6. Засоби вирішення спорів, що випливають з міжнародних договорів

Принципи,

притаманні будь-якому процесуальному праву

Принципи міжнародного комерційного арбітражу

Принцип незалежності суд­дів означає створення таких умов діяльності арбітру, за яких він міг би розглядати справи і приймати за ними рішення на підставі закону й керуючись виключно своїми внутрішніми переконання­ми

Добровільність. У цьому принципі виявляється дого­вірна природа міжнародного арбітражу, який не може ви­никнути без угоди сторін про використання цього засобу врегулювання спору. Угоду сторін можуть оформлювати, як арбітражне застереження в складі основного договору (в цьому випадку воно сто­сується майбутніх спорів), а також, як окрему арбітраж­ну угоду, якої досягнуто, піс­ля укладення договору (най­частіше - після виникнення спору).

РіРівність усіх учасників про­цесу. Арбітражний суд веде розгляд таким чином, щоб забезпечити умови рівного ставлення до сторін і надан­ня будь-якій з них на кожній стадії процесу всіх можли­востей для викладення своєї позиції

Доступність. Цей принцип є однією з найбільших переваг арбітражного процесу перед судовим і полягає він у тому, що арбітражне провадження ґрунтується на економії ко­штів і часу

Змагальність сторін, свобода в наданні доказів. Відповід­но до цього принципу, роз­гляд спорів побудовано так, що будь-яка із сторін може подавати різноманітні до­кази на підтримку своєї по­зиції, а інша їх заперечувати будь-якими законними за­собами. При цьому сторони обов'язково вважаються рів­ноправними

Компетентність. На відміну від загальних судів, у міжна­родному арбітражі сторони самостійно обирають арбітра (арбітрів), який розглядатиме справу. Обрані сторонами ар­бітри найчастіше є фахівцями в тій галузі, до якої належить спір, тобто компетентними зі спірного питання, що забез­печує правильне і швидке ви­рішення справи.

Принцип оцінки доказів за внутрішнім переконанням. Оцінка доказів - результат ро­зумової діяльності учасників арбітражного процесу, який полягає у визначенні допус­тимості, відносності, достат­ності й достовірності дока­зів. Цю оцінку здійснюють не тільки арбітри, а й особи, які відстоюють власні інтереси. Але якщо в перших оцінка доказів передує прийняттю рішення у справі, то в других вона створює базу для подан­ня заяв, клопотань, відводів, додаткових відомостей тощо. При оцінюванні доказів необ­хідно пам'ятати, що жоден з них не має наперед визначе­ної сили або пріоритету.

Негласність арбітражного розгляду справи. Засідан­ня міжнародного арбітражу проводиться за «зачиненими дверима». Рішення не публі­куються. Обнародування рі­шення можливе лише за вза­ємної згоди сторін. При цьому сторони встановлюють, яка саме інформація може бути опублікована.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Прин­цип всебічності передбачає, що під час розгляду справи мають бути перевірені всі можливі версії як на підтрим­ку вимоги позивача, так і ті, що її заперечують.

Згідно з принципом повноти, для правильного вирішення справи обов'язково мають бути одержані всі необхідні й достатні відомості. Об'єктивність виключає ви­явлення відносно сторони упередженого ставлення.

Принцип автономії волі. Біль­шість арбітражних регламен­тів надає право сторонам са­мостійно за взаємною згодою вирішувати питання щодо часу, місця, мови судового роз­гляду, складу арбітрів, а також права, що має застосовувати­ся. За відсутності такої згоди арбітражний суд сам визна­чає, де, коли, в якому складі, якою мовою вестиметься роз­гляд і яке право застосовува­тиметься.

Процесуальна несумісність. Даний принцип полягає в тому, що в одному процесі одна особа не може виконува­ти дві чи більше процесуальні функції. Тобто арбітр не може бути стороною у справі або її представником, сторона не може бути запрощена як екс­перт і та ін.

ПЕРЕВАГИ

НЕДОЛІКИ

• нетривалий порівняно із звичайними судами тер­мін розгляду справи;

• відносна порівняно із су­дами дешевизна;

• компетентність арбі­тражних судів, оскільки арбітри вибираються із числа спеціалістів;

• негласність розгляду справ;

• відсутність можливості оскарження рішень;

• спрощеність виконання арбітражних рішень.

• відсутність можливості оскарження арбітраж­ного рішення;

• обмежені повноважен­ня арбітрів;

• неможливість поєднан­ня позовних вимог;

• відсутність гарантії, що після розгляду спору в арбітражі не виникне розгляд справи в іншо­му суді.