- •1.1. Сутність категорій управління та менеджменту
- •1.2. Менеджери та підприємці
- •1.3. Рівні управління
- •1.4. Розвиток управлінської науки в світі та в україні
- •1.5. Сутність управління господарським механізмом на сучасному етапі
- •1.6. Предмет курсу «основи менеджменту»
- •2.1. Поняття організації та її види
- •2.2. Загальна характеристика організацій
- •2.3. Внутрішнє середовище організації
- •2.4. Зовнішнє середовище організації
- •2.5. Види організацій в україні
- •3.1. Поняття функцій менеджменту
- •3.2, Класифікація та загальна характеристика функцій менеджменту
- •4.1. Зміст планування як функції менеджменту
- •4.2. Стратегічне планування
- •Вибір місії організації
- •4.3. Планування реалізації стратегії
- •4.4. Бізнес-планування
- •Вступ (загальні характеристики майбутньої діяльності).
- •Характеристика продукції (послуг) та аналіз ситуації в сфері май бутньої діяльності:
- •5.1. Поняття організації взаємодії як функції менеджменту
- •5.2. Побудова організацій
- •5.3. Види організаційних структур управління
- •5.4. Характеристика організаційних структур управління
- •5.5. Централізація і децентралізація
- •5.6. Проектування організаційних структур управління з допомогою органіграм
- •5.7. Структура управління підприємством
Вибір місії організації
Ф ормування цілей організації
довготермінових
| короткотермінових]
І середньотермінових |
Р ис.4.3. Схема формування цілей організації
Оцінка та аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом контролю факторів, поданих на рис.2.4. При цьому важливо розробити таку методику, яка дасть змогу кількісно оцінити вплив кожного фактора. Так, силу впливу факторів можна оцінювати у відсотках:
економічні + 25 %;
політичні - 10 %;
ринкові + 50% і т.ін.
Знаки «+», «-» означають відповідно позитивний або негативний вплив. На базі отриманих даних можна виводити загальну оцінку.
Управлінське дослідження сильних та слабких сторін здійснюють у напрямі вивчення стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, виробництва, культури (образу) організації, використання робочої сили, а також позиції організації на ринку (маркетингові дослідження).
Аналіз стратегічних альтернатив базується на оцінці чотирьох можливих для організації варіантів:
обмеженому зростанні (цілі встановлюються від досягнутого);
зростанні (рівень цілей перевищує рівень попередніх показників);
скороченні (ліквідація, відмова від зайвого, переорієнтація);
поєднанні попередніх варіантів.
Найчастіше організації використовують перший варіант, хоча великою популярністю відзначається і другий.
Останній етап стратегічного планування завершується вибором стратегії, що доцільно здійснювати на основі оцінки таких факторів:
рівень ризику;
вплив минулих стратегій;
вплив власників;
залежність від фактора часу.
Слід пам'ятати про те, що кінцевим результатом стратегічного планування будуть конкретні рішення та показники (рівень прибутків, обсяг реалізації, розмір витрат тощо). -
38
39
4.3. Планування реалізації стратегії
Стратегічне планування визначає, що і коли хоче досягти організація. Але для виконання її цілей важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто існує необхідність планування реалізації стратегії. Тому процес стратегічного планування доцільно зобразити у вигляді розширеної версії (рис .4.4).
З моделі, поданої на рис.4.4, виплітає, що реалізація стратегій здійснюється у двох напрямах:
з використанням адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедур та правил;
з допомогою економічних важелів шляхом формування бюд жету, застосування системи показників та управління за цілями.
Зупинимось на складових елементах адміністративного напряму. Тактика — це короткотермінові стратегії, які:
розробляються з метою розвитку стратегій;
створюються на рівні середньої ланки управління;
діють коротший час, ніж стратегії;
— мають властивість досить швидко виявляти результати. Прикладом може бути стратегія Львівського автобусного заводу,
сутність якої полягає у виході на міжнародний ринок автобусів — в Африку, колишні соціалістичні країни Європи тощо. А тактичні плани повинні спрямовуватися на поступове поліпшення якості автобусів (конструкції, двигуна тощо) з реалізацією їх в Україні та країнах СНД.
Політика — це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Як приклад можна розглядати політику, спрямовану на уніфікацію деталей та вузлів автомобіля.
Процедури — дії, які слід виконувати в конкретній ситуації. Наприклад, зміст інструкцій з експлуатації автомобіля визначає сутність процедур його технічного огляду й обслуговування, ремонту тощо.
Правило вказує на те, що слід зробити в специфічній одноразовій ситуації. Воно розраховане на конкретне й обмежене питання. Прикладом правила може бути порядок підписання певного документа.
Правила і процедури:
вказують працівникам напрям дій;
виключають повторювання;
дають змогу передбачати події;
сприяють порівнянню з минулим, аналогом тощо.
Таким чином, застосування тактики, політики, процедур і правил дає змогу створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації стратегії.
Економічний напрям базується на формуванні бюджету, застосуванні системи показників і управлінні цілями.
40
І
1
-ч
|
З метою конкретизації'напряму реалізації стратегії доцільно формувати систему показників, яка буде відображати основні параметри тактики і стратегії. Показники слід визначати для кожного рівня управління.
Управління за цілями являє собою підхід, згідно з яким кожний керівник організації повинен мати чіткі цілі, які забезпечують досягнення цілей керівників вищого рівня, тобто цілі формуються знизу доверху (рис.4.5). Фактично керівник будь-якого підрозділу отримує планове завдання, виходячи з необхідності виконання планів вищої ланки. Управління за цілями здійснюється етапами (рис.4.6).
З метою формування цілей праці керівника доцільно використовувати форму, подану в табл.1.
Таблицяі
Цілі роботи керівника
Дата
Результат
Формування цілей
З більшити обсяг поставок 'Зменшити обсяг відходів Завершити програму підвищення кваліфікації тощо
Управління за цілями є достатньо ефективним способом реалізації стратегії. Однак менеджер повинен чітко уявляти собі можливі причини невдачі програми управління за цілями, до яких відносяться:
відсутність зацікавленості та підтримки вищого керівництва;
відхилення від концепції програми;
труднощі при постановці цілей;
збільшення канцелярської роботи;
дефіцит часу;
відсутність відповідної кваліфікації у працівників;
відсутність індивідуальних стимулів;
слабка інтеграція з іншими елементами організації;
42
|
і
о.
.5
І о. 5
43
-^Вироблення цілей
Планування дій
Визначення стратегії
та кількісно вимірюваних
цілей
Перевірка та оцінка роботи
Оцінка результатів, визначення недоліків та забезпечення зворотного зв'язку
Оцінка і, в разі необхідності, зміна організаційної стратегії
Заходи коригування
Виховання та навчання керівників відповідно до цінностей і систем роботи організації
Розподіл ресурсів для відділів та підрозділів
Рис.4.6. Етапи управління за цілями
непотрібні зміни;
неможливість об'єднатися навколо конкретної ідеї.
Оцінка стратегії — це порівняння результатів роботи з місією і цілями та аналіз участі в реалізації стратегії структури організації.
На рис.4.7 показаний процес реалізації стратегії і роль, яку при цьому відіграє організаційна структура (схема запропонована Мес-коном, Альбертом і Хедоурі).