Брестська церковна унія: передумови та наслідки.

Ініціатори укладення

Православні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій, а також впливові українські магнати

Передумови

Жовтень 1598 р. – церковний собор у Бересті для обговорення питання унії, на якому відбувся розкол православної церкви. Г. Балабан відмовився від ідеї унії й підтримав князя К. Острозького в його виступах проти створення об'єднаної церкви, проте перешкодити оформленню унії вони не змогли. Контрреформація перемогла

Причини укладення

• Прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати православних Папі Римському.

• Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що зміцнює державу, і розцінювала унію як перехідний етап до повного покатоличення.

• Православні духовенство й аристократія намагалися позбутися нерівноправності з католиками, посилити свої позиції, досягти зближення із західноєвропейською культурою

Основні положення

• Об'єднання православної та католицької церков у греко-католицьку (уніатську),

• Збереження уніатською церквою обрядів, церковнослов'янської мови, права на митрополичу та єпископські кафедри, права на укладання шлюбу для нижчого духовенства.

• Визнання уніатською церквою верховенства Папи Римського та вчення католицької церкви.

• Зрівняння уніатського духовенства у правах із католицьким, звільнення його від сплати податків,

• Зрівняння у правах із католиками шляхти та міщан, які прийняли унію; надання їм права обіймати посади в державних і міських урядах.

Наслідки

• Створення Української греко-католицької церкви, яка боронила національну ідентичність українців і чинила опір покатоличенню.

• Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської митрополії, ще дві – Перемишльська та Львівська – приєдналися до неї через сто років.

• Першим греко-католицьким митрополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті цю посаду обійняв Іпатій Потій.

• Початок боротьби православних із греко-католиками; в українському суспільстві загострилися релігійні суперечності.

• Не відбулося обіцяного зрівняння в правах уніатів із католиками

Становище православної церкви

• Формально церква визнавалася рівноправною, мала урядові «зольності та привілеї».

• Вищих церковних посадовців призначає король за гроші або за заслуги чи борги держави перед особою (у другій половині XVI ст. жоден митрополит не був обраний церковним собором).

• Державні та світські особи постійно втручалися в церковні справи: судили священиків, не призначали настоятелів, щоб особисто отримувати доходи з церковних маєтностей, обкладали церкву високими податками тощо.

Реформаційний рух

• Реформація – антикатолицький рух за переоблаштування церкви, учасники якого виступали, проти засилля церкви в усіх сферах життя, за зменшення впливу духовенства, здешевлення церкви й спрощення богослужебних відправ.

• 30–40-і роки XVI ст. – проникнення реформаційних ідей в Україну та їхнє поширення передусім серед шляхти й міщан Волиш, Поділля, Галичини, а згодом і в Києві.

• Виникнення внаслідок реформації протестантизму – третього напрямку в християнській релігії.

• Поширення в Україні таких протестантських течій:

– кальвінізм, (не набув популярності в народі, проте було створено близько 100 протестантських общин; до яких входили передусім представники шляхти, зокрема таких родин, як Потоцькі, Радзивілли, Вишневецькі)

– соціанство, теоретиком якого був Фавст Соціан (сповідував ідеї свободи й духовної чистоти людини, людської природи Іеуса Христа, неприйняття ікон у богослужінні, необхідності скасувати смертну кару); соціани відкривали школи, типографії, поширювали літературу; їхніми покровителями виступали князі, посадовці.

• Найголовніший здобуток Реформації – переклад Святого Письма українською «простою» мовою, найвідомішим із яких в Пересопницьке Євангеліє