3. Тенденції глобалізації

Поняття «тенденції глобалізації» не набуло однозначного розуміння. Частина авторів вважають, що такі дійсно існують. Як правило до тенденцій відносять при цьому загальні особливості сучасного світу( багатополюсність, нестійкість тощо). Інші дослідники, зважуючи на об’єктивність процесу, вважають, що таких тенденцій бути не може. Зважуючи на це, все ж відмітимо наявність окремих тенденцій глобалізації:

1. Поява на зламі тисячоліть різноманітних суб’єктів (гравців, учасників) глобалізаційного процесу, які све активніше заявляють про себе у глобалізованому світі (ТНК, міжурядові та над урядові, громадські організації тощо);

2. Тенденція розширення управлінських функцій міжнародних організацій, економічних і фінансових структур, цілеспрямована діяльність дослідних центрів, найбільш впливових ЗМІ та ін.

3. Тенденція послаблення суверенітету держав;

4. Зростання регіональних утворень та намагання вирішувати складні проблеми регіонального характеру спільними зусиллями;

5. Зростання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами;

6. Тенденція до згортання функцій соціальної держави, особливо в умовах глобальної кризи.

Перелік подібних тенденцій не є вичерпним, але важливо не ототожнювати їх з іншими характеристиками, як ознаки глобалізації, особливості глобалізації та ін.

4. Сутність та характеристика багатовимірності процесу глобалізації

Багатовимірність є важливою ознакою сучасного процесу глобалізації, поряд з такими її характеристиками як перманентність, нерівномірність, самоорганізованість, нелінійність, універсалізація і фрагментація та ін.

Є достатньо підстав уважати, що дана ознака з’явилася в останні десятиліття, тобто на сучасному етапі осмислення глобалізації, переломний час у свідомості і настроях основної частини світового співтовариства. Так російський дослідник О. Чумаков називає цей перід багатоаспектною глобалізацією і повязує його зі значними змінами в культурі, мові, світоглядних і ціннісних засадах, які разом з основними атрибутами глобалізації: мас-медіа, Інтернетом, світовими економічними, політичними, культурними зв’язками і т. п. – найбільш яскраво виражають суть багатоаспектної глобалізації. При цьому вчений зважує, що глобалізація неможлива в якомусь одному секторі світової системи, в той час як інші сектори залишилися би не охоплені нею. Сутність багатоаспектної глобалізації полягає в тому, що вона не просто охоплює всі сфери суспільного життя, а замкнулась з багатьох параметрів (географічно, економічно, політично), чи наблизилась до такого стану.

Отже, багатоаспектна глобалізація розпочалася в 70-і роки ХХ ст. і продовжується в даний час. Її особливість пов’язується зі зміною людини та її свідомості, усвідомленням нею глобальних загроз, формуванням культури і способу життя для значної частини жителів планети, розвитком інформаційно-тенологічних процесів, появою глобальної свідомості як ще однієї форми суспільної свідомості поряд з міфом, релігією, філософією, наукою, екологією. Якщо більш точно визначати початок сучасного переломного моменту, коли людство вступило у завершальну фазу переходу від фрагментарного стану до стану цілісного не лише по суті, а й детально, то його можна співставити з часом „відкриття” глобальних проблем і усвідомлення принципово нових загроз, які вони несуть людству.

Як відзначає інший відомий дослідник, В. Буянов, нерівномірність глобалізації є продовженням її багатовимірності. В більшості країн і регіонів глобалізація спостерігається переважно в економічній сфері. До того ж, в одних країнах більш швидкими темпами запроваджуються нові технології, а в інших іде розвиток комунікацій. Лише окремі країни сприйняли у своєму розвитку відразу декілька параметрів глобалізації.

Глобалізація – не скоординований єдиний процес, а саме «збірний комплекс» часто незалежних процесів, кожному з яких притаманний свій темп і своя темпоральність, відзначає У. Бек. Множинність і багатоукладність є однією з причин браку згоди навколо означення та хронологічної конкретизації глобалізації.

Уявлення про глобалізацію як про процес незадовільне тим, що, по-перше, вона синхронно і діахронно багатоукладна, а отже, складається із величезної кількості процесів, зв’язки й напрями причинності між якими настільки складні й заплутані, що їх неможливо ідентифікувати як належні до одного наскрізного односпрямованого процесу. По-друге, внутрішня складність не дає змоги виявити закон або закономірності розвитку глобалізації. По-третє, глобалізація не тільки багатоукладна, а й багатовимірна, тобто відбувається в усіш сферах і на всіх рівнях – від «мікро» до «макро». Її вплив значно повсюдні ший, ніж вплив окремого, навіть масштабного процесу, також він дозволяє говорити про глобалізацію як про трансформацію, яка зачіпає все суспільне життя, висуваючи імператив структурного пере впорядкування.

Отже, багатовимірність глобалізації означає поширення трансформаційних змін в усі сфери і на всі рівні суспільного життя (економіка, політика, культура, право, світогляд і мораль, побут людини, мова та ін.). Багатовимірна і багатоаспектна глобалізація це тотожні поняття.