Висновки

Головною складовою системи страхування є сукупність страхових організацій, через які реалізується економічна політика держави щодо задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у страховому захисті. Співвідношення між державними та приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

Із розвитком підприємництва відбувається створення страхових компаній, які поступово посідають певне місце на страховому ринку України. Більшість з них становлять кептивні акціонерні товариства закритого типу.

Конкуренція - невід'ємна частина розвиненого страхового ринку - стимулює страхові компанії до формування оптимальної організаційної структури, чіткого визначення функцій окремих підрозділів.

Специфічною формою організації страхових операцій є взаємне страхування, при якій страховий фонд створюється страхувальниками на безприбутковій основі та має на меті страхування ризиків членів цього товариства.

Для захисту інтересів страховиків в Україні діють професійні об'єднання, функції яких визначені затвердженими Кабінетом Міністрів України положеннями.

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

1. Необхідність державного регулювання страхової діяльності.

2. Органи нагляду за страховою діяльністю та їхні функції.

3. Ліцензування страхової діяльності

4. Контроль за діяльністю страховиків.

Мета вивчення теми:

• з'ясування системи регламентації страхової діяльності в Україні та за кордоном;

• визначення основних засад та напрямків вдосконален­ня державної політики в галузі страхування.

Після вивчення теми студент повинен знати:

• правове, методичне та наукове забезпечення здійснен­ня страхової діяльності;

• документи, що регламентують страхову діяльність в Україні;

вміти:

• користуватися законодавчими та нормативними акта­ми при регулюванні взаємозв'язків між учасниками страхових відносин;

• укладати договір між страховиком і страхувальником.

Міні-лексикон:

державне регулювання, реєстрація страхових компаній, ліцензування страхової діяльності, Укрстрахнагляд, Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України, взаємовідносини страховиків зі страхувальниками, акти законодавства з питань страхової діяльності, комплексні перевірки, приписи.

1. Необхідність державного регулювання страхової діяльності

Враховуючи роль і значення страхування в ринковому госпо­дарстві, держава не може залишити без уваги цю галузь і бере її під свій контроль. Від постановки державного страхового нагляду та його діяльності залежить, якою мірою та в якому напрямі буде здійснюва­тися страхова діяльність, як будуть використані фінансові можливості страховиків, котрі, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, надають страховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, живлять своїми вкладеннями банківську систему, дають можливість широкого й тривалого використання страхових капіталів.

Метою державного регулювання є дотримання вимог законо­давства України про страхування, ефективний розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захист інтере­сів страхувальників. Державне регулювання страхової діяльності повинно:

не допускати на ринок фіктивні компанії, які можуть нанести збиток як страхуваль-никам, так і страховій справі в цілому

сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають міцну фінансову та правову основу

забезпечувані и формування та розвиток ефективно функціоную-чого страхового ринку

Державне регулювання також важливе для проведення послі­довної політики стосовно форм, методів і масштабів участі інозем­ного капіталу в страховому бізнесі. Необхідність державного регулю­вання страхової справи диктується двома факторами:

• захистом страхувальника;

• економічною політикою, яка здійснюється державою.

До системи методів державного регулювання входять:

реєстрація страхових компаній

видача їм ліцензій на проведення певних видів страхування

здійснення контролю за їхньою діяльністю

Реєстрація страхових компаній здійснюється на підставі заяви, подається страховою компанією за встановленою формою, та низки документів, зокрема:

• копії свідоцтва про державну реєстрацію;

• Довідки банку про розмір сплаченого статутного фонду; документів, які підтверджують наявність страхових резервів тощо.

Законодавча довідка.

9 грудня 1996 р. було затверджено положення "Про Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України". Реєстр містить такі відомості про кожну страхову організацію: її назву, юридичну адресу, загальний розмір статутного фонду та іноземного капіталу в ньому та ін.

При реєстрації страхових компаній вони заносяться в Єдиний державний реєстр, де їм присвоюється відповідний номер і видається свідоцтво про реєстрацію.