- •Міністерство освіти і науки україни політологія Навчальний посібник
- •Рецензенти:
- •Передмова…………………………………………………………………7
- •Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука................9
- •Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації........................................................................................................19
- •Тема 12. Політичні процеси. Сутність й особливості політичного розвитку суспільства....................................................................................134
- •Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як
- •1.2. Політологія як наука і навчальний предмет
- •Політологія
- •Теоретичний рівень Прикладний рівень
- •Теоретична політологія
- •Прикладна політологія
- •Основні сфери застосування
- •Основні висновки
- •2. Політологія як наука і навчальний предмет Тематика контрольних робіт
- •Література
- •Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації
- •2.1.Зародження та розвиток політичних вчень в епоху Стародавнього світу та Середніх віків.
- •2. 2.Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу
- •2.3. Розвиток політичної думки у період Сучасності
- •2.4. Розвиток політичної думки в Україні
- •План семінару
- •Розвиток політичної думки в Україні.
- •Тема 3. Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики
- •3.1. Особистість як первинний суб'кт і об'єкт політики
- •3.2.Політичне відчуження особистості
- •Політична соціалізація особистості
- •3.4. Участь особистості в політичному житті
- •Функції виборів:
- •Класифікація виборів:
- •Класифікація референдумів:
- •Особистість як первинний суб’єкт і об’єкт політики
- •Політичне відчуження особистості
- •Участь особистості в політичному житті
- •Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта.
- •4.1. Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства.
- •4.2. Політичний лідер, його сутність, основні ознаки і типологія
- •Статус у формальній структурі Статус за шкалою престижу
- •4.3. Сутність, основні теорії, функції і характерні риси політичних еліт.
- •Політично активна частина населення
- •4.4. Типологія і рекрутування політичної еліти
- •Тематика контрольних робіт
- •Тема 5 . Соціальна стратифікація і політика
- •5.1. Теорії соціальної стратифікації
- •Історичні форми соціальної стратифікації
- •5.2. Соціальні процеси в Україні та вплив соціальної стратифікації на політичне життя
- •5.3. Політична роль середнього класу і його становлення в Україні
- •Основні висновки
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства
- •6.1. Сутність етнополітології . Основні форми етнонаціональних
- •Поліетнічний склад населення планети й окремих держав.
- •Необхідність об’єктивного дослідження етнонаціональних
- •6.2.Націоналізм, його основні форми і різновиди
- •6.3. Етнополітичні конфлікти в сучасному світі
- •Тематика контрольних робіт
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •7.1. Сутність та структура політичної системи суспільства
- •7.3.Типи політичних систем
- •7.4. Політична система України
- •Тема 8. Групи інтересів і політичні партії
- •Революційні рухи еволюційний вибух
- •Функція політичного рекрутування підбір і висунення кадрів як для
- •Характер представництва свого електорату
- •Базова ідеологічна доктрина
- •Інтереси яких груп захищає
- •Тема 9. Політична влада
- •9.1.Влада: зміст і сучасна концептуалізація.
- •9.2.Структура відносин влади.
- •9.3.Легітимність політичної влади.
- •9.4. Влада в Україні.
- •Тема 10. Громадське суспільство та правова держава
- •10.2. Правова держава та її принципи
- •10.3. Природні та невід’ємні права людини
- •Умовно права людини поділяють на:
- •10.4. Формування громадянського суспільства та правової держави в
- •План семінару
- •Література
- •Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів
- •11.1. Політичний режим, поняття, типи
- •11.3. Сутність і різновиди авторитаризму
- •11.4. Демократичний режим, характерні риси й особливості
- •Тема 12. Політичні процеси. Сутність й особливості
- •Сутність і особливості політичного процесу як категорії політичної науки.
- •12.2.Типології політичних процесів.
- •12.3.Системна трансформація в Україні
- •План семінару
- •Тема 13. Політична модернізація
- •13.1.Теорії модернізації.
- •Тема 14. Конфлікти в суспільстві
- •Соціальний інтерес – як узагальнюючий фактор
- •Локальні
- •Міждержавні
- •Глобальні
- •14.2. Етапи конфліктів і методи їх вирішення та регулювання
- •Подолання
- •14.3.Особливості конфліктів в Україні
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •Тема 15. Світова система на сучасному
- •15.1.Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин
- •15.2. Актори світової політики
- •15.3.Формування світової системи: історія та сучасність
- •15.4.Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми.
- •Тема 16. Політична культура
- •16.1.Зміст і структура політичної культури
- •Гносеологічний
- •Аксіологічний
- •Практичний
- •16.2.Типи, види та функції політичної культури
- •16.3. Політична культура сучасної України
- •П лан семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Тема 17. Політична поведінка та форми політичної
- •17.2.Типи політичної поведінки та їх прктичні приклади з історії
- •17.3.Політична участь та її форми в Україні
- •П лан семінару:
- •Література
- •Тема 18. Місце і роль змі в політичних процесах
- •18.1.Закономірність посилення політизації змі в історичному аспекті
- •Об’єктивні
- •Суб’єктивні
- •18.2.Особливості функціонування змі в політичній системі сучасного суспільства
- •У якій залежності перебувають змі з офіційними гілками влади?
1.2. Політологія як наука і навчальний предмет
Виникнення політології як науки – процес довготривалий і має певні стадії. К.Дойч відмітив, що кожна суспільна наука, зокрема і політологія, проходить нібито три ступені розвитку: філософську, емпіричну і стадію ревізії емпіричного стану. Ця ідея видається досить плідною. Політична наука в своїй початковій, філософсько-етичній формі виникає в результаті раціоналізації і концептуалізації політичних поглядів за часів Конфуція, Платона і Арістотеля (V-III ст. до н.е.) та проходить в своєму розвитку ряд етапів. Сучасного вигляду політологія набуває в другій половині ХІХ ст. у зв’язку з появою і розповсюдженням біхевіористських (bihevior - поведінка), емпіричних методів дослідження. Приблизно в цей же період йде становлення політичної науки як самостійної академічної дисципліни. У 1857 р. у Колумбійському коледжі США створюється кафедра “Історія і політична наука”. У 1880 р. в цьому ж коледжі організується перша школа політичної науки. Паралельно йде процес перетворення політології в самостійну наукову і навчальну дисципліну в Європі. Великий внесок у становлення сучасної політології зробили такі європейські вчені як М.Вебер, Р.Міхельс, Г.Моска, В.Парето, А.Токвіль, а також К.Маркс і Ф.Єнгельс.
На початку ХХ ст. процес виділення політології в самостійну академічну дисципліну в основному завершився. Активізація й інтеграція політичних досліджень сприяли створенню в 1948 р. під егідою ЮНЕСКО Міжнародної Асоціації політичної науки, яка продовжує діяти й донині.
Ідеї європейських дослідників лягли в основу політичних концепцій українських вчених і були трансформовані ними на український грунт, що дозволяє стверджувати про існування української політології як науки. Теоретики української політичної науки, творчість яких становить її методологічну основу, були професійними істориками, юристами і соціологами. Відсутність української державності змушувала їх обгрунтовувати з історичної точки зору невід’ємність прав українського народу на свою державність і на цій основі виводити свої політичні концепції. Дореволюційний етап, найвідомішими представниками якого були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський, - це етап становлення української політології. Його характерною ознакою було домінування народницької ідеології над державницькою. Міжвоєнний етап української політології, найбагатший у теоретичному відношенні, дав різноманітні наукові концепції української державності. Українські політологи міжвоєнної доби – В.Липинський, С.Томашівський, В.Кучабський та інші – політологічні дослідження вели головним чином в еміграції, а до початку 30-х років і в Україні. Після другої світової війни теоретичні проблеми української політології в історико-політичному аспекті досліджували професори Б.Крупницький, І. Лисяк-Рудницький, Я.Пеленський та інші.
В СРСР майже до самого розпаду на політології лежало ідеологічне табу. Вона трактувалась як псевдонаука, буржуазна наука, подібно до генетики. Лише в 1990 р. політологія набула офіційного визнання. Сучасний, новітній етап української політології зосереджений на дослідженні процесів державотворення і формування політичної системи України, партійно-політичного структурування, функціонування політичних інститутів і політичних еліт, політичної культури і громадянського суспільства.
Такою є стисла історія виникнення і розвитку політології.
Що ж вивчає політологія? Який предмет її дослідження?
З цього приводу існують різні, хоча й не взаємовиключні точки зору. Перша група визначень виходить з того, що політологія становить собою лише одну з наук про політику, яких є багато. Термін “політичні науки” визначив у середині ХХ ст. американський вчений Гарольд Лассуел. Політичні науки – це інтегральне поняття, яке об’єднує весь спектр інтелектуальних досліджень сфери політичного. Він включає політичну соціологію і політичну психологію, політичну філософію і політичну антропологію (лат. antropos – людина), політичну географію і політологію.
Друга група авторів фактично ототожнює політологію і політичну соціологію як найбільш загальні науки про політику. Як синоніми їх розглядає відомий французький вчений М.Дюверже.
Ці підходи мають як свої сильні, так і слабкі сторони. Уникнути слабкостей двох окреслених підходів на предмет політології дозволяє третя точка зору.
Вона розглядає політологію як загальну, інтегральну науку про політику в усіх її проявах, включаючи в неї всі політичні дисципліни. Цю позицію відстоює авторитетний політолог Дж.Сарторі. Виходячи з неї, політична наука в своїй основі єдина і одночасно внутрішньо диференційована. У такому сенсі правомірно говорити про окремі політичні науки як специфічні частини єдиної політичної науки.
Таким чином, узагальнюючи зазначимо, що політологія становить собою науку про політику і її відносини з суспільством. Деталізуючи предмет політології, нерідко перераховують найважливіші його складові, до яких відносять
політичні інститути, перш за все державу і партії;
політичну свідомість і культуру;
суб’єкти політики – особа, зацікавлені групи, політичні еліти та лідери;
внутрішньодержавні і міжнародні політичні відносини;
політичний процес як динамічну характеристику політики.
В іншому варіанті параметри предмета політичної науки мають чотири виміри:
нормативні ідеї (програми, декларації, інструкції, правові та інші норми);
відносини влади і політичного панування;
суб’єктивні установки;
інститути.
Таким чином, предметом політології є закономірності структури, функцій, розвитку політичного життя в усіх його проявах. Політологія ж, як раціональне відображення політичного життя, є системою знань про цілі, завдання, рушійні сили і зміст політичних процесів, про діяльність людей, партій, об’єднань, держав у сфері політичних відносин.
Трактування змісту предмета політології залежить від дослідницького підходу та від наукових методів аналізу політики. Найбільш важливі загальні методи дослідження сфери політичного подані в таблиці.
Метод |
На чому акцентує увагу |
Як вивчає політику |
1. Інституційний |
На взаємодії політичних інститутів: права, держави, політичних партій, рухів. |
Аналіз офіційних структур і формальних правил прийняття рішень. |
2. Історичний |
На політичних явищах і процесах в часі і просторі. |
Аналіз змін політичних норм, відносин, інститутів у контексті зв’язку минулого, сучасного і майбутнього. |
3. Соціологічний |
На залежності політики від суспільства, соціаль- них факторів: соціальної структури, соціальних груп, ідеології, культури тощо. |
Аналіз політики як сфери ціленаправлених взаємодій соціальних груп, що переслідують свої інтереси. |
4.Біхевіористський (поведінковий) |
На особистісному вимірі політики, поведінки окремих людей і груп, базуючись на емпіричній інформації. |
Аналіз (поведінки індивіда) систематично спостерігаємо за принципом “стимул-реакція”. |
5. Психологічний |
На суб’єктивних механізмах політичної поведінки: спонуканнях, бажаннях, мотивах, емоціях. |
Аналіз індивідуальних якостей, рис характеру, неусвідомлюваних психіч- них процесів, що впливають на політичну поведінку. |
6. Структурно-функціональний |
На політиці як сфері зі складною структурою. |
Аналіз елементів структури політичної сфери і специфічних функцій кожного елемента |
7. Системний |
На цілісності політики як саморегулятивного орга- нізму і характері її відносин із зовнішнім середовищем. |
Аналіз характеру обміну ресурсами та інформацією між політикою й іншими сферами, способів розподілу ресурсів інститутами влади. |
8. Порівняльний метод |
На зівставленні однотипних політичних явищ. |
Аналіз однотипних політичних явищ з метою вияву їх спільних рис і специфіки. |
Іншу групу засобів пізнання в політології становлять методи емпіричних досліджень, з допомогою яких отримується первинна інформація про політичні факти. Ці методи не є специфічно політологічними і в основному запозичені нею з прикладної соціології, математики, кібернетики тощо. До них належать:
використання статистики, перш за все електоральної, тобто участі громадян у виборах;
аналіз документів;
анкетні опитування;
теорія ігор (особливо продуктивна при прийнятті рішень);
спостереження безпосередньо реальних політичних подій або в умовах експериментальної ситуації.
Весь різноманітний дослідницький арсенал сучасної політичної науки підпорядкований одній меті – отримання достовірного знання, об’єктивних даних про політичні процеси і їх розвиток.
Нині як у кожній науці, так і у структурі політології чітко виокремлюються два рівні знань – теоретичний та прикладний, емпіричний.