1.2.3. Сили і засоби Цивільної оборони

Силами Цивільної оборони є державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба підпорядкована керівникові центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

Перед аварійно-рятувальною службою МНС поставлені завдання захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і в осередках ураження, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Спеціалізовані формування – це підрозділи Цивільної оборони, що призначені для виконання специфічних робіт, пов’язаних із радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах та продуктопроводах, проведенням профілактичних та відновлювальних робіт, що потребують спеціальної кваліфікації особового складу і застосування спеціальних технічних засобів.

Такі формування мають три рівні підпорядкування: центральний, територіальний (не нижче міста) та об’єктовий. Відповідно до рівня підпорядкування вони поділяються на: центрального підпорядкування Міністерству з надзвичайних ситуацій (МНС), створюється Кабінетом Міністрів України; територіального – створюється місцевою державною адміністрацією; об’єктового –створюється адміністрацією підприємства.

Спеціалізовані формування безпосередньо підпорядковуються органу-засновнику, а оперативно – для застосування в разі НС – відповідному органу управління у справах Цивільної оборони.

На спеціалізовані формування покладаються:

• рятувальні та евакуаційні роботи в осередку ураження та надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо на місці робіт або на шляхах евакуації;

• профілактична робота для запобігання аваріям і катастрофам;

• виробництво, ремонт та технічне обслуговування захисних дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку, іншого оснащення для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Крім того, спеціалізовані формування можуть виконувати роботи неаварійного характеру, спрямовані на поліпшення протиаварійного захисту потенційно небезпечних об’єктів та підготовку персоналу таких об’єктів до дій у надзвичайних ситуаціях.

Для виконання покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

До складу оперативних підрозділів зараховуються працездатні особи, які досягли 20-річного віку, мають стаж роботи на підприємствах, досвід аварійної роботи та призначення до спеціалізованих формувань. Комплектування здійснюється на підставі професійного добору за спеціальними інструкціями.

Невоєнізовані формування – це група робітників та службовців об’єкта, які об’єднані в окремі загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном, без звільнення від основної роботи, підготовленні для ведення РІНР при виникненні надзвичайної ситуації.

Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи та організації, їх працівники, матеріальні та технічні засоби.

До невоєнізованих формувань Цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3-х років, та осіб, що мають мобілізаційні розпорядження.

За призначенням формування можуть бути загального призначення і формування забезпечення (формування служб Цивільної оборони), за підпорядкованістю – територіальні та об’єктові.

Невоєнізовані формування загального призначення є основними підрозділами НФ ЦО, поділяються на територіальні та об’єктові.

Вони створюються на територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу України, на об’єктах господарювання і призначені для пошуку і порятунку потерпілих у районах лиха, наданням їм долікарняної допомоги, проведення невідкладних робіт, що сприяють рятуванню людей, захисту їх життя та здоров’я. Організаційно вони можуть бути зведені в загони, команди, групи.

Територіальні невоєнізовані формування загального призначення створюються на базі підприємств та організацій обласного, районного, міського підпорядкування, підкоряються начальникам Цивільної оборони відповідних територій і використовуються за їхніми розпорядженнями.

Об’єктові формування загального призначення підпорядковуються начальнику ЦО об’єкта і використовуються в інтересах даного об’єкта.

Невоєнізовані формування забезпечення (служб) створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на об’єктах господарювання і призначені для вирішення спеціальних завдань та всебічного забезпечення РІНР у районах стихійного лиха й вогнищах ураження. Організаційно це можуть бути загони, команди, колони, бригади, дружини, групи, відділення, ланки, пости. Вони можуть виконувати такі завдання:

• ведення розвідки;

• забезпечення зв’язком;

• ведення медичної розвідки, надання медичної допомоги, проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів;

• локалізація та гасіння пожеж;

• ведення інженерної розвідки, РІНР, відновлення і ремонт доріг та дорожних споруд;

• ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунально-енергетичного господарства;

• проведення санітарної та спеціальної обробки людей, техніки, майна, а також територій;

• перевезення людей і матеріальних цінностей;

• підтримування громадського порядку, несення комендантської служби;

• забезпечення гарячим харчуванням, водою, продовольством, одягом, взуттям та іншими видами забезпечення.

Територіальні невоєнізовані формування забезпечення (служби) ЦО створюються на базі підприємств, організацій, установ відповідного профілю, за наявності необхідних фахівців, матеріальних і технічних засобів, які підпорядковуються начальникам ЦО цих адміністративно-територіальних одиниць.

Об’єктові формування служб створюються на базі служб або структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільше відповідає характеру завдань цих формувань.

Забезпечення формувань ЦО технікою і майном здійснюється як централізовано, так і з місцевих ресурсів за рахунок тих об’єктів, на базі яких вони створюються. Спеціальна техніка і майно утримуються в постійній готовності до використання за призначенням.