8. Дiяльнiсть пiдприємства щодо залучення позичкового капiталу, визначення кредитоспроможностi пiдприемства та використання лізингу.

Розглядаючи питання, яке стосується діяльності ВАТ “Київський завод РIАП” щодо залучення позичкового капіталу, треба відмітити, що позичковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позички, яка здійснюється у формі

банківського кредиту.

Використання банківських кредитів для підприємства, яке функціонує у ринковій економіці, є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у засоби виробництва (як основні, так і оборотні) повинне відбуватися лише у межах постійної потреби, яка не зазнає коливань в сторону зменшення .Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах (а вона виникає у суб’єктів підприємницької діяльності під впливом низки обставин досить часто) раціонально використовувати банківський кредит, тому в ринковій економіці саме на його долю припадає значна частина позикового капіталу.

Аналізуючи кредитні відносини підприємства з банками, треба визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує взаємозв’язок використання кредиту та власних фінансових ресурсів, підвищення рентабельності використання усіх ресурсів.

Лізинг представляє собою один із способів прискореного оновлення основних засобів, він дозволяє підприємству отримувати у своє розпорядження засоби виробництва не купуючи їх і не стаючи їх власником. У лізинговий операції приймають участь три сторони: підприємство, яке прагне отримати в своє розпорядження рухоме і нерухоме майно; постачальник-продаваць всього майна та лізинговий фінансовий заклад.

Найчастіше зустрічаються наступні види лізингу:

• імпортний (лізингова фірма і лізингоотримувач знаходяться в одній країні, а лізингодавець – в іншій);

• експортний (у лізингу приймають участь дві сторони, лізингова фірма знаходиться в країні виробника, лізингоотримувач – в іншій);

• транзитний – всі учасники лізингу знаходяться у різних країнах;

• складний – коли в операції приймають участь дві чи декілька

лізингових фірм, що знаходяться в різних країнах;

• зворотній – лізингова фірма купує у власника обладнання і здає йому ж в оренду.

Лізингова угода оформляється заключенням контракту (угоди). Умови договору лізингу зазвичай включають в себе в строк оренди, оренду плату і купівлю опціону. Строк договору, як правило, співпадає зі строком амортизаційного періоду орендуємого об’єкта. Протягом цього терміну договір лізингу на рухоме майно є нерозривним, крім виключних випадків. Навпаки, в договорі лізингу на нерухомість оговорюються умови, при яких орендодавець чи орендатор може відмовитись від своїх зобов’язань.

Недоліком лізингу в порівнянні з кредитами банку є його більш висока вартість, так як лізингові платежі, які платить підприємство – лізингоотримувач лізинговому закладу, повинні покривати амортизацію майна, вартість вкладаннях грошей і винагороду за обслуговування покупця.

Переваги лізингу для орендатора:

• підприємство ористувач звільняється від необхідності інвестування одночасної суми великих розмірів, а тимчасово вивільнені суми грошових засобів може використовуватися на поповнення власного оборотного капіталу, що підвищує його фінансову стійкість;

• гроші, заплачені за оренду, враховуються як поточні витрати, що включаються в собівартість продукції, в результаті чого на дану суму зменшується оподатковуємий прибуток;

• підприємство орендатор замість звичайного гарантійного терміну отримує гарантійне обслуговування обладнання на весь термін оренди;

• з’являється можливість швидкого нарощування виробничих потужностей, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Лізинг в якості альтернативного фінансового засобу замінює джерело довгострокового і короткострокового фінансування. Тому переваги і недоліки лізингових операцій порівнюють в першу чергу з перевагами і недоліками традиційних джерел фінансування інвестицій (довгострокових і середньо строкових кредитів). Рентабельність лізингу – це відношення суми отриманого прибутку до суми затрат по лізингу, а строк окупності лізингу для підприємства лізингоотримувача визначається відношенням суми лізингових платежем до середньо річної суми додаткового прибутку від використання орендуємих засобів.

Ефективність лізингу у лізингодавця також оцінюється за допомогою показників рентабельності і строку окупності в лізингової операції. Рентабельність відзначається відношенням чистого прибутку до затрат по лізингу в цілому і по кожному договору. Строк окупності затрат по лізингу можна визначити як що затрати по лізингу розділити на середньорічну суму чистого прибутку від лізингу.

В процесі аналізу необхідно провезти порівняння ефективності лізингу по звітам з показниками по договору, встановити відхилення і визначати причини цих відхилень і врахувати їх при укладанні наступних угод.