2. Карна відповідальність за порушенння прав

Поряд із заходами цивільно-правового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності чинним законодавством передбачена та­кож карно-правова відповідальність. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям або привласнення авторства на чужий твір науки, літе­ратури або мистецтва, а також незаконне відтворення або розпов­сюдження такого твору визнається карним злочином. Об'єктом та­кого злочину є не всі авторські і суміжні права, що охороняються законодавством, а лише право авторства, а також право на вико­ристання твору, тобто сукупність правомочностей майнового харак­теру, що належать володільцям авторських і суміжних прав. Такий злочин карається штрафом від 50 до 120 мінімальних розмірів за­робітної плати або виправними роботами на термін до двох років.

Привласнення авторства на чужі відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок або раціоналізаторську пропозицію чи розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі або промислового зразка до їх офіційної публікації карається штрафом до ЗО мінімальних розмірів заробітної плати або виправними робо­тами на термін до двох років.

Привласнення авторства означає, що особа, яка не брала творчої участі в створенні об'єкта інтелектуальної власності, видає себе за автора цього об'єкта, створеного іншою особою або особами.

Під розголошенням змісту об'єкта інтелектуальної власності до його офіційної публікації розуміються будь-які дії, пов'язані з поши­ренням відомостей про цей об'єкт, які можуть привести до втрати ним охороноспроможності або інших негативних наслідків.

Притягнення порушника до карної відповідальності за дії, що розглядаються, можливе лише за позовом потерпілого. Позов пода­ється до суду і в ньому зазначається, коли, ким і де вчинено проти­правну дію, в чому конкретно вона виявилася і чим підтверджується прохання потерпілого про притягнення порушника до карної від­повідальності.

Законодавство України передбачає також карно-правові санкції за незаконне посягання на комерційну таємницю. Передбачається два, хоч і близьких, але порівняно самостійних, склади злочину, пов'язані з незаконним отриманням і незаконним розголошенням відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Карним злочином є незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це заподіяло значні матеріальні збит­ки суб'єкту підприємницької діяльності. Цей злочин вважається за­кінченим у момент вчинення зазначених вище дій, незалежно від отриманого результату. Як міра покарання передбачається штраф у розмірі від 300 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати або по­збавлення волі на термін до трьох років.

Злочином є також умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома в зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з ко­рисливою або іншою особистою метою і заподіяло значних матері­альних збитків суб'єкту підприємницької діяльності. До таких осіє належать, зокрема, працівники самого власника комерційної таєм ниці, посадові особи та інші працівники державних та інших орга нізацій, які на порушення своїх службових обов'язків розголосилі подібні відомості.

Злочином вважаються тільки такі дії, які вчинені з прямим на­міром з метою особистого збагачення або іншою особистою метою. Якщо відомості, шо становлять комерційну таємницю, розголошене через необережність, це не є кримінальне карним діянням і може по­тягти за собою застосування до таких осіб лише цивільно-правових санкцій і заходів дисциплінарного характеру. Такий злочин кара­ється штрафом у розмірі до 50 мінімальних розмірів заробітної пла­ти або позбавленням волі на термін до двох років, чи виправними роботами на термін до двох років, або позбавленням права займати відповідні посади чи займатися відповідною діяльністю на термін до трьох років.

Притягнення до карної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає заявлення потерпілими цивільно-правових ви­мог про відшкодування заподіяних збитків.

Особливо потрібно наголосити на захисті прав інтелектуальної власності на митному кордоні України. Стаття 74 Митного кодексу України говорить про те, що товари та інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть як імпор­туватися, так і експортуватися через митний кордон України. Про це також говорить законодавство України про зовнішньоекономічну діяльність і спеціальне законодавство України про охорону прав на об'єкти інтелектуальної власності.

У всіх таких випадках володілець прав може звернутися з позо­вом до суду про запобігання порушенням своїх прав на об'єкт інте­лектуальної власності.