28. 28.Школа і педагогічна думка в період буржуазної революції кінця 18 ст. Проект шкільної системи, розроблений ж.А. Кондорсе

Революція, яка відбулася у Франції в 1789-1793 рр. наклала глибокий відбиток на всі сфери суспільного життя у цій країні. Вона також значно вплинула на теорію i практику виховання й освіти підростаючого покоління.

Проблемам народної освіти діячі революції будь-яких політичних напрямків надавали першочергового значення. Адже всі вони отримали ідеологічну підготовку i знаходились під впливом французького просвітительства. Одному з них, а саме Дантону, належить вислів: “Після хліба самою нагальною потребою народу є освіта“.

Діячами французької революції кінця XVIII ст. було поставлено ряд нових проблем:

1) вперше розвиток широкої народної освіти був офіційно оголошеним завданням першочергового державного i політичного значення;

2) вперше було надано законодавчого характеру принципам обов’язкової i безплатної для всіх початкової шкільної освіти;

3) революція показала можливість створення світської народної школи, яка була б звільнена від контролю з боку церкви.

У період революції було висунуто ряд проектів корінного оновлення системи освіти й виховання підростаючого покоління (проекти Талейрана, Кондорсе, Лепелетьє, Лавуазьє, Бабефа та iн.). У цих проектах автори пропонували народну освіту зробити обов’язком держави по відношенню до всіх громадян, щоб навчання було всезагальним і безплатним на всіх шкільних ступенях, щоб освіта була рівною для молоді обох статей, щоб у школах замінити вивчення релігії курсом моралі та ін. Зокрема, автором одного з проектів – Лавуазьє було вперше запропоновано поряд з загальноосвітніми школами створювати професійні учбові заклади, так звані “школи механічних i хімічних ремесел“. У свою чергу, Кондорсе у своєму проекті висунув ідею єдиної світської школи, в якій всі ступені взаємопов’язані адміністративно i програмно. Саме проект Кондорсе (хоч i з багатьма змінами) був затвердженим у Конвенті. Даний проект став прототипом системи народної освіти, яка була прийнята у Росії на початку XIX ст.

Незважаючи на перемогу сил реакції, французька революція кінця XVIII ст. залишила в спадщину зародки нової організації шкільної справи. Ідеї, що містилися в запропонованих у роки революції проектах реорганізації освіти, здійснили могутній вплив на розвиток демократичної педагогіки XIX ст. у багатьох країнах світу.

Проект Кондорсе

Жан Антуан Кондорсе (1743-1794) був видатним філософом, економістом, математиком, фізиком, а також одним з керівників партії жирондистів. Він представив свій проект в організований Законодавчими зборами Комітет громадської освіти.

Кондорсе проголосив, що освіта народу - це обов'язок держави по відношенню до всіх без винятку громадянам; навчання має бути загальним і безкоштовним на всіх шкільних ступенях, рівним для молоді обох статей; викладання релігії має бути скасовано.

Кондорсе пропонував таку шкільну систему:

1) Первинна (початкова) школа з чотирирічним курсом. У неї зобов'язані надходити всі хлопчики і дівчатка без різниці станів та професії батьків. Ці школи відкриваються в усіх місцях з населенням в 400 чоловік. Програма навчання: читання, письмо, елементарні знання з граматики та арифметики, первістків геометрії, знайомство з сільським господарством і ремеслами, із загальним станом виробництва в країні. Крім того, в них вивчаються основи суспільного ладу і моралі. Інакше кажучи, в школі загального навчання намічалася широка загальноосвітня програма і трудове навчання.

2) Школа другого ступеня (вторинна) з трирічним курсом. У неї надходять закінчують первинну школу. Вторинна школа відкривається в кожному місті чи окрузі, що налічує не менше 4000 жителів. Програма навчання: математика, природознавство, елементарні знання з торгівлі, принципи моралі і суспільствознавство. Кожна школа повинна мати бібліотеку та кабінети з моделями машин, з колекціями з природознавства, з набором ремісничих інструментів, прилади для метеорологічних спостережень.

3) Інститути-навчальні заклади з п'ятирічним курсом, де завершується середню освіту та молодь отримує деяку професійну підготовку для безпосередньої участі в житті. Кондорсе пропонував відкрити лише 110 інститутів на всю країну, тобто цей вид освіти залишався фактично недоступним для народу. В інститутах, на думку Кондорсе, вивчають науки, корисні кожній людині і громадянину незалежно від професії, і певні професійні знання по сільському господарству, з механіки, військової справи, медичні відомості.

4) Ліцеї - вищі навчальні заклади (одинадцять на всю Францію) - засновуються замість схоластичних університетів, що були оплотом феодальної реакції для обраних, для верхівки буржуазного суспільства.

Таким чином, Кондорсе висував у своєму проекті ідею єдиної світської школи, в якій всі шкільні ступені взаємопов'язані один з одним адміністративно і програмно, бо інститути керують школами свого департаменту, а ліцеї - інститутами свого округу. Всією ж системою навчальних закладів має керувати Національний інститут наук і мистецтв - адміністративний і дослідницький центр.

Обгрунтовуючи свою систему, Кондорсе вказував, що людський розум здатний під впливом освіти до нескінченного розвитку, що від успіхів науки залежить рух людства вперед.

Проект Кондорсе був у цілому прогресивний, але в ряді його положень відображені не інтереси народу, а інтереси зростаючої буржуазії.

Так, Кондорсе нічого не пропонував для вирішення питання про матеріальне забезпечення учнів, а в той час незаможні батьки не мали можливості навчати дітей і утримувати їх, не включаючи в трудове життя. Замість релігії був введений курс буржуазної моралі, який мав закріпити основні норми поведінки в новому, буржуазному державі.

Але в проекті Кондорсе виражені і передові вимоги: виключено вивчення релігії, відстоюється реальна школа, підкреслюється велике значення фізіо-математичних наук, визнано рівність чоловіків і жінок у галузі освіти.