2. Державний устрій Київської Русі

На завершальному етапі формування давньоруської державності під впливом суспільних змін Володимир Великий впровадив у життя кілька реформ.

Адміністративна реформа. Суть її полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавали 12-м синам князя, великокнязівським посадникам і наближеним боярам. Це зруйнувало місцевий сепаратизм племінної верхівки і родоплемінний поділ суспільства змінив територіальний, який належить до основних ознак сформованої держави.

Військова реформа. Були ліквідовані “племенні” військові об’єднання і злито військову систему зі системою феодального землеволодіння. Володимир Великий активно роздавав “мужам лучним” земельні володіння у прикордонних регіонах Русі, зобов’язуючи їх до військової служби. Він сформував віддане військо, укріпив південні кордони від нападів кочівників. Заслуговує на увагу висвітлення проблеми охрещення Русі, яке було прогресивним явищем.

Запровадження християнства – це епохальний поворот в історії Давньоруської держави. Він який не лише суттєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й на тривалий час визначив характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.

Володимир Великий спробував здійснити релігійну реформу, спочатку модернізуючи язичництво й запровадивши на Русі культ єдиного бога – громовержця Перуна. Однак навіть усучаснена релігія не відповідала тодішнім потребам, і вибір було зупинено на християнстві візантійського напряму. Нова релігія запроваджувалась упродовж трьох років (988, 989, 990), хоча літописець зазначає дату 988 р. Насправді християнізація Русі тривала декілька століть.

Князь увів новий зведений закон усного звичаєвого права, який літописець назвав “Уставом земленим”, який пізніше покладено в основу “Правди Ярослава” (1016). Володимир Великий проводив активну зовнішньополітичну діяльність, постійно застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів.

У 1019 р. у Києві княжився Ярослав (1019–1054). За його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту і стала однією з провідних держав Європи. Він сприяв посиленню єдності та централізації Русі.

Князь склав перше рукописне зведення законів – “Руську правду”, опікувався будівництвом, міст. У Києві побудував Софійський собор, Георгіївську та Іриннинську церкви, Печерський монастир. Піклувався про розвиток освіти та культури. Розширив територію Русі (Прибалтика і [Червона Русь]). Сприяв династичним шлюбам.

Розкажіть про правління Ярославичів, зокрема київського князя Володимира Мономаха (1113–1125).

Загалом Київська Русь прагнула стати активним суб’єктом міжнародних відносин, зробила перші спроби вписатися в геополітичний простір, зуміла налагодити політичні, економічні, культурні зв’язки з усіма провідними країнами Європи.

Для з’ясування ситуації з охороною навколишнього середовища і тієї відповідальності, яка наступала в зв’язку з порушенням цих норм у період Київської Русі, варто проаналізувати основні законодавчі акти цього часу (“Руську правду”, “Правду Ярославичів”, “Повчання дітям”).

Завершуючи розгляд цього питання, необхідно уяснити: державний устрій Київської Русі пройшов тривалу еволюцію, не був незмінним і залежав від конкретних історичних, економічних та політичних змін.