Тема хі. Суспільно-політична думка Західної Європи

в другій половині ХІХ - початку ХХ століття (6 год.)

Лекція 19. Соціал-демократична спрямованість політичної думки в другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

Ф.Лассаль і його соціально-політичне вчення. Ф.Лассаль і марксизм. «Залізний Закон заробітної плати». Специфіка трактування соціальної структури суспільства та панівного принципу суспільства. Ідеї про приватну власність і політичну владу. Шляхи переходу до нового суспільного ладу та його характерні риси.

Соціально-політична теорія Е.Бернштейна. Формування світогляду Е.Бернштейна. Ставлення Е.Бернштейна до марксизму. Ідейно-теоретичні основи вчення Е.Бернштейна. Судження і обгрунтування неспроможності соціалізму як науки. Соціальний прогрес. «Всезагальний інтерес» і моральна свідомість. Соціалістичний світогляд, ідеали кооперативного соціалізму та шляхи його досягнення.

К.Каутський і його політична доктрина. Особливості формування соціально-політичних поглядів К.Каутського. Вплив Л.Блана, Ф.Лассаля, К.Маркса та Ф.Енгельса. К.Каутський як історик політичної думки. Суть полеміки К.Каутського з Е.Бернштейном. К.Каутський і соціал-демократія. Стьавлення до Жовтневої революції: зневага особи, масове збройне насильство, однопартійний уряд і однопартійна система. Заклики до ліквідації радянської влади в Росії та заміни більшовизму демократією.

Семінар 19. Політична ідеологія західних соціал-демократів.

1. “Демократичний соціалізм” Едуарда Бернштейна.

2. Концепція соціального прогресу Карла Каутського.

Завдання для самостійної роботи (3 год.)

1. Прокоментуйте висловлювання К. Каутського: “Людина за своєю природою не тільки соціальна, а й демократична істота. Або правильно кажучи. Потяг до демократичної діяльності — одна з характерних рис її соціальної природи”.

2. Зробіть письмово порівняльний аналіз політичних ідей Едуарда Бернштейна та Карла Каутського.

Рекомендована література

Агаев С. Движение и цель. (О формуле Бернштайна и не только о ней) // Политические исследования.— 1991.— № 2.

Бернштайн Э. Возможен ли научный социализм // Политические исследования.— 1991.— № 2.

Агаев С. Движение и цель. (О формуле Бернштайна и не только о ней) // Политические исследования.— 1991.— № 2.

Бернштейн Э. Воспоминания. - К.: „Основні цінності", 2005. - 328 с.

Бернштайн Э. Маркс под седлом // Новое время.— 1991.— № 29.

Бернштейн Э. Проблемы социализма и задачи социал-демократии. - М., 1901.

Бернштейн Э. Условия возможностей социализма и задачи социал -демократии. - СПб.: 1899. - 78 с.

Заславский Д. Лассаль. - Л.: Прибій, 1925. - 205 с.

Каутский К. Бернштейн и материалистическое понимание истории.// Исторический материализм. - СПб., 1909.

Каутский К. Демократия и социализм. - М.: Знання, 1991. - 64 с.

Каутский К. К критике теории и практики марксизма. - М.: Едиториал УРСС, 2003.-297 с.

Каутский К. Путь к власти. - М.: Госполитиздат, 1959. - 151 с.

Каутский К. Предшественники новейшего социализма. - М., 1919. - Т.1-2.

Каутский К. Социализм без диктатури // Новое время.— 1990.—№ 28.

Каутский К. Терроризм и коммунизм. - Берлин, 1919.

Классен В. Фердинанд Лассаль.-Иерусалим, „Блю знд Уайт", 1988-200 с.

Лассаль Ф. Дневник. - СПб.: Изд. Б. Н. Звонарева, 1901. -264 с.

Лассаль Ф. Сочинения. - СПб., 1906. - Т.1-3.

Лекція 20. Зародження сучасної західної політології на межі ХІХ-ХХ століть.

Алексіс де Токвіль. Сутність демократичного суспільства. Плюралізм політичних режимів. Демократія і свобода. Сутність американського досвіду демократії. Політична драма Франції: нова спроба тлумачення історичних подій.

Ієремія Бентам. Теорія утилітаризму. Принцип користі. Політичний ідеал: держава – гарант забезпечення щастя людей, спільне благо – сукупність індивідуальних благ, демократична республіка, закон є зло

Огюст Конт. Позитивістський підхід до політичних процесів. Соціологія і політика. Еволюція людської свідомості. Суспільство, держава, політична влада. Теорія «соціократії».

Еміль Дюркгейм. Про розподіл суспільної праці. Розробка загальної теорії релігії. Політика і соціологія. Соціологія і соціалізм. Соціологія і філософія.

Вільфредо Парето. Природа суспільної людини. Суспільство як система. Проблема суспільної користі. Теорія еліт. Типи еліт. Закон циркуляції еліт. Наука панівного класу.

Гаетано Моска. Теорія «правлячого классу». Типологія політичних еліт. Роль політичних факторів в суспільному житті.

Роберт Міхельс. «Залізний закон олігархічних тенденцій». Заперечення закону циркуляції еліт В. Парето.

Макс Вебер. суспільства. Політичні спільності і господарство. Типи легітимного панування. Концептуальні засади соціологічного аналізу політики. Політика як сфера соціальних відносин в «галузі влади і панування». Мотивації, якими керуються суб’єкти політичних відносин. Концепція лідерства, бюрократії, політичного професіоналізму. Суспільство і релігія.

Хосе Ортега-і-Гасет. Виникнення філософії як різновиду професійної діяльності. Демократія і лібералізм. Фашизм як насильство і протизаконність. Бунт мас. Дегуманізація мистецтва.

Семінар 20. Політичні концепції доби зародження західної політології на межі ХІХ-ХХ століть.

1. Концепція “політичного класу” Гаетано Моски.

2. Теорія еліт Вільфредо Парето.

3. Сутність “залізного закону олігархії” Роберта Міхельса.

4. Макс Вебер як фундатор політичної науки.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Поясніть і письмово занотуйте зміст поняття “старий режим” А. Токвіля.

2. У своїй праці „Старий режим і революція” А. Токвіль показує, що державна централізація як компонент Старого режиму зуміла „цілковито перебратись у нове суспільство і міцно в ньому вкоренитися”. У той момент, коли настала революція, „у старій адміністративній споруді Франції майже нічого не було зруйновано”. Централізація не тільки не згинула в революційному штормі, а „вона сама ж його і започаткувала: вона настільки природно посіла в революції своє місце, що її можна було прийняти за творіння цієї революції”,— зазначає Токвіль. Письмово поясніть такий стан справ? Чому бюрократична централізація так невідступно переслідувала французьку націю? Що чим визначається? Демократія свободою чи свобода демократією? Як на це дивився А. Токвіль?

3. Перед вами дві афористичні тези, взяті з праці Токвіля “Демократія в Америці”: а) „Вади тих, хто управляє, і глупота тих, ким управляють, здатні дуже швидко зруйнувати будь-яку конституцію”; б) „Абсолютно неможливо повірити в те, що в результаті голосування народу, який має лакейські нахили, може бути створений мудрий, енергійний і ліберальний уряд”. Зіставивши ці два висловлювання, наведіть відомі вам приклади з історії людства, за допомогою яких можна було б проілюструвати істинність кожного афоризму.

1.„Америка,— писав А. Токвіль,— є тією країною земної кулі, у череві якої міститься найменша кількість революційних паростків” (“Демократія в Америці”. Книга перша. Частина друга. Глава третя). Спробуйте пояснити, з чим пов’язана ця особливість вдачі американського народу. Чому він, на відміну від багатьох інших народів (навіть того ж таки американського континенту), не схильний до революційного перетворення суспільства і віддає перевагу мирному реформуванню суспільно-владних відносин?

2. Сьогодні нації вже не можуть відмовлятися від демократії, що дає всім рівні права і можливості, однак від них самих, і ні від кого іншого, залежить, куди ця демократія їх приведе: «до рабства чи свободи, до освіти чи варварства, до процвітання чи злиднів»,— такими словами закінчує Токвіль свою знамениту “Демократію в Америці”. Як ви гадаєте, чи актуальні ці слова, сказані ще в першій половині XIX століття, для сьогодення? Якщо актуальні, то чим саме?

4. Із доповіді, проголошеної А. Токвілем в Академії правових і політичних наук Франції 15 січня 1848 року, видно, що ліберальну ідею він цінує тією мірою, якою свобода розглядається як «загальне і споконвічне право будь-якої людини». У зв’язку з цією тезою поміркуйте над запитаннями: чи кожна людина прагне до свободи і чи бувають суспільства, в яких всі без винятку індивіди прагнули б до свободи? Від яких людських якостей і громадських чинників залежить ступінь розвитку політичної свободи?

5. Щоб утверджувати демократичний розвиток суспільства, треба, за Токвілем, «закласти фундамент для такої суспільної науки, такої філософії... вивчення якої було б корисним для всіх людей і якою всі вони могли б керуватися». Ця наука «неповинна надавати переваги жодній політичній партії» (“Спогади Алексіса Токвіля”. Частина друга. Розділ II). Як ви вважаєте, чи відповідає це тлумачення Алексіса Токвіля статусу і функції певної суспільної науки, сучасному баченню ролі політології у житті суспільства? Поясніть.

6. Проаналізуйте кожну з трьох загроз, наведених в даній таблиці:

ТРИ ВИДИ ЗАГРОЗ, ЯКИХ МУСИТЬ ОСТЕРІГАТИСЯ

ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО (за А. Токвілем)