2.4. Суб’єкти, об’єкти та механізми реалізації соціальної політики

Відомо, що соціальна політика в суспільстві реалізується через соціальні програми, які грунтуються на законодавчій базі, постановах, положеннях та інших урядових рішеннях, втілення в життя яких на різних рівнях виконавчої влади забезпечує задоволення соціальних потреб, надання соціальних послуг і соціального захисту населенню чи працівникам на більшому або меншому рівні, що забезпечує соціальну захищеність і відповідно соціальну справедливість у громадянському суспільстві.

Головна мета соціальної політики в державі полягає в створенні умов для досягнення більш високого добробуту, посиленні рівня соціального захисту та соціальної безпеки в суспільстві, досягненні соціальної злагоди, стабільності та соціальної цілісності.

Основними завданнями в здійсненні соціальної політики є: захист рівня життя через застосування різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації; надання допомоги найбіднішим сім'ям та в разі безробіття; здійснення політики соціального страхування; встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих; розвиток освіти, охорони здоров'я, охорона довкілля середовища переважно за рахунок держави; проведення активної політики, спрямованої на здобуття громадянами квалі

фікації. Основні структурні елементи соціальної політики держави показані на рисунку 2.4.

Рисунокт 2.1.4. Головні структурні елементи соціальної політики держави

Принциповою умовою існування соціальної держави в сучасному світі є наявність розвинутих структур громадянського суспільства, що передбачає діяльність у суспільстві вільних асоціацій, соціальних інститутів, соціальних рухів тощо, наявність безлічі самостійних суб'єктів господарювання й організацій самоврядування, реалізацію прав і свобод особи, забезпечення її недоторканності й безпеки. Саме наявність громадянського суспільства дає змогу суттєво збільшити рівень людського потенціалу й соціальної захищеності громадян. Крім держави й інститутів громадянського суспільства. суб'єктами соціальної політики можуть бути корпорації (підприємства, організації) і сама особистість (рис. 2.5).

Рисунок 2.5. Суб’єкти соціальної політики

Ключовим механізмом реалізації соціальної політики в умовах соціальної держави, незважаючи на зазначену вище суперечність і зміни в глобалізаційному світі, є соціальне страхування (обов’язкове й добровільне), яке доповнюється низкою соціальних гарантій і послуг з боку держави та громадських організацій. Проте страховий механізм захисту населення й, передовсім, працездатного в Україні тільки створюється і це ускладнює соціальний захист громадян. До цього слід додати високий рівень безробіття, різке скорочення захисних функцій держави щодо сім’ї та громадян, яке викликало не тільки значне зниження рівня життя перевжної більшості населення, а й деформацію колишніх соціальних норм і гарантій.