Тема 13. Правовий режим територій і об’єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі україни Методичні вказівки

Поняття екологічної мережі є відносно новим для законодавства України і впроваджене з урахуванням європейського досвіду в сфері охорони довкілля. Екологічною мережею України є єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорозмаїття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і, відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України, підлягають особливій охороні. Необхідно знати, з яких елементів складається екологічна мережа, як вони між собою пов’язані та який правовий режим для них встановлено.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду є найважливішою складовою екологічної мережі, тому саме правовому регулюванню з приводу їх використання і охорони слід приділити основну увагу. Загальна правова класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду передбачає їх поділ на:

а) території та об’єкти, що мають природне походження та штучно створені;

б) території та об’єкти загальнодержавного і місцевого значення.

Поряд з цільовим призначенням віднесення території або об’єкта до вказаних класифікаційних груп має вирішальне значення для їх правового режиму.

Слід врахувати, що території та об’єкти природно-заповідного фонду перебувають переважно у державній власності, проте деякі з них можуть належати також до комунальної або приватної власності. При цьому об’єкти, створені до прийняття закону про природно-заповід­ний фонд, приватизації не підлягають.

Вивчивши загальні положення, які характеризують природно-запо­відний фонд, необхідно перейти до аналізу правових засад функціонування окремих видів територій та об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків (при цьому також потрібно враховувати зонування вказаних природно-заповідних територій), заказників, заповідних урочищ, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків і парків-пам’ятни­ків садово-паркового мистецтва.

Порядок створення та оголошення територій і об’єктів природно-заповідного фонду доволі складний і включає низку стадій, які необхідні для обґрунтованого прийняття рішення Президентом України (у разі створення чи оголошення територій та об’єктів загальнодержавного значення), Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи обласною радою (територій та об’єктів місцевого значення).

Правова охорона територій і об’єктів природно-заповідного фонду передбачає низку заходів, пов’язаних як безпосередньо з їх функціонуванням, так і з охороною від шкідливих антропогенних впливів. Важливе місце в охоронному механізмі екологічних правовідносин займають заходи відповідальності.