Кумулятивних зарядів

Показники	Найменування заряду
	КЗ-2	КЗ-4	КЗ-5	КЗ-6	КЗ-7
Вага, кг	14,7	63	12,5	3	6,5
Тип ВР	ТГ-50	ТГ-50	ТГ-50	ТГ-40	ТГ-40
Маса ВР, кг	9	49	8,5	1,8	4
Діаметр, мм	350	410	215	112	162
Висота, мм: на висунутих ніжках на складених ніжках	570 240	1650 440	618 280	– 292	670 272
Засоби вибуху	Електродетонатор ЭДП-р, запалювальна трубка ЗТП або вибухівник із запалом МД-5М
Температурний діапазон застосування	від -50 до +500 С
Пробивна товщина і діаметр пробоїни1, мм: броні залізобетону мерзлого ґрунту	300/15 1300/70 2000/240	500/80 2000/300 –	450/25 1400/45 2000/180	215/20 – 800/50	280/35 700/40 1100/140

Примітка. 1 – чисельник – пробиваєма товща; знаменник – діаметр пробоїни.

Основні технічні характеристики подовжених

кумулятивних зарядів

Показники	Найменування заряду
	КЗУ	КЗУ-2	КЗК (кільцевий)
Маса, кг	18	0,9 (з магнітами)	1
Тип ВР	ТГ-50	ТГ-40	ТГ-50
Маса ВР, кг	12	0,32	0,4
Довжина, мм	500	150	200
Ширина, мм	225	105 (з магнітами)	160
Висота, мм	195	85	52
Засоби підривання	Електродетонатор ЭДП-р, запалювальна трубка ЗТП або вибухівник з запалом МД-5М
Температурний діапазон застосування	від -50 до +500 С
Пробивна товщина, мм: сталевого листа пакета із сталевих листів залізобетону сталевий стержень діаметром діаметр троса	120 – 1000 – –	36 30 до 300 – –	– – – 70/30 (напівкільц.) 65/30 (напівкільц.)

Теиа№2.Вогневий спосіб підривання

Для підривання зарядів ВР застосовують такі способи: вогневий; електричний; механічний; хімічний. При вогневому і електричному способах також застосовується підривання за допомогою ДШ. Механічний і хімічний способи підривання знаходять широке застосування у підривних пристроях різноманітних мін. При проведенні підривних робіт ці способи підривання, як правило, не застосовуються.

Вогневий спосіб підривання застосовують для підривання поодиноких зарядів ВР або для різночасного підривання серії зарядів, коли вибух одного з них не може пошкодити іншому заряду або іншій серії.

Переваги вогневого способу підривання:

• простота, не потребує високої кваліфікації вибухівників:

• швидка підготовка об'єктів до підриву. Недоліки

- не дозволяє одночасно підривати серію зарядів і провести вибух у точно визначений час.

Для вогневого способу підривання використовується:

а)Засоби підривання.

До них належать:

- капсули-детонатори;- вогнепровідні шнури;

- детонуючи шнури, які можуть застосовуватись і при електричному способі підривання.

б) Приналежності вогневого способу підривання. До них належать: саперні ножі, тліючий гніт сірники підривника або звичайні сірники, пенал для переносу капсулів-детонаторів, сумка мінера-підривника (комплект№75).

При вогневому способі підривання зарядів, підрив здійснюється за допомогою запалювальної трубки, що складається з капсуля-детонатора й вогнепровідного шнура. Запалювальні трубки промислового виготовлення надходять у війська у готовому вигляді або виготовляються в умовах військ безпосередньо під час підготовки до проведення вибухів Порядок виготовлення запалювальної трубки проводиться у послідовності, що вказана на мал.4

мал. 4 – Послідовність виготовлення запалювальної трубки (розміри в мм):

а – відрізання вогнепровідного шнура; б – кінці шнура відрізані для

виготовлення трубки; в – кінець шнура обгорнутий ізоляційною стрічкою;

г – виштовхування КД з коробки; д – введення шнура в КД; ж – обтиск КД;

к – правильно введений шнур; л – обтиснутий КД; м – ізоляція місця

з’єднання КД із шнуром; н – готова запалювальна трубка

Обрізаний під прямим кутом кінець ВШ необхідно легко, без натискання і обертання, ввести в гільзу КД. Якщо ВШ входить в гільзу занадто легко, то кінець необхідно обгортати шаром ізоляційної стрічки або паперу. Після ведення ВШ в КД, його (КД) обтискують спеціальним обжимом. Для цього беруть шнур у ліву руку і кладуть вказівний палець цієї руки на кумулятивну виїмку КД, тримаючи правою рукою обжим так, щоб його нижня поверхня була на рівні зрізу гільзи, поступово збільшуючи потискання на обжим і повертаючи його, створити на краю гільзи шийку, чим досягається міцність з’єднань КД з ВШ. Руки при цьому повинні знаходитись у зручному положенні для вибухівника. У разі відсутності обжиму кінець ВШ, який вставляється у КД, необхідно обгорнути ізоляційною стрічкою або папером так, щоб шнур не випав з гільзи під дією своєї ваги. Час на виготовлення запалювальної трубки – 2-3 хвилини.

Для кріплення запалювальної трубки до заряду на місце обтиснення гільзи підв’язують шпагат, потім запалювальна трубка береться великим і вказівним пальцями за місця обтиснення і обережно вводиться в запальне гніздо заряду до упору. За допомогою шпагату трубка кріпиться до заряду.

Перед запалюванням ЗТ вільний кінець вогнепровідного для більшого оголення порохової серцевини й покращення умов запалювання обрізають навкіс. Обрізування шнура повинно проводитись після того, як запалювальна трубка буде встановлена в заряд ВР. Мінімальна довжина ЗТ не менш 50 см, із тліючим гнотом не менш 10 см.

Якщо ЗТ не буде одразу ж застосована для проведення вибуху, то вільний кінець ВШ обертають ізоляційною смугою. При використанні запалювальних трубок у вологих місцях та під водою з’єднання ВШ з КД закривають ізоляційною стрічкою. При виготовленні запалювальної трубки з гнітом відрізок останнього довжиною не менше 3 см одягають на зрізаний навкіс кінець вогнепровідного шнура.

Детонуючим шнуром заряди підриваються, як правило, за допомогою капсуля-детонатора, який обтискується на кінці відрізка ДШ або безкапсульним способом. Капсуль-детонатор встановлюють в ДШ і кріплять його так само, як і на ВШ при виготовленні запалювальної трубки.

Безкапсульним способом можна підривати заряди з порошкоподібної та пластичної ВР. З цією метою в заряд розміщується відрізок ДШ, складений в 4-5 рядів без перетинання. Для виготовлення бойовика з пластичної ВР, необхідно зробити на кінці детонуючого шнура 3-4 вузли та розмістити в заряді пластичної ВР. Безкапсульний спосіб застосовується для підривання зарядів, які розміщені у важкодоступних місцях. Перевага цього способу полягає у його простоті й безпеці.

Детонуючий шнур ріжуть на відрізки необхідної довжини чистим та гострим ножем на дерев’яній підкладці, попередньо розкатавши всю бухту шнура або її частину таким чином, щоб від місця розрізу до нерозгорнутої частини бухти було не менше 10 м. Після кожного розрізу слід зчищати крихти від шнура з підкладки та ножа і наступний розріз проводити на новому місці підкладки. Відрізати детонуючий шнур, вставлений в капсуль-детонатор, забороняється.

З’єднання двох кінців ДШ між собою називається зростком. Зростки виконуються декількома способами (мал.5).

мал.5 – Зростки детонуючого шнура:

а – внакладку; б – прямим вузлом;

в – подвійною петлею

Для одночасного підривання декількох зарядів з детонуючого шнура готують вибухові мережі. Мережі бувають трьох видів: послідовні; паралельні; змішані. Для забезпечення успіху вибуху у послідовних і змішаних мережах застосовують замикаючий шнур, тобто крайні заряди також з’єднують між собою відрізками ДШ. Відрізки шнура, які з’єднують окремі заряди, повинні, як правило, мати КД на обох кінцях.

Відрізки детонуючого шнура необхідно прокладати до підривних зарядів таким чином, щоб вони не стикатися між собою та з іншими зарядами, не перетинались один з одним та не утворювали петель й не були сильно натягнуті.

Під час проведення підривних робіт вогневим способом підривання необхідно виконувати наступні вимоги:

-отримавши ВШ, перевірити швидкість його горіння;

-вести суворий облік запалювальних трубок і КД та видавати їх тільки перед встановленням у заряди.

-вести облік зарядів, які вибухають, щоб перевірити чи нема неспрацьованих;

-до неспрацьованих зарядів підходити не раніш ніж через 15 хвилин, при підході до неспрацьованих зарядів спостерігати, чи нема ознак горіння шнура або самих зарядів;

-при підриванні зарядів запалювальними трубками кількість вибухівників для їх запалювання визначити в залежності від відстаней між зарядами, дистанції відходу і часу запалювати не більш п’яти трубок;

-перед підпалюванням запалювальних трубок давати сигнал “ПРИГОТУВАТИСЬ”, за яким вибухівники обрізають вільний кінець запалювальної трубки під гострим кутом, стають біля зарядів і готуються до запалювання;

-запалювання проводити за сигналом “ВОГОНЬ!”.

-вогнепровідний шнур, який потух, повторно не запалювати;

-під час підготовчих робіт ДШ повинен знаходитись у тіні;

-якщо заряди, які з’єднані ДШ, не спрацювали, підходи до них дозволяється тільки одній людині і не раніш 15 хвилин; при підході до них необхідно перевірити відсутність ознак горіння ДШ і зарядів, при наявності таких ознак підходити до зарядів забороняється;

-при підриванні груп зарядів, з’єднання ДШ, перевірку результатів вибуху проводити тільки одній людині.

Тема№3.Електричній спосіб підривання

ЕСП застосовується для одночасного підривання декількох зарядів або для переведення вибуху в точно встановлений час.

Переваги електричного способу підривання:

• можливість одночасного підриву великої кількості зарядів з великих відстаней;

• можливість проводити підривання у точно встановлений час;

• дозволяв передчасно перевірити справність електровибухових мереж;

• менш небезпечний, ніж вогневий спосіб. Недоліки електричного способу підривання:

• більший, ніж при вогневому способі, час підготовки об'єктів до вибуху;

• вразливість електровибухових мереж;

• складність захисту від блукаючих струмів та грозових розрядів;

• потребує висококваліфікованих підривників;

• більш дорогий спосіб ніж вогневий;

Засоби підривання при електричному способі підривання:

• електродетонатори;

• електроспалахувачі;

Приналежності при електричному способі підривання:

• проводи;

• джерела струму;

• перевірочні, вимірювальні прилади;

• саперний ніж;

• обжим;

• стрічка;

• шпагат, провід.

Електродетонатор складається з капсуля-детонатора 8-А зібраних у загальній гільзі. Електроспалахувач складається з платино-ірідієвого мостику ( коротка проводка 25-26 мікрон), припаяний до кінців жил, 2-х ізольованих проводів якій знаходиться у спалахуючому складі у вигляді твердої краплі, яка покрита водоізоляційним шаром. Проводи від мостика виведені назовні через пластикову пробку, щільно обтиснуту у дульці гільзи.

ТТХ ЕДП

• опір у холодному стані - від 0,9 до 1,5 Ом;

• розрахунковий опір в нагрітому стані разом з відводними проводами довжиною 1 м - 2,5 Ом;

• мінімальний спалахуючий струм - 0,4 А;

• мінімальний розрахунковий струм для вибуху одинокого детонатора - 0,5А при постійному, і 1А - при змінному струмі;

-мінімальний розрахунковий струм для підривання послідовно з'єднаних електродетонаторів:

• при постійному струмі - 1 А;

• при змінному струмі - 1,5 А;

• безпечний струм - 1,5 А.

Електродетонатори ЕДП і ЕДП-р мають добру герметизацію Зберігають працездатність при знаходженні у воді на глибині 1 м на протязі доби. Перевірки електродетонаторів:

• на цілісність містка

• вимірювання опору

Перевірку опору електродетонаторів проводять при допомозі лінійного мосту. Перевірку на цілісність містка електродетонатора перед прикріпленням його де мережі перевіряють як правило малим омметром.

При перевірці з метою захисту осіб, що проводять перевірку, від ураження осколками гільз електродетонатори необхідно розмішувати за щитами з дощок, за стальними листами, за ґрунтовими валами, під дерниною чи в грунті, на глибині 5-10 см, при відкритому розміщенні електродетонаторів з відводом їх від осіб що перевіряють повинно бути не менше 30 м.

в) Проводи.

Призначені для передачі електричної енергії від джерела струму на містки електродетонаторів. Основним проводом що застосовується при виробництві підривних робіт, служить саперний провід ізольований мідною жилою.

Застосовуються слідуючи типи саперних проводів:

• одножильний - СП -1 і СПП-1;

• двожильний - СП-2 і СПП-2; Вони складаються з декількох мідних дротиків певного діаметру, внутрішньої і зовнішньої ізоляції.(табл.5)

Таблиця 5

ттх

Тип проводів	Конструкція ізоляції	Опір на 1 км жили, Ом	вага 1 км дроту, кг	зусилля на розрив, кг
одножильний СП-1	2-х шарове гумове переплетення	25	ЗО	ЗО
двохжильний СП-2	те саме	25 однієї жили	60	40
одножильний СПП-1	Світло-термостійкий поліетилен	37.6	8	28
двохжильний СПП-2	те саме	37.5 однієї жили	16	45

При нестачі саперного проводу допускається застосування на підривних роботах телефонних кабелів зв'язку, електроосвітлювальних проводів.

При використанні яких інших проводів необхідно виміряти опір їх жил, а при роботах у вологих місцях, під водою і у випадку вкладання проводів у грунт на довгий час і опір ізоляції.