2.1. Історія питання.

Останній етап розвитку життя, на який припадає і поіва людини на Землі, відомий під назвою Кайнозойської ери. Він тривав близько 65 млн. років і має принципове значення, оскільки саме в цей час з комахоїдних ссавців розвинулися примати, від яких походить людина. На початку кайнозою і в подальші епохи земна поверхня поступово набуває сучасних контурів. Геологи підрозділяють кайнозой на два періоди: третинний і четвертинний. З них перший набагато триваліше другого і включає п'ять епох: палеоцен, еоцен, олігоцен, міоцен і пліоцен. Зате другий - четвертинний - має ряд унікальних рис; це час льодовикових періодів і остаточного формування сучасного лиця Землі.

Першим вченим, який проблему походження людини виніс на науковий рівень, був Ч.Е.Дарвін – автор "Походження видів" – революційної праці в біології. Але питання лише було поставлене, а не доведене науково. Ідея видатного англійця полягала у визнанні нашого тваринного походження, а вихідною ланкою антропогенезу він вважав вищих приматів. Таким чином з другої половини Х1Х століття починаються пошуки перехідної ланки від приматів до сучасної людини.

Слід відзначити, що ця ідея пошуку настільки захопила інтелегенцію, що на межі Х1Х та ХХ століть кожна науково мисляча людина плекала надію на відкриття залишків наших пращурів. Першим, хто досяг в цьому видатного результату був голандський військовий лікар Ежен Дюбуа. Перебуваючи на військовій службі в тодішній колонії на о. Яві, він невтомн о самотужки проводив розкопки, поки не натрапив на залишки черепу істоти, яка не була схожа на мавпу. але не належала і людині. Е.Дюбуа охрестив свою знахідку "яванською людиною" або пітекантропом.

Марі Эжен Франсуа Тома Дюбуа

(1852 – 1940)

Наступним сенсаційним відкриттям стола знахідка Раймонда Дарта - південноафриканського антрополога, професора Університету Вітватерсранда в Йоганнесбурзі. Ним були знайдені залишки австралопітека в Таунзі (ПАР) в 1924 році.

Д арт Раймонд (1893 – 1988)

З 1948 р. вивчав залишки австралопітекових і супроводжуючих їх тварин в Магапансгате і Стеркфонтейн (ПАР). Відстоював гомінідну природу австралопітеків; сліди пошкоджень на їх черепах вважав свідченням внутрішніх конфліктів між австралопітеками, залишки кісток тварин - свідченням полювання. Гадав, що австралопітеки використовували для полювання знаряддя з кістки і рогу.

Наступним відкриттям стали археологічні роботи Луїса Лікі –кенійського антрополога, який проводив розкопки в Олдовайській ущелені в Танзанії у 1930 - 1960-х роках. Якщо Р.Дарт оцінював вік своїх знахідок австралопітеків приблизно у 800 тис. років, то знахідки Лікі, яким дали назву зіджантроп – вже датувалися 1,8 – 1,6 млн. років. Пізніше всім знахідкам автралопітековим дали загальну назву Homo habilis – людина вміла, оскільки ці гомініди вже коритсувалися знаряддям праці.

У подальшому інтенсивність пошуків наших пращурів лише посилювалася. У 1972-1974 рр.. в Афарській низовині працювала французько-американська експедиція, члени якої знайшли кілька сотень фрагментів скелета, що належить дорослій жіночій особині. Збереження скелета була близько 40%, явище унікальне в антропології. Після знахідки в таборі вчених панувало загальне збудження, на магнітофоні грала пісня групи Beatles «Люсі на небесах в діамантах» (англ. Lucy in the Sky with Diamonds), яка і дала ім'я знахідці. Пластикова копія Люсі виставлена ​​в Національному музеї Ефіопії в Аддіс-Абебі (рис. 1). Цій знахідці дали латинську назву Australopithecus afarensis – австралопітек афарський, за назвою місцевості – так званого афарського трикутника

В наш час відомості про наших предків надзвичайно розширилися. З’являється можливість відтворити в часі нашу еволюцію. Спираючись на сучасні дані виділення людини з тваринного світу виглядає наступним чином

Рис. 1. Фрагменти скелета «Люсі»

Музей природної історії, Париж