З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств, відбувається пошук фінансових джерел розвитку підприємств.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон’юнктура фінансового ринку уможливлює отримання значно вищого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.

Важливим напрямком фінансової діяльності підприємств за ринкової економіки є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямів інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Проте, доцільним є інвестування лише надлишкових

фінансових ресурсів.

Можливою є купівля акцій, облігацій інших підприємств, проте в умовах сучасного розвитку України треба враховувати велику кількість ризиків, а також те, що в Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Тимчасово вільні кошти також можна вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під проценти.

Підприємство може здавати в оренду нерухоме майно за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Фінансові інвестиції – використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, які емітуються підприємствами чи державою. У процесі такого інвестування відбувається переміщення титулів власності, що дає право на одержання нетрудових доходів. Політекономія капітал у вигляді цінних паперів називає фондовим (фіктивним), оскільки він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, квладеного у різні галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції – вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі національної економіки (суспільного виробництва) для оновлення існуючих, створення нових “капітальних” (матеріальних) благ і одержання за рахунок цього більшого прибутку. Такі реальні інвестиції називають іще виробничими, проте в практиці господарювання за ними закріпилася інша загальновживана назва – капітальні вкладення.

11. Фiнансовий аналiз діяльності пiдприємства.

• Аналіз майна і основного капіталу

Проводячи аналіз майна ВАТ “Київський завод РIАП”, треба відмітити, що воно складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі ВАТ “Київський завод РIАП”.

ВАТ “Київський завод РIАП” є власником :

- майна, переданого йому засновником;

- продукції, виробленої підприємством внаслідок господарської діяльності.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю ВАТ “Київський завод РIАП”, несе сам завод.

ВАТ “Київський завод РIАП” має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, надавати у заставу, передавати частину свого майна філіям, представництвам, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва, рухоме та нерухоме майно, інші матеріальні та нематеріальні цінності, використовувати на благодійні цілі та відчужувати їх іншим чином, якщо це не суперечить чинному законодавству та Статуту ВАТ “Київський завод РIАП”.

• Аналіз фінансової стійкості

Основною метою дослідження підприємств на сучасному етапі їхнього розвитку є визначення рівня їхньої фінансової рівноваги. Цій рівень визначається певним колом показників, серед яких головну роль відіграє показник фінансової стійкості.

Фінансовий стан може бути стійким, або кризовим.

Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не здержує прибутку у розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, в першу чергу для фінансування заходів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери, тим більше воно не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійний ріст доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для само відтворення.

Отже, можна сказати, що фінансова стійкість підприємства – це здатність суб’єкта господарювання функціонувати то розбиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що змінюється, і гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість у межах допускає мого рівня ризику.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість залежать від результатів його виробника, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничний та фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Отже, показники фінансового стану підприємства, а саме показники фінансової стійкості підприємства - це найбільш вагомі індикатори їхнього фінансового стану.

Необхідно додати, що фінансова стійкість підприємства залежить, насамперед від рентабельності його діяльності.

Якщо підприємство працює збитково, то це веде до зменшення, “проїдання” його фінансових ресурсів, перш за все статутного фонду. Ось чому першочерговим завданням фінансової служби у забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань по випуску високорентабельної, конкурентноспроможної продукції.

Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у викорис­танні власних коштів.

Відповідно до стандартів фінансової звітності саме ці показники відображають напрямок фінансової діяльності підприємства. За виз­наченням, це діяльність, яка зумовлює зміни розміру і складу власно­го і позикового капіталу підприємства.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також ураховуючи позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприєм­ству загрожує банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення між власними і позиковими коштами визначає на­перед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням упевненіше почуваєть­ся на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків.

У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концен­трації власного капіталу:

Кавт. = Власний капітал / Пасиви = ВК / П = 4558,3 / 4812,8 = 0,9 (за попередній період).

Кавт. = 4241,5 / 4708,0 = 0,9 (за звітній період).

Коефіцієнт Кавт. характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показни­ка, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто Кавт. > 0,5.

Мінімальне значення коефіцієнта автономії (Кавт. = 0,5) свідчить про те, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його влас­ними коштами.

Отже, коефіцієнт Кавт. за звітний період не змінився.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

Кфін.зал. = Пасиви / Власний капітал = 4812,8 / 4558,3 = 1,06 (за попередній період)

Кфін.зал. = 4708,0 / 4241,5 = 1,1 (за звітній період).

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта Кфін.зал.у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо Кфін.зал. = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детер­мінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.

Таким чином, за звітний період фінансова незалежність підприємства підвищилась.

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів до­повнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значен­ня Кавт. = 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів Кз/в = 1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

Кз/в = Залучені кошти / Власний капітал = ЗК / ВК = 254,5 / 4558,3 = 0,06 (за попередній період)

Кз/в = 466,5 / 4241,5 = 0,1 (за звітній період)

Значення Кз/в показує, скільки позикових коштів (сума розділів III та IV Пасиву) припадає на 1 грн. власного капіталу. Збільшення зна­чення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4. Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства Кмоб. має бути обмежений зверху зна­ченням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

Кмоб. = Оборотні активи / Необоротні активи = 1712,5 / 3088,8 = 0,6 (за попередній період)

Кмоб. = 1845,7 / 2860,3 = 0,6 (за звітній період)

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Км. = Власні обігові кошти (ВОК) / Власний капітал (ВК) = 1469,5 / 4558,3 = 0,3 (за попередній період)

Км. = 1381,2 / 4241,5 = 0,3 (за звітній період)

Значення Км. показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збіль­шення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

Отже, змін не спостерігається, але підприємство не має достатньо свободи маневрувати мобільними коштами порівняно з попередніми роками.

6. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів:

Кзап. = Власні обігові кошти (ВОК) / Запаси (3) = 1469,5 / 1215,1 = 1,2 (за попередній період)

Кзап. = 1381,2 / 1357,4 = 1 (за звітній період)

Нормальне значення цього відносного показника, що було отрима­не на основі статистичного узагальнення господарської практики, ста­новить 0,6-0,8.

Таким чином, за звітний період забезпечення запасів власними обіговими коштами зменшилось на 0,2 і становище дещо погіршилося.

7. Коефіцієнт виробничих фондів. Визначається відношенням балансової вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до підсумку балансу:

Квф. = Виробничі фонди (ВФ) / Актив (А) = 1215,1 / 4812,8 = 0,25 (за попередній період)

Квф. = 1357,4 / 4708,0 = 0,29 (за звітній період)

За даними господарської практики нормальне значення Квф. > 0,5. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково власні кошти або довгострокові кредити.

Отже, на початок року коефіцієнт виробничих фондів не має нормального рівеня, а на кінець звітного періоду він дещо підвищився.

8. Коефіцієнт короткострокової заборгованості.

Кк.з. = Короткострокові зобов’язання / Зобов’язання = 200,0 / 466,5 = 0,4 (за звітній період)

Отже, зменшення частки термінових зобов'язань свідчить про стабілізацію фінансової стійкості.

9. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів.

Ка.з. = Власні обігові кошти (ВОК) / Підсумок основних джерел формування запасів (ВОК + Кд + Кк) = 1381,2 / 1581,2 = 0,9 (за звітній період)

Отже, частка основних, так званих нормальних джерел формуван­ня запасів збільшилась, тобто фінансова стійкість підвищилась.

10. Коефіцієнт кредиторської заборгованості.

Ккр.з. = Кредиторська заборгованість (КЗ) / Зобов’язання (Зоб.) = 75,8 / 254,5 = 0,30 (за попередній період)

Ккр.з. = 97,8 / 466,5 = 0,21 (за звітній період)

Таким чином, за звітний період цей показник зменшився, що свідчить про зменшення заборгованості перед постачальниками.

11.Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю:

Кд/к = Дебіторська заборгованість (ДЗ) / Кредиторська заборгованість (КЗ) = 411,1 / 75,8 = 5,4 (за попередній період)

Кд/к = 665,3 / 97,8 = 6,8 (за звітній період)

Отже, за звітний період значення показника збільшилося; бажано збільшити абсолютні розміри кредиторської за­боргованості. В умовах інфляції для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

З наведеного прикладу доходимо загального висновку: за звітний період фінансова стійкість підприємства підвищилась, але слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника автономії джерел формування запасів та маневреності власного капіталу.

Зазначимо, що не існує єдиних однозначних критеріїв для розглянутих показників. Багато залежить від галузі, ринкової ситуації та ре­путації підприємства (неплатежів, порушення фінансової дисципліни). Загальною вимогою з боку кредиторів є обережність стосовно збільшення частки позикового капіталу підприємств; вони віддають перевагу тим, у кого велика частка власного капіталу. Власники під­приємства, навпаки, схильні підвищувати частку позикових коштів, але в межах припустимого ризику, щоб не втратити фінансової стій­кості.

• Аналіз рентабельності

У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Прибутковість, тобто ефективність використання капіталу, має назву рентабельність (це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг). Власник капіталу підприємства, його менеджери (в тому числі, дирекція державного підприємства) повині оцінювати будь-які рішення у сферу управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (ба­лансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Таблиця 1. Основні показники рентабельності.

Рентабельність	Формула для розрахунку	Розрахунок	Напрямок позитивних змін
1. Реалізованої продукції за прибутком від реалізації RQ	Прибуток від реалізації / Чиста виручка від реалізації	Ф. №2, р. 050 – р. 070 – р. 080 / ф. №2, р. 035	Збільшення
2. Реалізованої продукції за чистим прибутком RчQ	Чистий прибуток / Чиста виручка від реалізації	Ф. №2, р. 220 / Ф. №2, р. 035	Збільшення
3.Капіталу (активів) RА	Чистий прибуток / Актив балансу*	Ф. №2, р. 220 / Ф. №1, р. 280	Збільшення
4. Власного капіталу RВК	Чистий прибуток / Власний капітал*	Ф. №2, р. 220 / Ф. №1, р. 380 + р. 430 + р. 630	Збільшення; добуток трьох показників: 2,1; 3,7; і 4,8 (за цим переліком)
5. Виробничих фондів RВФ	Чистий прибуток / Виробничі фонди*	Ф. №2, р. 220 / Ф. №1, р. 030 + р. 100 + р. 120	Збільшення

1. Реалізованої продукції за прибутком від реалізації R_Q

2002 = -

2003 = 63,8-313,4-28,1 / 2680,3 = -0,1

2. Реалізованої продукції за чистим прибутком R^ч_Q

2002 = 432,2 / 2280,6 = 0,2

2003 = 3,5 / 2680,3 = 1,3

3. Капіталу (активів) R_А

2002 = 432,2 / 4812,8 = 10

2003 = 3,5 / 4708,0 = 7,4

4. Власного капіталу R_ВК

2002 = 432,2 / 4558,3 = 0,09

2003 = 3,5 / 4241,5 = 0,0008

5. Виробничих фондів R_ВФ

2002 = 432,2 / 3055,6 + 431,6 + 16,8 = 0,12

2003 = 3,5 / 2835,2 + 551,3 + 10,9 = 0,001

Проаналізувавши дані показники можна дійти висновку, що рентабельність власного капіталу та виробничих фондів суттєво зменшилася, але на відміну рентабельність інших показників покращилася.

12. Внутрішньофiрмове фiнансове прогнозування і планування. Складання бюджетiв.

Процес переходу економіки України на ринкові відносини проходить у складних умовах спаду виробництва і інфляції. Нині ситуація поліпшилося.

Ці фактори впливають негативно на фінанси підприємств, націлює їх на вирішення лише сьогоденних завдань виживання, здійснення заходів щодо зміцнення фінансової бази на скільки-небудь віддалену перспективу. Але процес поступової стабілізації економічного становища обов’язково викличе до життя потребу у прогностичному підході до організації фінансів підприємства, при якому платоспроможність і всі інші показники фінансового стану розглядаються у динамічній перспективі.

Без прогнозу показників фінансового господарства підприємство не має змоги планувати розвиток своєї матеріально-технічної бази, робити витрати, віддача від яких віддалена в часі від їх проведення, розумно будувати свої господарські відносини з покупцями і постачальниками, банками і іншими партнерами.

Система прогнозування рівня результативності діяльності підприємства - найскладніша у загальному механізмі її регулювання. Її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки.

Під політичною ціною розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних аспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.

Прогнозування фінансової діяльності підприємства на сучасному стані розвитку економіки є складним етапом фінансового планування.

Безсумнівний інтерес викликає питання про напрямки і специфіку застосування прогнозної моделі підприємства. Потрібні нестандартні підходи, які передбачають розробку і реалізацію нових методик, спрямованих на універсальні на співвідношення планових фінансових показників.

Процес прогнозування необхідно починати з прогнозу обсягів продажу, після чого визначається необхідні активи для підтримки його рівня і приймається рішення щодо джерел фінансування необхідних актів. Потім можна спроектувати план руху готівки і балансові звіти.

Слід проявляти акуратність при прогнозуванні продажу.

Будь-який прогноз фінансових вимог повинен включати визначення:

• розміру необхідних грошових фондів протягом даного періоду;

• частини цих фондів, які будуть утворені з внутрішніх джерел протягом аналогічного періоду;

• потреби у зовнішніх джерел фінансування, за мінусом утворених фондів від необхідних.

Щодо питання, яке стосується складання бюджетів, то тут слід відзначити, що воно відбувається наступним чином: в кінці кожного поточного року складаються плани (скільки доходів і витрат підприємство планує на наступний рік, напрямки їх використання та ін.)

До основних фінансових показників бюджетів можна віднести наступні: існують певні ставки, за якими підприємство визначає суму необхідних виплат за землю, електроенергію та інші види виплат, а також , за наявності отримання підприємством прибутку, воно проводить планування прибутку на наступний рік і саме внаслідок такого планування підприємством проводиться планування і відрахувань в державний бюджет (наприклад, 30% прибуткового податку та ін.).

Оперативне фінансове планування проводиться щопонеділка на зборах, які проводяться у директора з економічних питань (оперативна фінансова рада). На цих зборах відбувається оперативний розподіл грошей, які надходять на підприємство, тобто відбувається планування руху фінансових коштів.