6. Ринок і продукція

1. Поняття і характеристика ринкового типу господарювання. Функції ринку.

2. Види ринків.

3. Інфраструктура ринку.

4. Принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку.

5. Поняття та класифікація продукції.

6. Вимірники обсягу продукції.

Ринок є середовищем реалізації товарно-грошових відносин. Він перебуває між виробництвом товару і його споживанням, тут відбувається оцінка суспільної значимості даного товару. Об'єктами ринкових відносин виступають: споживчі товари і послуги, робоча сила, цінні папери, валюта, науково-технічна інформація, нерухомість тощо. Суб'єктами ринкових відносин у результаті суспільного поділу праці стають усі економічні одиниці, що господарюють, виробляють і споживають економічні блага. Суспільний поділ праці, що призводить до відокремлення товаровиробників, виступає як головна умова і причина формування ринку. Суб'єкти ринку на стадії обміну результатами своєї праці поділяються на дві групи — виробників і споживачів.

Конкретно-економічне поняття ринку: сфера товарного обігу і пов’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) в процесі купівлі-продажу товарів.

Ринок забезпечує органічний зв’язок між виробництвом і споживанням. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, установлюється співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цін на товари та послуги

Функції ринку: 1. Посередницька. Вона пов'язана з доведенням товару від виробників до споживачів з метою задоволення їхніх потреб. 2. Регулююча. В ринковому регулюванні велике значення має співвідношення попиту і пропозиції. Зростання ціни є сигналом до розширення виробництва, зниження — до його скорочення. Через механізм попиту та пропозиції він встановлює необхідні відтворювальні пропорції в економіці. 3. Стимулююча. За допомогою цін ринок стимулює впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат на виробництво продукції і підвищення її якості, розширення асортименту товарів та послуг. 4. Інформаційна. Ринок є багатим джерелом інформації, знань, відомостей, які необхідні господарюючим суб'єктам: інформацію про кількість, асортимент і якість тих товарів та послуг, які на нього поставляються. Наявність інформації дозволяє кожному товаровиробнику звіряти виробництво з мінливими умовами ринку. 5. Санаційна. Ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і одночасно стимулює розвиток ефективних, перспективних фірм. 6. Ринок виконує також соціальну функцію, він дозволяє вирішувати проблеми рівня життя населення, структури і ефективності виробництва, через соціальну функцію ринок диференціює товаровиробників.

Ринок впливає на всі фази відтворення — виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він пов'язаний як з виробничою, так і з духовною сферою.

Типи ринків з урахуванням поведінки їх суб’єктів

1. Ринок споживачів, тобто ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купляють товари або одержують послуги для особистого споживання;

2. Ринок виробників — сукупність осіб і підприємств, які дістають товари для їх використання у виробництві інших товарів чи надання послуг;

3. Ринок проміжних продавців (посередників) — сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів з метою їх перепродажу або здавання в оренду іншим споживачам та одержання прибутку;

4. Ринок державних і громадських установ, які купляють товари і одержують послуги з метою їх подальшого використання у вигляді комунальних послуг або для передачі тим, хто цих послуг потребує;

5. Міжнародний ринок — ринок іноземних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

За механізмом функціонування розрізняють вільний ринок, який регулюється на основі вільної конкуренції незалежних товаровиробників; монопольний (олігопольний) ринок; ринок монополістичної конкуренції; ринок, що регулюється державою.

Згідно з діючим законодавством країни, розрізняють легальний, або офіційний, і нелегальний, тіньовий ринки.

Інфраструктура ринку — сукупність організацій (установ), що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання. Основні елементи ринкової інфраструктури: комерційні інформаційні центри; товарні, фондові і валютні біржі; комерційно-кредитні та інші об'єкти; транспортна і складська мережі; комунікаційні системи тощо.

У забезпеченні безперервного руху товарів визначальну роль відіграють постачально-збутові організації-посередники, дилерська мережа підприємств оптової і роздрібної торгівлі, пункти прокату та лізингу, страхові, аудиторські, брокерські компанії, торгові доми, аукціони, рекламні агентства тощо.

Існує також відповідно спрямована інфраструктура кожного конкретного виду ринку, яка враховує специфіку їхньої організації, формування та функціонування тощо.