосереджені кущі паль, пальові опори) (мал.8) розраховуються за формулою

(кг)

Малюнок 8 – Підривання розосередженого куща паль неконтактним зарядом:

1 – заряд; r – радіус руйнування;

D – діаметр найбільш віддаленої палі

де С – маса заряду, кг;

К – коефіцієнт, що залежить від породи (міцності) та вологості дерева; значення К береться: для слабких порід (осика, вільха) – 0,8; середніх порід (сосна, ялина) – 1; міцних порід (дуб, береза) – 1,6;

D – діаметр (товщина) найбільш віддаленого елемента, що підривається, м;

r – відстань від центру заряду до осі найбільш віддаленого елемента, м.

Ця формула дійсна й для підривання дерев’яних елементів неконтактним зарядом під водою, тільки маса заряду зменшується в 2 рази за умови, що глибина занурення заряду рівна або більша половині розрахункової відстані.

Елементи сталевих конструкцій (листи, балки, труби, стержні, троси) підриваються контактними зовнішніми зарядами, які за формою можуть бути подовженими, зосередженими, кумулятивними та фігурними.

Розрахунок зарядів для підривання металевих листів (мал.9) здійснюється за наступними формулами:

при товщині листів до 2 см

С=20 F (г);

при товщині листів більше 2 см

C=10 hF (г),

Малюнок 9 – Підривання сталевого листа подовженим зарядом:

1 – заряд; h – товщина листа;

в – ширина листа

де C – маса заряду ВР, г;

F– площа поперечного перерізу листа по площині перебивання, см²;

h – розрахункова товщина листа, см.

Маса подовженого кумулятивного заряду з пластичної ВР визначається за цією ж формулою C=10 hF із зменшенням у два рази.

Зосереджений кумулятивний заряд з пластиту-4 визначається за формулою

C = 2,5h³ (г),

де C – маса заряду, г;

h – товщина листа, см.

При перебиванні і пробиванні броньових листів вага усіх видів зарядів збільшується у два рази.

Сталеві стержні, прути круглого перерізу (мал.10) при діаметрі до 2 см підриваються зарядом тротилу масою 200 г або зарядом з пластичної ВР масою 100 г.

мал. 10 – Підривання сталевого стержня зарядом з пластичної ВР:

1 – заряд з пластиту-4;

2 – шпагат; 3 – запалювальна трубка

При діаметрі більше 2 см вага заряду визначається за формулою

С=10D³ (г),

де С – маса заряду, г;

D – діаметр стержня (прута), см.

Заряд повинен бути розташований таким чином, щоб він перекривав всю ширину (діаметр) стержня і мав висоту не менш ніж 2,5 товщини стержня.

Сталеві канати перебиваються парними зосередженими зарядами з тротилових шашок, які кріпляться з протилежних боків каната, із зміщенням одна по відношенню до іншої по довжині (мал. 11). Маса заряду визначається за попередньою формулою.

мал. 11 – Підривання сталевого каната зосередженим зарядом

з тротилових шашок:

1 – заряди; 2 – відрізки ДШ;

3 – запалювальна трубка; 4 – шпагат

Сталеві труби й пустотілі колони підриваються зарядами, що розраховані за площею поперечного перерізу або товщиною металу труби (колони). Заряд розташовується ззовні труби (колони) не менш ніж на 3/4 її окружності.

Елементи конструкцій з цегли, бетону й залізобетону підриваються зовнішніми (контактними й неконтактними) або внутрішніми зарядами, які розташовані в нішах, борознах, свердловинах, шпурах. Контактні заряди можуть бути зосередженими й подовженими.

Розрахунок зосереджених контактних зарядів здійснюється за формулою

C = АВR³ (кг),

де С – маса заряду, кг; А – коефіцієнт міцності матеріалу;

В – коефіцієнт забивки (табл.5); R – необхідний радіус руйнування (РПР-69, ), м.

Таблиця 7